2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний університет

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

„Кредит та банківська справа”

для студентів всіх форм навчання спеціальності 6.030403“Міжнародні економічні відносини”

2010

Конспект лекцій з дисципліни „Кредит та банківська справа” для студентів спеціальності 6.030403 “Міжнародні економічні відносини”, всіх форм навчання / Укл. Тимошик В.Ю– Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. –71с..

Укладач: ст.. викл. Каф. „Фінанси і банківська справа”

Тимошик В.Ю.,

Рецензент к.е.н., професор,. зав.каф. “Фінансів і банківської

справи” Ж.К. Нестеренко:

Відповідальний за випуск: к.е.н., проф. Ж.К. Нестеренко

Затверджено

на засіданні кафедри

“Фінанси та банківська справа”

Протокол №1

Від01.09 .2010 р.

Затверджено

Вченою Радою

Економіко - гуманітарного

інституту ЗНТУ

Протокол №

від 2010 р

ЗМІСТ

ЛІТЕРАТУРА

Тема1.. Необхідність і сутність кредиту .

1. Суть кредиту його функції та загальні передумови виникнення кредиту.

2. Економічні межі та закономірності розвитку кредиту.

3. Принципи та методи кредитування.

4. Сутність позичкового процента й основні фактори, що на нього впливають.

5. Роль кредиту в ринковій економіці.

Кредит виникає безпосередньо з потреб виробництва внаслідок розвитку процесів обміну товарів. Економічною основою розвитку кредитних відносин виступає кругообіг капіталу . Вони виникають на базі нерівномірності кругообігу капіталу , які усувають невідповідність між часом виробництва і часом обігу, вирішують відносні протиріччя між тимчасовим накопиченням коштів та необхідністю використання їх в народному господарстві.

Завдяки кредиту:

Зменшується час на задоволення господарських потреб;

Виступає як опора сучасної економіки, є невід”ємним елементом економічного розвитку;

Кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми позичальнику.

Передумовою кредиту являється наявність вільних коштів у суб”єктів економічних відносин та наявність поточних або майбутніх доходів у позичальників.

Конкретні причини необхідності кредиту : коливання потреби в обігових коштах суб”єктів ринку та виникнення потреби у відтворенні основного капіталу.

Кредит – це економічні відносини між суб”єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах платності, строковості та поверненості . Основний мотив кредиту – одержання доходу. Основа кредиту – поверненість. Суть кредиту – рух вартості на засадах поверненості в інтересах реалізації суспільних потреб.

Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці:

• позичальники, як правило, суб”єкти господарювання, кредитори- банківські установи;

• позичкові гроші використовують як капітал;

• джерелом позикового процента є прибуток отриманий від використання позики;

• кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів та вирівнювання норми прибутку.

Суб”єктами кредитних відносин виступають кредитор – сторона, що передає вартість у грошовій формі чи натуральній формі іншому суб”єкту ринка на засадах поверненості, платності, строковості; позичальник – сторона, що одержує позику.

Об”єктом кредитних відносин вистуають грошові чи матеріальні цінності , щодо яких укладається угода.

Форми забезпечення кредиту : нерухомість, товарні залишки, цінні папери, депозити, гарантія та порука третіх осіб, переуступка прав вимог позичальника до третьої особи на користь кредитора.

В ринковій економіці кредит тісно взаємодіє з категоріями фінанси, проценти, товар. На завершальній стадії кредитного процесу завжди присутня грошова форма вартості. Тому можна вважати кредитні відносини специфічно модифікованими грошовими відносинами.

Слід розрізняти грошові, фінансові та кредитні відносини.

Грошові відносини пов”язані із виміром вартості (ціни) та із здійсненням оплати в готівковій та безготівковій формі. Опосередковують оборот всіх видів капіталу, процес відтворення національного продукту.

Фінансові відносини – це частина грошових відносин, яка пов”язана із формуванням, розподілом і використанням грошових коштів з метою забезпечення суспільних потреб..

Кредитні відносини мають поворотний та відплатний характер. Пов”язані з відтворенням позичкового капіталу. Розподільчі та перерозподільні процеси в економіці відбуваються за допомогою не тільки фінансових а і кредитних відносин.

Межі кредиту визначаються таким рівнем розвитку кредит­них відносин, в якому процес реалізації кредиту врівноважує попит і пропозицію на кредитні ресурси в умовах стабільної, помірної і доступної для переважної більшості нормально функціонуючих позичальників процентної ставки.

На мікроекономічному рівні межі кредиту визначаються: а) обсягами попиту на кредит з боку пози­чальників за номінальної ставки банківського кредиту і доступної ринкової ставки позичкового процента; б) характером коливання потреб позичальника в основному й оборотному капіталі; в) ста­ном забезпеченості позичальника власним капіталом й ефектив­ності його використання; г) ефективністю і окупністю проектів, на реалізацію яких позичаються кошти.

