4. Антропологічний принцип в конкретних науках та в психології

Антропологічний принцип в конкретних науках. Антропологічний принцип був позитивно сприйнятий не тільки представниками філософських та педагогічних наук.

В даний час оформився цілий ряд антропологічно орієнтованих дисциплін. Культурна антропологія досліджує особливості зв'язку людини та культури: пристрій культури, культурні інститути, звичаї, традиції, побут, мови, особливості соціалізації людини в різних культурах і інші проблеми. Соціальна антропологія вивчає соціальні структури та взаємодія в них людей. Структурна антропологія - дисципліна, що використовує прийоми структурної лінгвістики при аналізі культури та соціального устрою. Біологічна антропологія досліджує людину в її зв'язках і взаємовідносинах з природним світом. Специфічний комплекс проблем виділяється в юридичній, медичній, історичній, релігійній та художній антропології.

Поняття психологічної антропології

Психологічна антропологія - міждисциплінарна галузь знання, що вивчає етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування і функції національної самосвідомості, етнічних стереотипів і т.п. Історично першою формою психології є вчення про душу.

Те, що згодом було позначено терміном «психологія», спочатку являло собою сукупність знань про душевні сили людини: розум, почуття, бажання, волю і т.п. З розвитком психології, з її оформленням як самостійної дисципліни (психологія виділилася з філософії) змінився її предмет. Психологія стала розумітися як наука про психіку, про закони її становлення, функціонування, зміни, розвиток. Психіка в загальній психології визначається як властивість високоорганізованої матерії, що проявляється в здатності відображати навколишній світ і що забезпечує побудову образу світу для регуляції індивідом своєї поведінки.

Отже, предметом традиційної психології є психіка. Психіка як особливий «функціональний орган» властива і людині, і тваринам. Отже, психологія не може розумітися тільки як наука про людину. Досліджуючи свій предмет, отримуючи факти, формулюючи закономірності, будуючи гіпотези і теорії, психологія змушена пам'ятати про спільність психіки тварин і людини. У першу чергу це стосується загальної психології. Необхідність утримувати загальне приводить або до стирання якісних відмінностей психіки тварин і людини (широко відомий напрямок у психології - біхевіоризм, де результати досліджень психіки тварин прямо переносилися на людину), або до ігнорування специфічності психічних явищ у людини і тварин.

В даний час у психологічній науці відсутній такий напрям, який прямоорієнтований на вивчення власне людської психології, хоча існує особлива галузь психології, що вивчає психіку тварин, - зоопсихологія. Спроба звести науку про людську психологію до етнопсихології, до психології народів і рас, абсолютно неправомірна, тому що в ній не розглядається суб'єктивність конкретної людини.

Крім цього, колись єдина психологія розділилася на велику кількість окремих галузей психологічного знання. Цілісна по суті психологія людини дробиться тим самим на безліч окремих психологій для специфічних умов життєдіяльності людини. Наприклад, інженерна психологія досліджує психічні особливості взаємодії людини з технікою, соціальна психологія вивчає механізми взаємодії людей у соціальних структурах і т.п. З цих «психологій» важко виокремити певний інваріант, неможливо скласти загальне уявлення про справжню психологію людини.

Таким чином виникла необхідність створення особливої дисципліни, що вивчає психологію людини в її специфіці, орієнтованій на розуміння сутнісних психологічних характеристик людини. Такою найважливішою характеристикою є внутрішнє життя людини, її суб'єктивний світ, який і є предметом нового напрямку - психологічної антропології.

Освоєння такої дисципліни дає можливість розуміння реального індивіда як в різних життєвих ситуаціях, так і в спільній діяльності.

Психологічна антропологія в системі дисциплін педагогічної антропології. Як вже зазначалося вище, головне питання педагогічної антропології - це питання про сутність людини, шляхи, засоби та сфері її становлення. Такою найважливішою сферою безсумнівно є освіта - загальна форма людського способу життя. Як і будь-яка інша сфера суспільного життя (економіка, політика, право, медицина, мистецтво та ін), освіта передбачає наукове обгрунтування, тобто рефлексію умов, особливостей, засобів, закономірностей і тенденцій функціонування і зміни основних компонентів освітньої сфери. Наукове забезпечення освіти реалізується комплексом дисциплін. До числа основних відносяться філософія, культурологія, соціологія, етнографія, історія, психологія, фізіологія і ін..

Включаючись у дослідження сфери освіти, перераховані дисципліни розширюють предметну область своєї науки проблемами освіти. Виникають нові розділи чи галузі знання, наприклад філософія освіти, соціологія освіти, історія освіти. Головне місце в новій системі антропологічноорієнтованих наук про освіту має належати психології. Значення психології полягає в тому, що вона дає педагогу знання про діяльність, свідомість, особистість людини, про закономірності, стадії, феноменології її розвитку, про зустріч поколінь в освітньому процесі, про специфіку педагогічного керівництва розвитком дітей, підлітків, юнаків. Психологічна освіта педагога має бути тому максимально змістовною і професійно орієнтованою. Тут психологія є складовою частиною педагогічної антропології.