22. Роль та склад допоміжних виробництв. Планування енергозабезпечення та транспортного обслуговування вир-ва

Необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів на пд-ві є : постійне підтримування в робочому стані машин та устаткування , інших засобів праці., своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією., виконання транспортних операцій та інших зв’язаних з ними робіт. Все це має здійснювати ефективно діюча система технічного обслуговування виробництва ( допоміжних виробництв) : ремонтне ( склад – відділ гол. механіка, ремонтно-механічний цех, ремонтно-будівельний цех, цехові ремонтні бази), інструментальне ( інструментальний відділ, інструментальний цех, центральний інструментальний склад, цехові інструментально-роздавальні комори ), транспортне ( транспортно-технологічний відділ, транспортний цех,а точніше цехи за видами транспорту – залізничний, автомобільний...) , енергетичне ( відділ гол. енергетика, господарства: електросилове, теплосилове, газове, пічне, слабкострумове, енергоремонтне ) та складське ( матеріальні, виробничі, збутові ( готової прод-ї) склади ) господарства. Пл-ня та оцінка роботи основних та допоміжних цехів у загальних рисах однакові та використовують приблизно однакові показники. Допоміжні цехи поділяють на 2-1 групи : 1гр. – цехи, що виготовляють прод-ю внутрішнього споживання ( до них належать підрозділи нестандартного спеціального устаткування – ремонтний, інструмент ний цехи), їх діяльність оцінюється за основними показниками., 2 гр. – підрозділи з обслуговуючими функціями, що забезпечують безперебійне обслуговування основного вир-ва ( енергетичні та транспортні підрозділи. Обсяг прод-ї цих підрозділів не завжди характеризує ефективність їх роботи , але є важливими при роботі – безперебійне обслуговування підрозділів або відсутність претензій до нього, дотримання витрат у межах кошторису

Основна задача енергообслуговування – надійне забезпечення пд-ва всіма видами енергії встановлених параметрів при мінімумі витрат. Плановий обсяг і структура енергоресурсів залежать від потужності пд-ва, виду прод-ї, характеру технологічних процесів, а також від зв’язків пд-ва з районними енергосистемами. Вирішальне завдання по енергозабезпеченню лежить на енергетичному господарстві пд-ва, до його складу входять: електросилове, теплосилове, газове, пічне, слабкострумове та енергоремонтне. При розрахунку потреби в енергії та паливі необхідно врахувати виробничу програму на пл-й період, прогресивні норми витрат палива та енергії на одиницю прод-ї, норми витрат енергії та палива на власні потреби, організаційно-технічні заходи пд-ва, відпуск енергії за межі пд-ва, норми витрат енергії в мережах. Потреба в енергії пл-ся окремо для технологічних, освітлювальних, нагрівальних та інших потреб. Потреба в електроенергії для технологічних цілей розраховується на основі сумарної активної потужності струмоприймачів по групі устаткування, яке має однакові умови експлуатації, кількості годин їх використання протягом планового періоду, коефіцієнтів втрат енергії в мережі та електродвигуні. Так, загальну потребу в енергії визначають за формулою: Е заг. = Е пл. * ОВП ппл. + Е вл. + Е ст. + Е вт. , де Е пл. – планова норма витрат палива та енергії на одиницю прод-ї, ОВП пл. – пл-й обсяг випуску прод-ї в нат. Чи вартісному виразі., Е вл. – витрати енергії та палива на власні потреби, Е ст. – енергія, що буде відпущена стороннім споживачам, Е вт. – втрати енергії в мережі. Річна потреба в електроенергії для освітлення приміщень визна­чається укрупнено з розрахунку середнього її витрачання на І кв. м. виробничих, побутових І службових площ, загальної площі примі­щень, освітлювального періоду протягом дня і року, коефіцієнта втрат електроенергії (0,8 — 0,9), кількості та потужності електролампочок, та кількості годин їх горіння по плану. Потреба в руховій