2.1. Статистичні групування та їх види
Суть статистичного зведення полягає в класифiкацiї та агрегуваннi матерiалiв спостереження. Елементи сукупностi за певними ознаками об’єднуються в групи, класи, типи, а iнформацiя про них агрегується як у межах груп, так i в цiлому по сукупностi. Основне завдання зведення — виявити типовi риси та закономiрностi масових явищ чи процесiв.
Групування - найважливіший етап статистичного зведення. Це метод дослідження масових суспільних явищ шляхом об'єднання одиниць сукупності в однорідні групи за істотними ознаками. Воно дає змогу в первинному статистичному матеріалі відокремити суттєві риси від несуттєвих, відчути перехід кількісних змін у якісні, у багатьох випадковостях виявити необхідність у вигляді тих або інших закономірностей досліджуваного явища.
Статистика застосовує три основні види групувань: типологічні, структурні та аналітичні.
Під типологічним групуванням розуміють розподіл досліджуваної сукупності на якісно однорідні типи явищ і процесів. (Групування підприємств за формами власності; населення – за суспільними групами; злочинів – за формами і видами провини – умисні, необережні та за категоріями тяжкості; особистостей винних – неповнолітні, дорослі, засуджені, виправдані; злочинців за – статтями Кримінального кодексу тощо.)
Структурне групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою з метою вивчення структури (складу) типово однорідних груп культур. Отже, типологічне групування передує структурному.
Аналітичне групування уможливлює виявлення взаємозв'язку досліджуваних явищ і процесів. В основу аналітичного групування покладено щонайменше дві ознаки: факторну і результативну. Факторною називається така ознака, під впливом якої змінюється інша ознака, що називається результативною.
Використовуючи дані індивідуального завдання побудуємо 3 інтервальних варіаційних рядів розподілу, виділивши 5 рівновеликих груп. Розмір рівного інтервалу визначається за формулою:
де Xmax та Xmin – відповідно найбільше та найменше значення ознаки;
п - число груп.
Таблиця 1
Інтервальний варіаційний ряд розподілу за урожайностю люнотрести
№ групи |
Групи за рівнем урожайності льонотрести |
Частоти |
Накопичувальні частоти |
1 |
3,7-5,64 |
7 |
7 |
2 |
5,64-7,58 |
7 |
14 |
3 |
7,58-9,52 |
3 |
17 |
4 |
9,52-11,46 |
3 |
20 |
5 |
11,46-13,4 |
5 |
25 |
|
Разом |
25 |
Х |
Таблиця 2
Інтервальний варіаційний ряд розподілу за якістю льонотрести
№ групи |
Групи за рівнем якості |
Частоти |
Накопичувальні частоти |
1 |
0,5-0,692 |
15 |
15 |
2 |
0,692-0,884 |
6 |
21 |
3 |
0,884-1,076 |
1 |
22 |
4 |
1,076-1,268 |
1 |
23 |
5 |
1,268-1,46 |
2 |
25 |
|
Разом |
25 |
Х |
Таблиця 3
Інтервальний варіаційний ряд розподілу за прямими затратами праці
№ гру пи |
Групи за рівнем якості |
Частоти |
Накопичувальні частоти |
1 |
1,43-3,216 |
4 |
4 |
2 |
3,216-5,002 |
11 |
15 |
3 |
5,002-6,788 |
7 |
22 |
4 |
6,788-8,574 |
2 |
24 |
5 |
8,574-10,36 |
1 |
25 |
|
Разом |
25 |
Х |
Визначемо вплив рівня якості льонотрести на урожайність за допомогою допоміжної таблиці 4.
Таблиця 4
Вплив рівня якості на урожайність льонотрести
№ групи |
Групи господарств по якості |
Кількість господарств |
Якість всього по групах Х1 |
Урожайність Y |
1 |
0,5-0,692 |
15 |
8,79 |
93,4 |
2 |
0,692-0,884 |
6 |
4,71 |
51,4 |
3 |
0,884-1,076 |
1 |
0,95 |
12,5 |
4 |
1,076-1,268 |
1 |
1,23 |
10,6 |
5 |
1,268-1,46 |
2 |
2,84 |
26,7 |
|
Разом |
25 |
18,52 |
194,6 |
По даним допоміжної таблиці 4 побудуємо основну таблицю 5.
Таблиця 5
Вплив середнього рівня якості на урожайність
№ групи |
Групи господарств по якості |
Кількість господарств |
Середня якість по групах |
Середня урожайність по групах |
1 |
0,5-0,692 |
15 |
0,586 |
6,227 |
2 |
0,692-0,884 |
6 |
0,785 |
8,567 |
3 |
0,884-1,076 |
1 |
0,95 |
12,5 |
4 |
1,076-1,268 |
1 |
1,23 |
10,6 |
5 |
1,268-1,46 |
2 |
1,42 |
13,35 |
|
Разом |
25 |
4,971 |
51,244 |
Дані таблиці 5 свідчать про те, що між досліджуваними ознаками існує пряма лінійна залежність, тобто при підвищені якості льонотрести збільшується її урожайність, за винятком 4 групи, в якій спостерігається обернене явище.
Визначимо вплив прямих затрат праці на урожайність льонотрести за допомогою допоміжної таблиці 6.
Таблиця 6
Вплив прямих затрат праці на урожайність льонотрести
№ групи |
Групи господарств за затратами |
Кількість господарств |
Всього затрат по групах Х2 |
Урожайність по группах Y |
1 |
1,43-3,216 |
4 |
8,1 |
24,3 |
2 |
3,216-5,002 |
11 |
42,02 |
95,6 |
3 |
5,002-6,788 |
7 |
42,02 |
50 |
4 |
6,788-8,574 |
2 |
14,75 |
12,6 |
5 |
8,574-10,36 |
1 |
10,36 |
12,1 |
|
Разом |
25 |
117 |
194,6 |
По даним допоміжної таблиці 6 побудуємо основну таблицю 7.
Таблиця 7
Вплив середнього рівня прямих затрат праці на урожайність
№ групи |
Групи господарств за затратами |
Кількість господарств |
Середні затрати по групах |
Середня урожайність по групах |
1 |
1,43-3,216 |
4 |
2,025 |
6,075 |
2 |
3,216-5,002 |
11 |
3,82 |
8,69 |
3 |
5,002-6,788 |
7 |
6,003 |
7,14 |
4 |
6,788-8,574 |
2 |
7,375 |
6,3 |
5 |
8,574-10,36 |
1 |
10,36 |
12,1 |
|
Разом |
25 |
29,583 |
40,305 |
Отже, можемо зробити висновок, що в 1,2 та 5 групах існує пряма лінійна залежність, тобто при збільшені затрат праці урожайність підвищується, а в 3 і 4 групах , навпаки, затрати збільшуються, а урожайність знижується.