2. Ознаки класифікації інвестицій

Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах: реальні, фінансові інвестиції та інноваційні інвестиції

Німецький професор Вайнріх запропоновав таку класифікацію інвестицій відносно об’єктів їх застосування:

• інвестиції у майно (матеріальні інвестиції) - інвестиції у будівлі, споруди, обладнання, запаси матеріалів;

• фінансові інвестиції - придбання акцій, облігацій і інших цінних паперів;

• нематеріальні інвестиції - інвестиції у підготовку кадрів, наукові дослідження, рекламу.

На практиці інвестиції класифікують залежно від мети ведення їх обліку, аналізу та планування.

1. За об’єктами вкладення:

• реальні інвестиції – це довготермінові вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (виробничі основні та оборотні засоби, будівлі, споруди, обладнання, приріст товарно-матеріальних запасів), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, права користування природними ресурсами, "ноу-хау", технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація);

• фінансові інвестиції - вкладення коштів у різні фінансові інструменти (активи), наприклад, фондові (інвестиційні) цінні папери (акції, облігації тощо), спеціальні (цільові) банківські вкладення, депозити, паї тощо;

• інноваційні інвестиції – пов’язані з реальним інвестуванням і є однією з його форм, здійснювані з метою реалізації технологічних інновацій у практичну діяльність та можуть реалізуватися шляхом придбання готової наукоємкої продукції та розроблення нової наукомісткої продукції;

• інтелектуальні інвестиції являють собою вкладення коштів у підготовку фахівців, наукові розробки, патенти, ліцензії, ноу-хау, запозичення досвіду, тобто є у складі інноваційних інвестицій та пов’язані безпосередньо з формуванням та використанням інтелектуального капіталу.

2. За характером участі інвестора в інвестиційному процесі:

• прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюють підготовлені інвестори, які мають достатньо інформації про об’єкт інвестування і знають механізм інвестування. Прямі інвестиції, як правило, здійснюються у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом акцій компанії;

• непрямі інвестиції - під ними розуміють інвестування, опосередковане третіми особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). У цьому разі йдеться про кошти, вкладені в цінні папери довготермінового характеру, які не передбачають отримання швидкого доходу.

3. Залежно від форми власності інвесторів на ресурси, що інвестуються:

• державні інвестиції - це вкладення, які здійснюють центральні і місцеві органи влади та управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і залучених коштів, а також інвестиції державних підприємств та закладів за рахунок власних і залучених коштів;

• приватні інвестиції - вкладення коштів з власних джерел і за рахунок залучених коштів (довготермінові кредити та емісія цінних паперів), які відповідно підпадають під ознаку права приватної власності;

• змішані інвестиції - припускають вкладення як частки приватного, так і державного капіталу в об’єкти інвестицій.

4. За регіональними джерелами залучення ресурсів:

• вітчизняні інвестиції характеризують вкладення капіталу національного походження по відношенню до країни реалізації у різноманітні об’єкти інвестування резидентами даної країни незалежно від форми власності інвестора на інвестований капітал;

• іноземні інвестиції - вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

• спільні інвестиції - вкладення в будь-які об’єкти, що здійснюються суб’єктами - резидентами даної країни та іноземних держав, а також інвестиції підприємств за участю іноземних інвесторів.