електроенергії розраховується виходячи з потужностей електродвигунів , коеф. використання їх потужності та кількістю роботи їх у пл-му періоді: П ел. = N * T / K де П ел. – необхідна кількість електроенергії, кВат, Т – час роботи обладнання за певний період, N – загальна потужність встановленого обладнання, К – коеф. врахування втрат ел-ен-ї в мережі. Загальну схему енергоспоживання складають у вигляді енергетичного балансу, який являє собою систему взаємопов’язаних показників, що характеризують потребу пд-ва у різних видах енергії, а також джерела її покриття. Такі баланси склад-я у 2-х формах: вертикальній ( за виробничими дільницями та напрямами використання) і горизонтальній ( за економічною та цільовою ознаками в цілому по пд-ву з визначенням обсягу корисної енергії та витрат за місцем виникнення та видами). Пл-ня діяльності енергетичних цехів здійснюють планово-економічне бюро відділу гол. енергетика та економісти цехів. Основне завдання транспортного господарства: - забезпечення чіткого та безперервного функціонування вир-го процесу, - оптимальне використання всіх видів транспортних засобів, - механізація та автоматизація навантажувально-розвантажувальних робіт, - підвищення продуктивності праці робітників транспортного господарства, - зниження с/в транспортних операцій. На пд-вах організовують спеціалізовані цехи залізничного, автомобільного та ін. видів транспорту. На середніх та невеликих пд-вах створюється єдиний транспортний цех. Пл-ня господарської діяльності транспортного цеху проводять планово-економічний відділ, відділ організації праці та з/п разом із транспортним цехом. Вона полягає в розробці річних, квартальні та місячних планів за розділами: - виробнича програма, - чисельність та з/п., - с/в. При пл-ні обсягу ремонтних робіт опрацьовуються графіки технічного обслуговування та ремонту транспорту, графік випуску транспорту на лінію, листки обліку технічного обслуговування та ремонту транспорту, норми пробігу до першого капітального ремонту, норми міжремонтного пробігу. Пл-ва чисельність робітників розраховується за видами транспорту та типами транспортних засобів: автомашин, автокар та електрокар розраховується на підставі обсягів перевезень у машино- або людино-годинах роботи водіїв на лінії із врахуванням часу на технічне обслуговування та ремонт машин. Пл-ва кільк. водіїв за професіями та видами робіт: Ч вод. пл. = ЗФЧ пл. / ФРЧ пл. , де ЗФЧ пл. – загальний плановий фонд часу водіїв певної професії, або певного виду робіт, год.., ФРЧ пл. – пл-й фонд часу роботи одного робітника, год. Пл-ва кількість транспортних засобів : КТЗ пл. = ОВ пл. / ПрТО , де ОВ пл. – пл-вий обсяг вантажообороту (це загальна кількість вантажів, які потрібно перемістити за певний час), ПрТо – продуктивність одиниці транспортного обладнання, т. на кількість транспортних засобів впливає існуюча система обслуговування, яка для масового та велико серійного вир-ва може бути маятникова ( використовують при перевезенні вантажів між двома пунктами) чи кільцева ( при обслуговуванні багатьох пунктів, де здійснюють послідовне перевезення вантажів від одного споживача до іншого із обов’язковим поверненням транспортних засобів до початкового пункту. План с/в прод-ї ( робіт, послуг) містить в собі: - с/в окремих видів робіт і послуг, - кошторис витрат на вир-во. Пл-ва с/в одиниці вантажу визначається окремо за видами транспорту діленням кошторису витрат по цеху на кількість тонно-кілометрів або тонн перевезених вантажів. Витрати на утримання та експлуатацію транспортних засобів розраховуються згідно з установленим нормами та нормативами на підставі загальнодержавних норм витрат мастил, палива, автопокришок та розміру амортизаційних відрахувань. Пл-вий кошторис витрат транспортного цеху визначається як сума кошторисів витрат на транспортні, навантажувально-розавантажувальні та ремонтні роботи.