Місце статистики в системі суспільних наук.

Статистика — наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. Збирання інформації про них сягає найдавніших часів. Вона мала спершу наскрізь практичний характер; з XIX ст. статистика поступово здобуває солідну наукову основу, коли почалося впорядкування і вдосконалення статистичних методів. З них розвинулися дві основні: описова (дескриптивна) — збирання інформації, перевірка її якості, її інтерпретація, зображення статистичного матеріалу; та індуктивна — застосування теорії ймовірності, закону великих чисел. Статистика поділяється за своїм змістом на демографічну, економічну, фінансову, соціальну, санітарну, судову, біологічну, технічну тощо; математична статистика вивчає математичні методи систематизації, обробки й використання статистичних даних для наукових і практичних висновків

Предмет правової статистики.

Показники правової статистики дають змогу визначити рівень право­порядку в суспільстві завдяки цифровій характеристиці усіх правопорушень, розглянутих правоохоронними органами. Використовуючи дані правової статистики, можна також охарактеризувати діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, органів суду, виправно-трудових закладів, господарсь­ких судів, нотаріату і інших органів, які виконують функції юрисдикції, виявити недоліки, які мали місце у роботі цих органів. Перша і головна мета правової статистики – це цифрова характеристика і облік усіх правопорушень, які розглядаються в правоохоронних органах (органах внутрішніх справ, прокуратури, органах суду, органах державної безпеки, виправно-трудових закладах, господарських судів, нотаріату та ін­ших державних органах, які займаються розглядом правових явищ), а також заходів, спрямованих на боротьбу з цими правопорушеннями. Друга мета правової статистики – дати цифрову характеристику діяль­ності усіх правоохоронних органів, оцінити її ефективність завдяки роз­робленій системі показників, а також визначити додержання законності в їх роботі. Предмет правової статистики – це кількісна сторона тих явищ і процесів, які відносяться до сфери діяльності правоохоронних органів і пов`язані із застосуванням норм права та реалізацією правової відповідальності у нерозривному зв`язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу. Особливістю предмету правової статистики є те, що вона характеризує лише ті правові явища, які розглядалися правоохоронними органами. Якщо ті чи інші явища з якихось причин не зареєстровані, то правова статистика їх не вивчає. Для встановлення рівня цих фактів необхідно проводити криміноло­гічні та соціологічні дослідження. В кримінології, наприклад, існує термін “латентна злочинність”. Він характеризує ті злочини, які внаслідок дії різних причин і умов, не були зареєстровані, але фактично вчинені. Правова стати­стика про ці злочини не має ніякого уявлення. Предмет правової статистики обумовлює і основні завдання, які має вирішувати ця галузь статистичної науки: 1. Показники правової статистики повинні бути надійною базою для розробки державної політики у сфері боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями, сприяти побудові правової держави. 2. Здійснення всебічного обліку, збирання, аналізу та узагальнення статистичної інформації про правові явища. 3. Розробка і впровадження в практичну діяльність правоохоронних ор­ганів системи обліку і обрахування показників, які базуються на наслідках наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях. 4. Забезпечення вірогідності, об`єктивності, оперативності, стабільності та цілісності статистичної інформації з метою розробки єдиної програми статистичного обліку правових явищ, які будуть використовуватися і для розробки нових законодавчих актів. 5. Забезпечення доступності, гласності та відкритості зведених ста­тистичних даних про правові явища. На нашу думку, для реалізації цих завдань в повному обсязі треба побу­дувати єдину, а не відомчу систему органів правової статистики, а також вдосконалити роботу аналітичних підрозділів у системі правоохоронних органів.