Макроекономічний рівень меж кредиту охоплює об'єктивний обсяг кредитних вкладень в економіку в цілому. Він формується під дією обсягів і темпів зростання ВВП, структури і рівня розвитку фінансової системи і стану державних фінансів, цілей і методів реалізації державної грошово-кредитної політики, розвитку ринко­вих відносин тощо.

Особливостями кредиту, що відрізняють його від інших економічних категорій, є:

1) позичальник, отримавши кредит, лише реалізує право тимчасового користування наданими кошта­ми чи цінностями (об'єкт кредиту залишається у власності кредитора);

2)суб'єкти кредитних відносин здатні одночасно по­чергово виступати в ролі кредитора і позичальни­ка;

3) позичальник, щоб отримувати позичку, зо­бов'язаний пред'явити кредиторові економічні та юридичні гарантії повернення боргу;

4) повернення кредиту (боргу) здійснюється позича­льником, а у виключних випадах - третьою особою - гарантом, якщо позичальник неспроможний це зробити сам;

5) конкретний термін повернення кредиту залежить від двох обставин: - особливостей і часу кругообігу коштів і ефективної діяльності самого позичальни­ка. Він розраховує, на який час необхідні кошти і коли він зможе нагромадити їх, щоб погасити пози­ку;

6) можливостей кредитора. На який час у нього з'являються тимчасово вільні кошти, які й стають предметом кредитування;

7) характерної рисою кредиту є сплата процентів за користування кредитованими ресурсами як това­ром. Формула руху позичкового капіталу має ви­гляд:

Г-Г-Т^з,в_р.с ....В-Т^”-Г’

Інфляція - процес знецінення грошей, котрий про-: являється як постійне підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, не забезпеченою матеріальними цінностями.

Форми вияву інфляції:

• падіння купівельної спроможнос­ті грошової одиниці;

^ поглиблення розриву між рівнями цін на внутріш­ньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому;

•^ знецінення національних, грошей щодо іноземної валюти;

^ зниження валютного курсу національних грошей.

Причиною інфляції може бути як перевищення попиту над пропозицією, так і відставання попиту від пропози­ції. Результатом перевищення попиту над пропозицією є інфляція попиту. Відставання пропозиції від попиту викликає інфляцію витрат (пропозиції).

Види інфляції

У залежності від характеру інфляції і темпів наростан­ня інфляційних процесів розрізняють три типи інфляції:

^ помірна інфляція характеризується повільним зрост­анням цін (до 10% на рік);

^ галопуюча інфляція від 10% до 200% на рік;

^ гіперінфляція до 1000% на рік і більше.

У залежності від росту цін за товарними групами прий­нято виділяти збалансовану і незбалансовану інфляцію.

Збалансована інфляція	Незбалансована інфляція
визначається пропорційною зміною цін на різні товари	визначає зміну цін різних товарів по відношенню один до одного в різних пропорціях

У залежності від ступеня передбачення інфляція поділяється на очікувану і неочікувану.

[Очікувана інфляція ] [Неочікувана інфляція

[ прогнозований ріст цін | непрогнозований ріст цін

Стагфлягдія - це інфляція, яка супроводжується стаг­нацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (одночасне підвищення рівня цін і рівня безробіття).

Кількісну оцінку інфляційних процесів дають показни­ки інфляції. Найбільш широко використовуваним показ­ником інфляїдії є індекс росту цін, в тому числі індекси споживчих ц:ін та індекси цін виробників.

Наслідки інфляції

1. Зниження життєвого рівня населення у формах:

а)зниження реальної вартості особистих заощаджень; б) скорочення поточних, реальних, доходів.

Тип кредитної інфляції провокується наданням кредиту понад мобілізовані кошти. Як наслідок порушується співвідношен­ня між попитом і пропозицією грошей. Серед безпосередніх чин­ників зростання цього типу інфляції постають потреби покриття дефіциту державного бюджету і кредитування клієнтів через кре­дитні лінії комерційних банків, що поповнюються шляхом нетовар­ної емісії центрального (національного) банку. Щоб обмежити надлишкову кредитну масу до розмірів оптимальної, використовуються показники обов'язкових резервів, статутного фонду, ліквідності та інші банківські нормативи. Еластичність швидкості обертання грошей досягається формуванням оптима­льного співвідношення між грошовими агрегатами М1М₂, М₃,L .

Процент за кредит або позичковий процент означає плату позичальника у боргових (кре­дитних) відносинах за надані в позику гроші чи матеріальні ціннос­ті. Процент належить до числа категорій товарного виробництва, яке і визначає суть кредитних відносин. Величина норми процента відображає економічні відносини між власником позичкового капі­талу і підприємцем, який прибуткове використовує у своєму обо­роті чужу власність, і становить собою ціну капіталу, що взятий у кредит.

