2. Поняття "громадська думка"

Взагалі, більшість вчених сходяться на тому, що громадська думка — це стан масової свідомості, який включає в себе приховане чи явне ставлення різних соціальних спільностей до проблем, подій і фактів дійсності. Громадська думка виступає у експресивній, консультативній, контрольній та директивній функціях — займає визначену позицію, дає поради, виносить рішення з тих чи інших питань, регулює поведінку індивідів, соціальних груп і установ, підтримуючи чи відкидаючи ті чи інші уявлення, цінності, норми. У залежності від змісту висловлювань громадська думка виражається в оціночних, аналітичних та директивних судженнях.

Громадська думка діє практично в усіх сферах життя суспільства, але висловлюється далеко не з кожного приводу. У поле зору громадської думки потрапляють лише ті проблеми, які викликають громадський інтерес, виділяються актуальністю і в принципі допускають багатозначне тлумачення, можливість дискусії. У якості суб'єкта — носія громадської думки виступають як ті чи інші соціальні спільності в цілому, так і сектори, що їх складають, в незалежності від змісту і знаку висловлюваних ними суджень, від того, чи складають вони "більшість" чи "меншість". У відповідності з цим громадська думка за своєю структурою може бути моністичною, одностайною чи плюралістичною, складеною з різних, не співпадаючих точок зору. У кожному конкретному випадку ці та інші характеристики громадської думки визначаються дією багатьох факторів — складом спільності, мірою збігу інтересів прошарків і груп, що входять до неї, характером обговорюваного питання тощо.

Процеси формування і функціонування громадської думки можуть протікати стихійно, але у сучасному суспільстві найчастіше на них впливають численні соціальні установи — політичні партії, мас-медіа тощо.

Громадська думка, яка складається на різних за глибиною рівнях громадської свідомості (з одного боку, наука, ідеологія, з іншого, звичайна свідомість) у різних конкретних ситуаціях виявляється у різній мірі адекватній реальному стану речей — може містити в собі як вірні, реалістичні, так і невірні, ілюзорні уявлення. Активність функціонування і фактичне значення громадської думки у житті суспільства визначаються існуючими соціальними умовами, пов'язаними з станом економіки, свідомості, культури, розвиненістю демократичних інститутів і свобод, у першу чергу свободи вираження думок — свободи преси, зборів, демонстрацій тощо.

Громадською думкою займається окрема галузь соціології — соціологія громадської думки. Взагалі, соціологія громадської думки — це область соціологічних досліджень, де безпосереднім предметом аналізу виступають, з одного боку, зміст висловлювань громадської думки і активність її функціонування у суспільстві, а з іншого — загальні (характеризуючи даний тип суспільства) і специфічні (пов'язані з розвитком демократичних свобод та гарантій) фактори, від який залежить зміст суджень громадської думки і якість (повнота) виконання нею своїх соціальних функцій. На сучасному етапі принципово важливе значення мають процеси демократизації суспільства, що відбуваються у нашій країні, у зв'язку з чим посилюється роль громадської думки як соціального інституту і активно діючого об'єкта соціального управління. Як показують соціологічні дослідження, сила громадської думки, її здатність регулювати суспільні відносини використовуються ще не повністю. Органи управління не турбуються про реальне включення громадської думки у процес прийняття політичних, економічних та ін. рішень. Соціологія громадської думки виходить із завдань удосконалення врахування громадської думки і орієнтується перш за все на аналіз цільових умов (причин, процесів), від яких залежить ріст її фактичного значення, укріплення її статусу, реалізація її соціальних функцій. Цими умовами є: регулярне виявлення громадської думки державними органами, громадськими організаціями, науковими центрами тощо, вільний вираз громадянами в найрізноманітніших формах своїх оцінок, суджень (референдуми, обрання органів влади, збори, маніфестації, листи в органи управління і масової комунікації, вибіркові опитування, обстеження, зондажі та ін.), позиції з різних питань громадського життя, ставлення до подій і фактів соціальної дійсності, постійне використання громадської думки державними органами і громадськими організаціями на базі нормативних актів, які б забезпечували її включеність у систему соціального управління, систематичне і широке обнародування результатів вивчення громадської думки.

Удосконалення врахування громадської думки передбачає комплексний характер соціологічних досліджень. Використання соціологічних методів дозволяє забезпечити репрезентативність відомостей про функціонування громадської думки, змін її стану; регулярність отримання відомостей у часі; оперативність їх обробки і аналізу; зіставлення даних про громадську думку, отриманих у різний час і різними способами; достатньо високу надійність інформації; задану глибину відбиття тощо. Це дає можливість підвищити пізнавальну і управлінську цінність висловлювань громадської думки. Вирішення цих завдань передбачає виведення соціології громадської думки на новий рівень як в теоретико-фундаментальній, так і в емпіричній сфері (удосконалення і стандартизація методик опитування, формування пакетів програм обробки даних, створення мережі центрів вивчення громадської думки, організація баз даних і банків соціологічної інформації тощо). Ряд досліджень у цій області можуть служити основою для розвитку соціології громадської думки у нових умовах: розробка теорії соціальних спільностей, масової свідомості та громадської думки Б.О.Грушиним і Ю.О.Замошкіним, аналіз її структури, природи та функцій Б.М.Фірсовим і Б.З.Докторовим тощо.

