Національна Академія Служби безпеки України

Навчально-Науковий інститут Інформаційної Безпеки

Кафедра Філософії

Підсумковий реферат :

На тему:«Трипільська культура»

Виконав:

Студент групи У-111

Ищюк Евгеній

Перевірив

Київ 2012

ПЛАН:

1. Вступ

2. Енеолітична епоха;

3. Ранньотрипільські племена;

4. Середньотрипільські племена;

5. Пізньотрипільські племена;

6. Загальне.

7. Висновок

Вступ

Трипільська культура – найвищий культурний вияв Європи в IV-III тис. до н.е.

Відкрита більше ста років тому, вона далі викликає безліч питань, на велику частину яких так і не знайдені відповіді. Наприкінці XIX ст.. київський археолог вікентій Хвойка біля села трипілля долсідив нове поселення і відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської.

Племена трипільської культури були однією із найбільш розвинутих і самобутніх етнічних груп Європи епохи енеоліту. Творцями Трипільської культури були примітивно-хліборобські і скотарські племена які змішались із місцевим населенням.

Неоціненний вклад у дослідження трипільської культури внесла Т.С. Пассек, яка розробила загальну періодизацію розвитку культури Трипілля. Нею виділено три основні періоди у розвитку племен цієї культури. Значний внесок у вивчення трипільських пам`яток зробили С.М. Бібіков, О. Кандиба, В.А. Круц, Т.Г. Мовша, О.В. Цвек., К.К. Черних, М.М. Шмаглій та інші.

Трипільська культура відіграла надзвичайно велику ррль у розвитку людства.

Особливістью Трипільської культури була велика шанаа до жінки-матері. Від тих часів ця пошана у великій мірі лишилася у культурі і побуті українців до сьогодні.

Отже розглянемо епоху в якій розвивалась трипільська культура:

Енеоліт

Енеоліт -  мідно-кам`яна епоха , що була перехідною від кам`яного віку до епохи бронзи . Це був якісно новий період розвитку продуктивних сил та виробничих відносин первісного суспільства ,час дальшого вдосконалення відтворюючих форм господарства – землеробства та скотарства. На зміну премітивному ,мотичному землеробству неолітичної епохи прийшло значно продуктивніше землеробство з використанням рала і тяглової сили. Дальший розвиток енеолітичними племенами скотарства зумовив потребу його спеціалізації за окремими галузями; з`явилося вівчарство та конярство.

Поряд з традиційним домашним ремеслом виникли спеціалізовані галузі общинного ремесла,продукція якого йшла на задоволення потреб первісної общини вцілому.Яскравим показником розвитку енеолітичних племен є те , що вони освоїли нову сировину, оволоділи першим металом – міддю.Добування міді ,особлива технологія її обробки викликали до життя нову галузь виробничої – первісну металургію міді.

          Зростання загального обсягу суспільного виробництва сприяло нагромадженю общинного багатства, що в свою чергу відкривало великі можливості для міжплеменного обміну. Дальший розвиток суспільного виробнитства , поліпшення на його основі общинного доброботу ,стимулювавши зростання чисельності населення. Разом з тим збільшувалися розміри енеолітичних поселень та їх кількість.

           Значне зростання кількості поселень й відносне перенаселення викликали сегментацію енеологічних племен та їх розселення на нові землі. Все це не могло не позначитися вдосконалення суспільної організації енеолітичних племен.

            Енеоліт був періодом розквіту патріархальних суспільних та сімейних відносин, що зрештою спричинилося до формування великих ,спільних за пходженням, міжплеменевих обєднань, які займали значні тереторії.Відносне перенаселення при низькому рівні розвитку продуктивних сил зумовлювало виникнення міжплеменних сутичок та війн. Про це свідчить  як зросла рухливість енеолітичних племен, так и поява  значної кількості кам`яної та металевої зброї, спорудження перших укріплень. Великі зрушення в економічному та суспільному житті енеолітичного населення знайшли відповідне відображення і в складних ідеологічних уявленнях, а також у розміщенні тогочасного мистецтва.

            Енеолітична епоха,як і епоха неоліту, характерезується нерівномірністю господарського та суспільного розвитку тогочасного населення. Поряд із передовими племенами з енеолітичним укладом культури та побуту існували племена з відносно відсталим, неолітичним характером господарства та культури, що підтверджується різним рівнем їх матеріальної і духовної культури. В епоху енеоліту в лісостеповій та степовій смугах Правобережної України проживали землеробсько-скотарські племена трипільської культури , культур Гумельниця, лінійчастого посуду та кулястих амфор, у лісостеповій та степовій смугах Лівобережжя – рибальсько-скотарські племена неолітичної дніпро-донецької культури, а в пізніші часи  - скотарські племена середньостогівської та ямної і скотарсько –землеробські племенакемі-обинської культур. У північній поліській смузі сучасної тереторії України, як і в епоху неоліту, продовжувало жити мисливсько-рибальське населення.                

             Отже, трипільська культура – археологічна культура часів мідного віку, пам`ятники якої вперше дослідив В.В. Хвойка біля с.Трипілля на Київщині в кінці 19 ст. Трипільська культура переважно розвивалася на Правобережній Україні і в Молдавії.Розрізняються 3 етапи трипільської культури:

-      ранній(4000-3600 р. до н.е.);

-      середній(3600-2800 р. до н. е.) ;

-      пізній (2800-2000 р. до н. е.) ;

                Спочатку носії трипільської культури жили в басейнах річок Пруту, Дністра та Пд. Бугу; згодом вони розселилися в Придністров`ї, на Волині, в Пд.-зах. Причорномор`ї.