- •Внутрішній економічний механізм підприємства
- •Тема 1: Виробничо-організаційна і економічна структуризація підприємства.
- •Поняття, цілі і напрямки діяльності підприємств.
- •2. Класифікація підприємств.
- •3. Структура підприємства.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •1. Прогресивним напрямком розвитку структур підприємства є такий:
- •Тема 2.: Структура і форми функціонування вем
- •Структура вем та принципи його побудови
- •Організаційні передумови функціонування вем.
- •Форми функціонування вем.
- •Еволюція ем вітчизняних підприємств.
- •Світовий досвід організації внутрішніх економічних відносин
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 3. Внутрішні ціни та методи їх формування.
- •1. Функції і система внутрішніх цін на підприємстві.
- •2. Методи формування внутрішніх цін.
- •3. Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих економічних відносин.
- •4.Формування ціни як функції витрат і цільового прибутку.
- •5. Стратегія і тактика ціноутворення на підприємстві.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Задача 2
- •Тема 4. Система та порядок планування
- •1. Система та зміст внутрішніх планів.
- •2. Принципи і методи розробки внутрішніх планів.
- •3.Особливості внутрішнього планування залежно від вибраної схеми економічного управління.
- •4. Сутність, переваги і недоліки синхронного (симультаційного) і послідовного (сукцесійного) планування.
- •5. Методи ієрархічного планування, їх переваги, недоліки та сфера застосування.
- •6. Організація нормативного господарства підприємства та його функціонування.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 5. Виробнича програма та її ресурсне обґрунтування
- •1.Порядок розробки та обґрунтування виробничої програми підрозділів основного виробництва
- •2.Обгрунтування вироб програми виробн потужністю(вп)
- •3.Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 6. Планування витрат і прибутку на підприємстві
- •1. Склад витрат підрозділів і порядок їх планування.
- •2. Формування кошторисів підрозділів.
- •3. Планування св продукції.
- •4. Методика обчислення окремих елементів загальновиробничих витрат.
- •5.Особливості калькулювання в однопродуктовому і багатопродуктовому виробництвах.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Склад і трудомісткість обробки комплектів
- •Тема 7. Контроль, оцінка та стимулювання діяльності підприємства
- •1. Контроль як функція управління
- •2. Критерії оцінки діяльності
- •3. Оцінка виробничої діяльності
- •4. Оцінка ефективності роботи за показником витрат.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Задачі:
- •Склад і трудомісткість обробки комплектів
- •Тема 8. Механізм стимулювання.
- •1. Роль, форми і джерела стимулювання.
- •2. Стимулююча функція оплати праці.
- •3. Оплата праці за кінцевим колективним результатом і її стимулююча роль.
- •4. Стимулювання через участь у прибутку.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Задача 2
- •Тема 9. Матеріальна відповідальність за результати роботи.
- •1. Форми і зміст матеріальної відповідальності.
- •2. Методи обчислення збитків і економічних санкцій.
- •3. Зв’язок матеріальної відповідальності підприємства в цілому і його підрозділів.
- •4. Особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності.
- •Задачі:
- •Тема 10. Аналіз системи: „витрати – випуск – прибуток”.
- •1. Сутність і передумови аналізу системи “витрати – випуск - прибуток”.
- •2. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності.
- •3. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.
- •4. Роль маржинального прибутку при аналізі і прийнятті рішень.
- •5. Беззбитковість і безпека діяльності підприємства і його підрозділів.
- •6. Операційний лівередж, його визначення і застосування в оперативному аналізі.
- •Тема 11. Регулювання та оцінювання виробничих запасів.
- •1. Оптимізація запасів і інтервалів поставки матеріалів.
- •2. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції.
- •3. Мінімізація витрат на поставку і зберігання матеріалів через визначення оптимальних партій поставок і величини запасів.
- •Питання для обговорення і контролю:
- •Тема 12. Адаптація операційної системи до зміни її завантаження.
- •1.Актуальність, параметри і форми адаптації устаткування до заданого обсягу роботи.
- •2. Критерії і механізм адаптації операційної системи до зміни її завантаження.
- •3. Вибір форми придбання устаткування за критерієм витрат.
- •Література Основна
- •Грещак м.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч.Пос. /м.Г. Грещак, о.М. Гребешкова, о.С. Коцюба /За ред. М.Г. Грещака. –к.: кнеу, 2001. – 228с.
- •Темченко о.А. Внутрішній економічний механізм підприємства. – Кривий Ріг: Мінерал, 2006.
- •10. М.Г. Грещак, о.М., Гребешкова. Внутрішній економічний механізм підприємства. Навч. –метод. Посібник для самост. Вивч.Дисц. – к.: кнеу, 2001. – 103с.
- •Додаткова
- •Тлумачний словник
Тема 2.: Структура і форми функціонування вем
Структура ВЕМ та принципи його побудови.
Організаційні передумови функціонування ВЕМ.
Форми функціонування ВЕМ.
Еволюція ЕМ вітчизняних підприємств.
Світовий досвід організації внутрішньо економічних відносин.
Література:
1. Бутнік-Сіверський „Ринковий механізм господарювання” (Теоретико-методологічні проблеми формування) / За ред. Борщевського П.П. – К.: „Компас”. 1995. – 304с.
2. Ковальчук І.В. Реальна економіка: навчальний посібник з економіки підприємства. – К.: ВІПОЛ, 2002. – 335с.
3. Економіка підприємства: Підручник / За заг ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с.
4. Грещак М.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч.пос. /М.Г. Грещак, О.М. Гребешкова, О.С. Коцюба /За ред. М.Г. Грещака. –К.: КНЕУ, 2001. – 228с.
