Успенський собор у Варні

В кінці XIV століття Болгарія була захоплена турками і знову потрапила в залежність від Константинополя. Лише 1870 року після завзятої боротьби, рішенням османського уряду, заснований Автономний Болгарський екзархат. 1872 року екзархат проголосив свою автокефалію, яку Константинопольський патріархат визнав лише 1945 року. 1953 року Болгарська церква стала патріархатом.

Друга автокефалія

Протистояння між Константинопольською патріархією і болгарами з року в рік посилювалося. Закінчилось усе тим, що болгари домоглися від султана видання указу, який проголошував відновлення автокефальної Православної Церкви в Болгарії у формі «Болгарського Екзархату». Це сталося 2 квітня 1872 р.

Предстоятель Болгарського Екзархату, Екзарх Анфим, намагався зустрітися з Константинопольським Патріархом, але той відмовився його приймати. Він видав окружний лист, в якому дав Екзарху Анфиму 30-тиденний строк для «покаяння», після чого обіцяв позбавити його сану. Для цього він навіть вирішив зібрати Собор всіх Східних Патріархів.

Екзарх оголосив усі заборони Константинопольського Патріарха недійсними, і 11 травня 1872 року за Божественною літургією у болгарському храмі Константинополя зачитав акт про проголошення Болгарської Церкви автокефальною.

У відповідь на це Константинопольський Патріарший Синод оголосив Екзарха Анфима позбавленим священства, двох митрополитів: Іларіона Ловчанського і Панарета Пловдівського – відлученими від Церкви, а єпископа Макаріопольського Іларіона повинним геєні вогненній і вічній анафемі. Ніби вважаючи ці заходи недостатніми, Константинопольський Патріарх скликав 16 вересня 1872 року Помісний собор («Великий Місцевий Синод»), на якому було засуджено філетизм, тобто національний поділ у Православ’ї, і проголошено прибічників філетизму ворожими «Єдиній Соборній і Апостольській Церкві» та оголошено Болгарську Церкву схизматичною (розкольницькою). Певний час у Болгарській Церкві існували дві паралельні ієрархії – на кафедри, зайняті болгарськими архієреями, Константинопольський Патріархат ставив грецьких ієрархів.

Лише наприкінці ІІ Світової війни «болгарське питання» було розв’язане. В результаті переговорів представників Константинопольського Патріархату і Болгарської Церкви за посередництвом Російської Церкви 22 лютого 1945 р. схизма була припинена. Всі анафеми та відлучення були визнані такими, що втратили силу. Після 73-літнього поділу вперше грецькі й болгарські архієреї 25 лютого спільно звершили Божественну літургію в Патріаршому Константинопольському соборі, а 4 березня – у болгарському храмі в Стамбулі. 13 березня представникам Болгарської Православної Церкви був вручений спеціальний Томос, підписаний Патріархом Веніаміном і всіма членами Священного Синоду Константинопольської Церкви, яким відмінялася схизма й визнавалася автокефалія тисячолітньої Болгарської Православної Церкви.

Розкол

В 1992 році Болгарська церква пережила розкол. Частина ієрархів виступила проти патріарха Максима, якого вони обвинувачували у зв'язках з колишньою комуністичною владою, а його інтронізацію вважали неканонічною. Розкольники утворили альтернативний Синод. Хоча більшість священнослужителів не приєдналося розколу, однак влада підтримала альтернативний синод і передала в його розпорядження значну частину храмів.

Розкол був подоланий 1998 року, коли у Софії відбувся Всеправославний Собор за участю представників 13 автокефальних церков. У результаті проведення собору представники альтернативної «Болгарської Патріархії» заявили, про своє каяття й висловили бажання про повернення в єднання православної церкви. Собор прийняв покаяння розкольників, 2003 року ієрархія Болгарської церкви одержала офіційну реєстрацію й була визнана державою, а 2004 року усі храми були повернені Болгарській церкві, що й можна вважати кінцем розколу.

Устрій

Юрисдикція Болгарської православної церкви поширюється на території Болгарії, а також ряді єпархій в Європі, Америці і Австралії.

Єпископат Болгарської церкви нараховує 22 архієреї. Резиденція патріарха Болгарського — кафедральний собор Олександра Невського в Софії.

Болгарська православна церква нараховує 12 митрополій: 11 з яких перебувають в Болгарії й 1 (Нью-Йоркська) в США. За межами країни є також 2 єпархії (Акронська й Детройтська), що окормлюють віруючих у США, Канаді, Латинській Америці й Австралії й кілька приходів: 2 — в Угорщині, 2 — у Румунії й 1 — в Австрії.

В єпархіях Болгарської православної церкви налічується 2600 прихідов і служить більше 1500 священиків. Крім того, у церкви є 120 діючих монастирів, у яких проживає більше 400 чернець і черниць.

На Афоні знаходиться болгарський монастир — Зограф.

У Болгарії діють 2 семінарії (в Пловдиві і Софії) і богословські факультети в Софійському університеті і Свято-Кирило-Мефодієвському університеті в Велико Тирново

Число віруючих — 8 млн чоловік.