4. Судова етика в діяльності прокурора й адвоката

Етика — наука, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність як форма суспільної свідомості, як одна з найважливіших сторін життє­діяльності людини. Етика забезпечує моральний характер тих взає­мовідносин між людьми, які випливають насамперед із їхньої профе­сійної діяльності.

Юрист із професійними знаннями, навичками й уміннями повинен мати морально-вольові якості, додержуватися у своїй діяльності пев­них принципів і правил поведінки. Етика змушує юриста аналізува­ти свої вчинки, брати на себе відповідальність за них, оцінювати вла­сні дії.

Якісна характеристика етичного розвитку особистості юриста ви­являється в її моральній культурі, а саме:

• культурі моральної свідомості, що виражається в знанні мора­льних вимог суспільства, у спроможності людини свідомо об­ґрунтовувати цілі і засоби діяльності;

• культурі моральних почуттів, яка припускає багатство емоцій­ної сфери особистості, здатність до співчуття, співпереживання;

• культурі поведінки, котра характеризує здатність особистості до вибору форм і засобів поведінки в різних ситуаціях.

Від юридичних працівників етика потребує непідкупності, вірнос­ті духу і букві Закону, дотримання рівності всіх перед Законом. Од­ним із гуманних принципів права є презумпція невинності — вимога вважати обвинуваченого невинним доти, доки провина його не до­ведена судом.

Судова етика як наука про моральні принципи судочинства по­кликана сприяти моральному вихованню суспільства і посадових осіб, які здійснюють правосуддя. Не викликає сумніву твердження про те, що моральні принципи, які визначають стосунки учасників судочинства, є суттєвою гарантією суб'єктивних прав особистості. Це пояснюється тим, що судочинство стосується честі і гідності людини.

Не випадково в працях прогресивних юристів минулого зверта­ється велика увага на моральні позиції прокурора й адвоката.

Судовий процес, який проходить в умовах гласності, вимагає від прокурора — державного обвинувача стриманості, коректного і ввіч­ливого ставлення до кожного, хто постає перед судом і дає показан­ня. Він не повинен перетворювати судові суперечки в цькування під­судного, збуджувати в нього неприязні почуття, перебільшувати важ­ливість доказів. Виконуючи свій обов'язок перед суспільством, прокурор повинен дотримуватися суворої моральної дисципліни, ви­являти однакову турботу про інтереси суспільства і людську гідність. Уміння прокурора вести себе на судовому процесі, його загаль­на і професійна культура визначають виховний вплив суду. Обов'я­зок честі і гідності прокурора усією своєю поведінкою виявляти по­вагу до суду як до органу правосуддя і до всіх учасників судового розгляду.

Така ж вимога, безумовно, пред'являється і до адвоката — захис­ника. Адвокат насамперед є служителем правосуддя, і етика адвока­та — одна з важливих складових його професійної майстерності.

Спеціалісти справедливо зазначають, що проблема судової етики в діяльності адвоката має особливу значущість і важливість. Дійсно, як узгодити внутрішнє переконання і професійний обов'язок надати допомогу підзахисному, який обрати шлях захисту в разі повної до­веденості злочину або тоді, коли підсудний у довірливій бесіді при­знається захисникові про скоєний злочин, а на суді усе заперечує? Моральні сумніви адвоката в цих питаннях дуже глибокі і їхнє вирі­шення спирається на високі моральні принципи. Головний суддя адвоката — його власна совість. Саме вона має підказати йому допустимість тих прийомів, які він використовує, ви­конуючи свої обов'язки захисту підсудного.

Особливу складність етичного характеру представляє випадок, коли підсудний визнає свою провину перед захисником, але рішуче відмовляється від скоєного в суді. Уміння поєднати в захисті інтере­си суспільства і підзахисного, не протиставляючи їх, — важка задача адвоката, яка потребує високої професійної майстерності і мораль­ної культури.

Одним із елементів культури прокурора й адвоката є їх зовнішній вигляд. Варто вдягатися просто і пристойно. У костюмі не повинно бути нічого вигадливого і крикливого (різкі кольори, незвичайний фа­сон). Брудний, неохайний костюм справляє неприємне враження. Це важливо пам'ятати, бо психологічний вплив на тих, що зібралися в за­лі, починається ще до промови, із моменту появи перед публікою.

Це стосується одягу і суддів, і народних засідателів, і секретаря су­дового засідання, інших учасників судового процесу.