33

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЛЮДИНИ ЗА ОЗНАКАМИ ЙОГО ЗОВНІШНОСТІ 5

1.1. Поняття ідентифікації людини за зовнішніми ознаками 5

1.2. Види ідентифікації людини за ознаками зовнішності 9

1.3. Класифікація ознак зовнішності людини (словесний портрет) 11

РОЗДІЛ 2 КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ 14

2.1. Наукові основи криміналістичного дослідження письма 14

2.2. Ідентифікаційні ознаки письма 16

2.3. Основи методики криміналістичного дослідження письма 22

2.4. Техніко-криміналістичне дослідження документів 24

ВИСНОВКИ 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 31

ВСТУП

Актуальність теми. Кардинальні зміни в суспільному житті, політична, економічна нестабільність, виникнення нових форм власності, зростання числа нових суб'єктів господарської діяльності, стрімкий розвиток підприємництва і розширення приватного сектора економіки неминуче спричинили за собою зміну системи суб'єктів боротьби із злочинністю в Росії. В період реформ втратили колишнє значення окремі суспільні формування, такі як добровільні народні дружини, в той же час виникли нові суб'єкти боротьби із злочинністю. Зокрема, інтенсивно розвивався інститут приватної детективної і охоронної діяльності.

Відомо, що велика частина грошей платників податків йде на утримання державного апарату, у тому числі на зміст правоохоронних органів. Держава в тому або іншому ступені створює гарантії безпеки своїх громадян і їх власності. Безумовно, ці гарантії можуть бути, більш високими в найбільш розвинутих в економічному плані державах. Ось тільки чи здатна держава забезпечити повну гарантію безпеки своїх громадян і їх власності? Всі цивілізовані країни пройшли по дорозі не тільки дозволи діяльності приватних охоронних і детективних структур, але і різними способами стимулюють їх розвиток.

Своєю діяльністю недержавні охоронні підприємства вносять істотний внесок в боротьбу із злочинністю в Україні. Забезпечення охорони комерційних і окремих державних структур, перевірка торгових і фінансових партнерів, перевірка благонадійності громадян при пристрої на роботу, все це сприяє скороченню темпів зростання правопорушень, зберігає від розкрадання значні матеріальні і фінансові засоби, а в цілому - сприяє стабілізації економіки і поліпшенню криміногенної ситуації в країні.

В нинішній ситуації приватні охоронно-розшукові підприємства сталі невід'ємною частиною системи внутрішньої безпеки держави. Вони вносять істотний внесок в справу заборони зростання злочинності і боротьби з нею.

В даний час основну частину керівництва приватних охоронних служб і служб безпеки складають колишні співробітники МВС, ФСБ і прокуратури. Вони зберегли свої зв'язки з колишнім місцем роботи, що може, при правильній постановці питання, сприяти координації діяльності державних і приватних правоохоронних структур.

Об’єкт дослідження: приватна охоронна діяльність.

Предмет дослідження: криміналістичні методи, що використовуються в приватній охоронній діяльності.

Мета дослідження: розглянути та проаналізувати застосування криміналістичних методів, що використовуються в приватній охоронній діяльності.

Завдання роботи:

1. визначити поняття ідентифікації людини за зовнішніми ознаками;

2. розглянути види ідентифікації людини за ознаками зовнішності;

3. навести класифікацію ознак зовнішності людини (словесний портрет);

4. розкрити наукові основи криміналістичного дослідження письма;

5. описати ідентифікаційні ознаки письма;

6. визначити основи методики криміналістичного дослідження письма;

7. описати техніко-криміналістичне дослідження документів.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЛЮДИНИ ЗА ОЗНАКАМИ ЙОГО ЗОВНІШНОСТІ

1.1. Поняття ідентифікації людини за зовнішніми ознаками

Габітологія (або габітоскопія) — галузь криміналіс­тичної техніки, що включає систему теоретичних поло­жень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнен­ня особи. Науковою основою габітології є дані анатомії, ан­тропології, біології.

Ідентифікація за ознаками зовнішності є встановлення тотожності або відмінності конкретної особи в оперативно-розшукових або кримінально-процесуальних цілях. Така ідентифікація можлива через індивідуальність зовнішнього вигляду людини та відносну його незмінність (стійкість).

Ідентифікованою за ознаками зовнішності є особа, що перевіряється (розшукувана особа). Це може бути підо­зрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений. Іденти­фікуючими об'єктами виступають:

1) мисленевий образ зовнішнього вигляду, який зафік­сований в пам'яті свідка, потерпілого, іншої особи; при цьому ототожнення здійснюється шляхом пред'явлення для впізнання;

2) матеріальна фіксація зовнішнього вигляду людини на фотознімку або відеоплівці;

3) словесний опис зовнішності людини з використан­ням спеціальної термінології (наприклад, у криміналістич­ному обліку розшукуваної особи) чи в довільній формі (під час допиту потерпілого);

4) останки людини (труп, частини розчленованого тру­па, череп).

Форми ототожнення людини за ознаками зовнішнос­ті: 1) упізнання; 2) оперативне узнавання; 3) експертна ідентифікація.

У криміналістиці вирізняють також види ідентифіка­ції людини за ознаками зовнішності:

1) ідентифікація людини шляхом пред'явлення її для впізнання (можуть бути пред'явлені живі особи, труп або його частини, їх фотозображення);

2) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіс­тавлення зовнішності з фото чи ізопортретом (комбінова­ним портретом);

3) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіс­тавлення її зовнішності зі «словесним портретом»;

4) ідентифікація людини шляхом зіставлення «словес­ного портрета» з фотозображенням;

5) відновлення обличчя загиблого за черепом (скульп­турна реконструкція портрета);

6) експертне ототожнення людини за фотознімками (фотопортретна ідентифікаційна експертиза).

Ідентифікація людини за ознаками зовнішності здійс­нюється:

за матеріально-фіксованими відображеннями (фо­тознімками, відеозаписом живих осіб і трупів; за трупами і кістковими останками; наприклад, відновлення вигляду загиблого за черепом із застосуванням методу професора Герасимова);

2) за уявними образами (за ідеальними слідами);

3) за описом прикмет.

На сьогодні існують різні системи для створення суб'єк­тивних портретів (методи відтворення зовнішності розшу­куваного за показаннями очевидців чи потерпілих):

1) синтетичні портрети — виготовляються з фраг­ментів фотозображень різних осіб шляхом їх підбирання та компонування під керівництвом слідчого або оператив­ного працівника;

2) рисовані портрети — виконуються художниками зі слів очевидців чи потерпілих;

3) фоторобот — комплекти фотографічних зобра­жень частин обличчя, які використовуються з певною ме­ханізацією (у 1952 р. французький криміналіст П'єр Шабо вперше використав набір фотознімків);

4) ідентифікаційний комплект рисунків (ІКР) — діа­позитивів;

5) комп'ютерний фоторобот — найсучасніший засіб формування суб'єктивного портрета розшукуваної особи; являє собою використання комп'ютерної програми та за­собів комп'ютерної графіки з метою побудови фотокомпозиційних портретів зі слів очевидців.