5. Темченко О.А. Внутрішній економічний механізм підприємства. – Кривий Ріг: Мінерал, 2006.
М.Г. Грещак, О.М., Гребешкова. Внутрішній економічний механізм
підприємства. Навч. –метод. посібник для самост. вивч.дисц. – К.: КНЕУ, 2001. – 103с.
Структура вем та принципи його побудови
Політика підприємства реалізується за допомогою певних нормативів (методик, інструкцій, положень) – які складають механізм управління економікою.
Господарський механізм – це механізм, що забезпечує взаємодію підсистеми, яка управляє, та підсистеми, якою управляють. Він складається із форм і методів впливу на економіку.
Господарський механізм – це складна система, для якої характерний високий ступінь невизначеності зв’язків і відносин. Це відкрита, ймовірна, непостійна система з гнучкими і нестійкими внутрішніми і зовнішніми зв’язками.
Основними елементами господарського механізму є господарюючі суб’єкти (організатори виробництва) і відносини, у які вони вступають (господарські відносини ).
Господарюючі суб’єкти мають достатню самостійність, що дозволяє їм проявляти підприємницьку ініціативу, приймати рішення і здійснювати господарську діяльність.
Господарюючі суб’єкти у своїй діяльності спираються на матеріальні фактори господарювання: засоби виробництва, обсяг і структуру продукції.
Господарюючі суб’єкти розпоряджуються засобами господарювання - ресурсами матеріального та нематеріального характеру, що забезпечують процес організації виробництва для досягнення господарських цілей.
Суб’єкти господарювання вступають в прямі (двосторонні угоди) і непрямі (субпідряд), виробничі і невиробничі відносини. Економічні відносини бувають юридично неоформлені та оформлені.
Економічний механізм займає центральне місце в господарському механізмі.
Діє через економічні інтереси (матеріальні потреби людей), складається з економічних способів, методів, важелів, нормативів і показників, за допомогою яких реалізуються об’єктивні економічні закони.
Економічний механізм підприємства має складну структуру, виділяють такі його складові:
механізм формування і використання ресурсів (капіталу);
механізм управління затратами;
механізм управління фінансами;
мотиваційний механізм;
механізм взаємодії з ринком.
Функціонування підприємства забезпечується через його внутрішній економічний механізм.
Структура ВЕМП:
Організаційно-технічна система підприємства (формування вертикальних зв’язків між підрозділами й адміністративний центром та горизонтальних зв’язків між окремими підрозділами).
Система планування діяльності підрозділів.
Система контролю й оцінки діяльності підрозділів.
Встановлення матеріальної відповідальності підрозділів.
Мотиваційний механізм функціонування.
Організаційно-технічна система підприємства - визначається формою зв’язків між підрозділами. Існує три типи зв’язків:
послідовний технологічний зв’язок – у виробництві зі спеціалізацією однорідного кінцевого продукту. (Сировина послідовно переробляється, центром такої системи є виробництво кінцевого продукту, як результат діяльності всіх елементів технологічної системи).
паралельний технологічний зв’язок – це мережа зв’язків, які виходячи з першої виробничої ланки переходять в ряд паралельних виробництв, які виготовляють з напівфабрикатів різні кінцем продукти. Центром такої системи є виробництво, яке переробляє вихідну сировину (взуттєва, деревообробна, швейна промисловість).
Послідовоно-паралельний технологічний зв’язок – (машинобудівні галузі промисловості: авіаційні, автомобільні, суднобудівні).
Технологічна структура виробництва продукції впливає на організацію виробничої кооперації між підрозділами, визначає ступінь залежності підрозділів від адміністративного центру, організацію управління.
Планування діяльності підрозділів здійснюється через встановлення основних показників виробничо-господарської діяльності підрозділів, базується на нормах матеріальних трудових і грошових витрат.
Система контролю й оцінки діяльності підрозділів – визначає причини відхилень, застосування заходів щодо усунення недоліків, поширення позитивних результатів.
Встановлення матеріальної відповідальності підрозділів – компенсація збитків одного підрозділу за рахунок прибутку бо собівартості іншого, з вини якого вони виникли.
Мотиваційний механізм функціонування – створюється відповідно до структури підприємства та складності його цілей. Охоплює три підсистеми мотивів:
мотиваційний механізм високоякісної продуктивності праці (раціональне використання виробничих ресурсів, підвищення продуктивності праці, бездефектне виготовлення продукції, скорочення термінів освоєння виробництва нової конкурентоспроможної продукції);
мотиваційний механізм науково-технічного розвитку виробництва (Нововведення. Підвищення науково-технічного рівня підприємства, створення та освоєння нових видів продукції);
мотиваційний механізм підприємництва (Виживання та досягнення успіху в умовах конкуренції).
Принципи побудови ВЕМП.
Принцип цільової сумісності та зосередженості – полягає в створенні цілеспрямованої системи управління, всі ланки якої, складають єдиний механізм.
Принцип планомірності, пропорційності та динамізму – означає, що система управління повинна забезпечувати поточні та довгострокові завдання розвитку підприємства.
Демократичний принцип розподілу функцій управління – передбачає, що управління здійснюють органи, що найкраще проінформовані про стан справ, найбільш заінтересовані у реалізації управлінських рішень, уповноважені матеріально відповідати за якість прийнятого рішення і його реалізацію.
Принцип науковості та обґрунтованості методів управління – методи, форми та засоби управління мають бути науково обґрунтовані та перевірені на практиці.
Принцип ефективності управління – пов’язаний з альтернативністю шляхів досягнення однієї й тієї самої мети.