Хоча термін "громадська думка" (publіc opіnіon) першим використав англійський державний діяч і письменник Джон Солсбері у 1159 р., розвиток соціології громадської думки пов'язаний з роботою німецького соціолога Ф.Тьоніса "Критика громадської думки", яка була видана у 1922 р. Пізніше соціологія громадської думки стала тісно взаємодіяти з соціологією політики і соціологією масової комунікації, що почасти завадило їй стати достатньо незалежною. Цьому ж сприяла тенденція розглядати громадську думку як механічну суму індивідуальних настанов. Основні проблеми, які аналізуються соціологією громадської думки такі: вплив інформації на формування громадської думки, політичні настанови, вплив віку, сім'ї, раси на громадську думку в області політики, соціальні настанови. В останні роки все більше уваги приділяється громадській думці з приводу економічних проблем — безробіття, інфляції, нерівності прибутків.

Одним з найважливіших моментів аналізу громадської думки є виділення об'єкта і суб'єкта. Першим завданням, яке виникає при аналізі об'єкта громадської думки, є виділення критеріїв відбору проблем, які потрапляють у сферу громадської думки. Основним таким критерієм дослідники вважають інтерес. Громадська думка завжди має підставою громадські інтереси, які обумовлюють появу колективних суджень.

Інтерес як явище свідомості існує у різних формах, наприклад, у вигляді програм, доктрин, теорій тощо. Громадська думка є також однією з форм прояву суб'єктивного інтересу. Таким чином, інтерес у свідомості може існувати і зовні громадської думки, але сама громадська думка завжди існує тільки на базі інтересу. Це перша ознака.

Звичайно, сам інтерес має різні форми актуалізації. У науковій літературі зустрічається різна кваліфікація цих форм актуалізації інтересу, наприклад, аморфний, широкий і, нарешті, стержневий інтерес. Ставлення людей до аморфних і широких інтересів можна вважати громадською думкою в потенції; вона ще не впливає активно на зміну дійсності. Ставлення до стержневого інтересу — це вже громадська думка у дії, яка реалізується у поведінці людини.

Громадська думка виникає у результаті складання численних і різних поглядів людей. Тому другою ознакою виділення об'єкта громадської думки є дискусійність. На наш погляд, дискусійність у даному випадку пов'язана з сутністю інтересу, який включає обумовлений соціальною дійсністю спосіб його реалізації.

Вирішення питання про критерії виділення об'єкта громадської думки тісно пов’язане з визначенням його суб'єкта. При аналізі проблеми суб'єкта необхідно перш за все розуміти різницю між суб'єктом громадської думки і його виразником. У якості останнього можуть виступати і окремі індивіди, і групи людей.

При вивченні проблем громадської думки необхідно окремо зупинитися на її динаміці. Сучасні дослідники у більшості випадків фіксують свою увагу на функціонуванні громадської думки як явища, що вже склалося. Звичайно, вивчення громадської думки у статичному аспекті цілком закономірне, але недостатнє для всебічного пізнання цього складного явища духовного життя суспільства. Між тим методологія вивчення динаміки громадської думки є теоретичною підставою для проведення дуже важливих з практичної точки зору емпіричних досліджень, пов'язаних з тенденціями змін у громадській думці, прогнозуванням напрямків, швидкості її формування тощо.

Тепер перейдемо до питання, на що ж спирається індивід чи соціальна група при формуванні думок з приводу подій, явищ, котрі являють актуалізований громадський інтерес. Основною базою для виникнення думок служать знання, уявлення про оточуючий світ (про дане конкретне явище), почуття, пізнані як у результаті власної практичної діяльності, так і в процесі міжособистісного спілкування чи спілкування за допомогою мас-медіа.

Вплив мас-медіа на громадську думку набуває у сучасних умовах особливого значення. Соціологічні дослідження показують, що преса, кіно, радіо і телебачення несуть велику кількість відомостей, спираючись на які люди можуть формувати свої судження.

Мас-медіа є важливими джерелами відомостей про події в країні та за кордоном, про що свідчать дані про споживання інформації преси, радіо і телебачення різними групами населення. Таким чином, мас-медіа виступають, перш за все, як джерело тих знань, уявлень і почуттів, які служать грунтом для оцінки великого кола явищ, для формування індивідуальної та громадської думок.

Аналізуючи взаємодії громадської думки з мас-медіа, можна відзначити, що преса, кіно, радіо і телебачення впливають на основні характеристики громадської думки. Візьмемо, наприклад, швидкість формування і розповсюдження громадської думки. Фактично тільки мас-медіа під силу з максимально можливою оперативністю поставити в центр уваги різних соціальних груп і прошарків окремого регіону чи всієї країни в цілому проблему, яка викликає громадський інтерес. А така властивість мас-медіа як регулярність розповсюдження повідомлень, повторюваність матеріалів, сприяє виникненню стабільної громадської думки.