Норма процента (N) розраховується за формулою:

'

N= _ Річний дохід на використаний позичковий капітал

Середня сума капіталу, що надається в позику

Економічна суть показника рівня процента –це кількісна характеристика плати за кредит, яка показує міру реалізації власності у формі отриманого доходу від її реалі­зації. Норма процента - динамічна величина, що залежить насам­перед від середньої в даній країні норми прибутку як міри прибут­ковості капітальних вкладень у виробництво. Реальна динаміка норми позичкового процента визнача­ється дією ринкового механізму і, насамперед, законами попиту і пропозиції кредитних ресурсів та державним грошово-кредитним регулюванням економіки.

Як правило, середня норма процента не перевищує норми прибутку.

Загалом, розмір процентної стави за кредит на макроекономічному рівні залежить:

Фактори	Наслідки впливу чинників
Попит і пропозиція кредитних ресурсів на кредитному ринку	Підвищення попиту викликає підвищення процентної ставки. Але міжбанківська конкуренція нівелює про­центну ставку в країні
Рівень інфляції	Підвищення темпів інфляційного процесу викликає збільшення плати за кредит, оскільки зростають ризи­ки втрат кредитора
Рівень облікової ставки національного банку	Основу розміру процентної ставки кожного банку складає величина облікової ставки національного бан­ку
Розмір кредиту	За великими кредитами розмір процентної ставки має, бути меншим, бо питома вага витрат банку за такими кредитами відносно менша, ніж за малими
Термін користування кредитом	Чим довший термін, тим вища процентна ставка за кредит, оскільки зростає фактор ризику і вищою є вартість довгострокових ресурсів кредитора
Рівень ризику	Позички з вищим ризиком надаються під вищі проце­нти, щоб компенсувати кредиторові премію за ризик

Як правило, комерційні банки за основу позичкового процента беруть облікову ставку національно­го банку з додачею маржі. Маржа - різ­ниця між процентною ставкою за наданий банком кредит і ставкою, яку сплачує банк за куплені ресурси.

На розмір процентної ставки на мікроекономічному рівні впливають: мета використання кредитних ресурсів, розмір креди­ту, термін його використання та ступінь ризику.

Розрізняють переважно два види норми процента за кре­дит:

1 ринкову, котра складається під дією кон'юнктури монетарного ринку;

2) середню норму процента, що складається на монетарному ринку за певний період.

Застосовуються процентні ставки фіксовані (постійні), які протягом певного періоду не змінюються, і плаваючі (змінні). Пла­ваючі процентні ставки набувають все більшого використання, особливо за середньострокові і довгострокові кредити. За цими кредитами розмір ставки на весь строк не фіксується, а перегля­дається через узгодження строків з урахуванням зміни кон'юнктури грошового ринку, інфляції тощо. Час, впродовж якого процентна ставка залишається незмінною, називають процент­ним періодом.

Номінальна процентна ставка - це ціна грошової позики, що ви­значається як відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми позики без урахування зміни рівня цін під тис­ком інфляційного процесу. Реальна ставка процента визнача­ється шляхом порівняння між собою товарних еквівалентів з ура­хуванням інфляційного впливу. Розраховується вона за форму­лою:

R=[(N-P):(100+P)]*100,

де R- реальна процентна ставка; N- номінальна процентна став­ка; Р - річне зростання цін.

Якщо процентна ставка за кредит нараховується частіше, ніж за рік, то річна процентна ставка обчислюється за формулою:

де m- кількість разів нарахування процентів протягом року.

Отже, розмір номінальної процентної ставки відображає фактичну величину процентної ставки, що визначається на базі номінальної ставки за мінусом індексу інфляції.

Нарахування процен­тів за кредитами:

Н=( Д/К)*100%,

де R - норма позичкового процента; Д - дохід, отриманий на по­зичений капітал; К- сума наданого кредиту.

Депозитна ставка на основі простих процентів розрахову­ється так:

К=С*Т*(П/360/365)*100,

де К- розмір плати за користування коштами; С- сума депозиту чи кредиту; Т- термін користування грошима (у днях); П - процен­тна ставка.

Дана формула ефективно використовується для обрахун­ків короткострокового депозиту. Для нарахування накопичувальних вкладів довготермінового зберігання вживається формула:

FV= P*(1+R)ⁿ

Де FV - розмір плати за користування коштами; Р - сума наданих коштів; R- процентна ставка; п - кількість періодів.

Простий процент нараховується за ощадним вкладом у кінці одного банківського терміну. Його обчислення виконується на основі такої формули:

I=Р₀-п-R

де р_о - початкова сума вкладу; п - кількість нарахувань у роках; R - ставка процента (десятковий дріб).

Слід звернути увагу на номінальну ставку процента, яка не враховує інфляційного впливу, і реальну ставку процента, що ви­значається шляхом порівняння товарних еквівалентів у різних ін­фляційних періодах. Ставка процента реальна (R розраховується за формулою:

R=(N-P):(100+P)*100

це N- номінальна річна процентна ставка, %; Р - річне зростання цін, %.

Якщо проценти нараховуються частіше, ніж раз на рік, то ставка процента реальна (R,„) обчислюється за формулою: