11. За ступенем ризику:

• безризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу у такі об’єкти, в яких відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу і практично гарантоване одержання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного прибутку;

• низькоризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу у такі об’єкти, реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу за якими значно нижче від середнього рівня;

• середньоризикові інвестиції - вкладення капіталу у такі об’єкти, реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу за якими приблизно відповідає середньоринковому рівню;

• високоризикові інвестиції - вкладення капіталу у такі об’єкти, реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу за якими значно перевищує середньоринковий рівень.

12. За рівнем ліквідності:

• високоліквідні інвестиції являють собою такі інвестиції, об’єкти вкладень яких швидко (у термін до одного місяця) можуть бути конвертовані у грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості;

• середньоліквідні інвестиції – без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості у термін від одного місяця до півроку;

• низьколіквідні інвестиції – без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості у термін від півроку і більше;

• неліквідні інвестиції являють собою такі інвестиції, об’єкти вкладень яких не можуть бути самостійно конвертовані у грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості, а можуть реалізовуватися на інвестиційному ринку тільки у складі цілісного майнового комплексу.

13. За рівнем правочинності прийняття рішень про інвестування:

• центральні, або держбюджетні, - фінансуються з державного бюджету з метою розвитку окремих галузей економіки держави чи для реалізації окремих великих соціально-економічних програм;

• місцеві - фінансуються з бюджетів органів місцевого самоуправління; інвестиції підприємств, які реалізуються з прибутку та коштів амортизаційного фонду підприємства;

• іноземні інвестиції - інвестиції, джерело надходження яких знаходиться за межами території держави.

14. За взаємозв’язком між інвестиціям:

• основні, які реалізуються безпосереднього для досягнення поставленої в ході інвестування мети;

• супутні - виконують допоміжну роль у реалізації основних інвестицій;

• спільні - реалізуються двома чи декількома інвесторами в інтересах досягнення єдиної мети.

3. Інвестиційна діяльність та суб’єкти її здійснення.

Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю, що є однією з видів господарської діяльності суб’єкта і найважливішою формою реалізації його економічних інтересів.

Законом України „Про інвестиційну діяльність” передбачене трактування інвестиційної діяльності як сукупності практичних дій громадян, юридичних осіб і держави, спрямованих на реалізацію інвестиційних програм з метою отримання доходу або прибутку.

Для інвестиційної діяльності характерні такі основні особливості:

• вона є головною формою забезпечення зростання операційної діяльності інвестора. Інвестиційна діяльність покликана забезпечувати зростання формування операційного прибутку в перспективному періоді за двома напрямами:

– забезпеченням зростання операційних доходів за рахунок збільшення обсягу виробничо-збутової діяльності (будівництва нових філій при впровадженні на інші регіональні ринки; розширення обсягу реалізації продукції за рахунок інвестування в нові виробництва тощо);

– забезпеченням зниження питомих операційних витрат (своєчасна заміна фізично зношеного устаткування; відновлення морально застарілих виробничих основних засобів і нематеріальних активів тощо);

• форми і методи інвестиційної діяльності набагато менше залежать від галузевої належності інвесторів, ніж його операційна діяльність. Це визначається тим, що інвестиційна діяльність підприємства здійснюється переважно в тісному зв’язку з фінансовим ринком (ринком капіталу і ринком грошей), галузева сегментація якого практично відсутня, в той час як операційна діяльність здійснюється переважно в межах конкретних галузевих сегментів товарного ринку і має чітко виражені галузеві особливості операційного циклу;

• обсяги інвестиційної діяльності підприємства нерівномірні за окремими періодами;

• всі форми вигід (ефекту) від інвестицій у процесі інвестиційної діяльності формуються звичайно зі значним запізненням. Це означає, що між видатками інвестиційних ресурсів (інвестиційними видатками) і одержанням інвестиційного прибутку проходить звичайно багато часу, що визначає довгостроковий характер цих витрат;

• інвестиційній діяльності властиві специфічні види ризиків, що об’єднуються поняттям „інвестиційний ризик”.

До суб’єктів інвестиційної діяльності відносять інвесторів та учасників інвестиційної діяльності, які забезпечують здійснення інвестицій.

Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.

Основним суб’єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який приймає рішення про вкладення власних, позикових або залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування з метою отримання вигод від експлуатації створеного об’єкту.

Інвестором називають також учасника фондового ринку, що має вільні кошти і намагається вкласти їх з метою отримання доходу (відсотків).

Існує багато видів інвесторів, яких класифікують на наступними ознаками: