8.Класифікація інформації у галузі управління.

Видіялють таку інформацію:

• В галузі менеджменту (історія підприємства);

• Інформація в галузі управління (партнерські звязки);

• Інформація в галузі збуту;

• Інформація про клієнтів;

• Інформація стану конкуренції на ринку і її вплив на партнерські зв’язки;

• Інформація в галузі роз приділення (про способи надходження продуктів від виробника до споживача);

• Інформація в галузі фінансування;

• Інформація про обігові кошти;

• Інформація в сфері фінансів;

• Інформація у сфері прогнозів.

Також управлінську інформацію можна поділити на 3 категорії:

• Інформація стратегічна, що дозволяє вищому керівництву підприємства приймати рішення із встановленням довготермінових цілей на тривалий період часу;

• Контрольно-управлінська інформація, що використовується менеджерами середньої ланки управління для координації різних підконтрольних їм дій;

• Оперативна інформація, що використовується в повсякденній діяльності системи менеджменту.

9.Етапи інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінського рішення.

Етапи:

1. Ідентифікація завдання;

2. Постановка цілі рішення;

3. Збір, обробка та аналіз інформації;

4. Вироблення критеріїв оцінки альтернатив;

5. Підготовка варіантів рішення;

6. Вибір остаточного варіанту;

7. Прийняття рішення.

1. Слід володіти інформацією про ситуацію що склалася і тенденції її зміни, діяльність суміжних підприємств, прямих і непрямих конкурентів, про досягнення НТП в галузі, ринкова кон'юктура .

2. Що ми хочемо досягти? Керівник повинен мати інформаційну підсистему, що давала інформацію про результати спостережень за певними процесами, оперативно видавала відомості про зміни ситуації та рекомендації про характер реакції на ці зміни.

3. Визначення інформаційних засобів, шляхів подальшого розвитку; для конкретизації необхідні збір і обробка різнопланової і релевантної інтерпретації про розвиток галузі, матеріальні, технічні, кадрові, фінансові, інформаційні ресурси, які необхідні для реально поставленої мети.

4. Необхідно постійно слідкувати за тим, наскільки вибрані цілі і завдання відповідають потребі.

5. Професійна дія керівника!!! Базується на інформації, що дозволяє отримати відповідь на питання: «Чому поряд з вибраним варіантом знаходяться інші». Тут слід виявити фактори, що впливають на існування кількох варіантів рішень,їх осмислити і пояснити.

6. Інформація при наявності 2-х варіантів дозволяє визначити додаткові критерії, які дають можливість зробити остаточний вибір між декількома варіантами.

7. Керівник повинен мати пояснюючу записку з повною і достовірною інформацією про очікуваний результат і можливі наслідки.

10. Якісні, ціннісні та кількісні властивості управління інформації.

Для будь-яких видів і форм інформаційного забезпечення можна сформулювати спільні вимоги, яким повинна відповідати інформація:

1.Якісні

• вірогідність – наближеність інформації до першоджерела або точність її передачі (відсутність випадкових або умисних спотворень інформації);

• об’єктивність – інформація, «очищена» від неминучих спотворень, які виникли при її передаванні, а також від суб’єктивних спотворень психологічного плану;

• однозначність – навіть достовірна і об’єктивна інформація повинна підлягати повторній перевірці;

• своєчасність – інформація потрібна у потрібний час і у потрібному місці;

• релевантність – характеристика ступеня відповідності змісту документа, знайденого в результаті інформаційного пошуку, змісту інформаційного запиту;

• пертинентність – характеристика ступеня відповідності змісту документа, знайденого в результаті інформаційного пошуку, інформаційній потребі, вираженій в інформаційному запиті;

• актуальність – важливість інформації у даний конкретний момент часу у прийняття конкретного рішення.

2. Кількісні

• повнота – необхідна і достатня кількість інформації для прийняття рішення;

• достатність – кількість інформації, достатня для вирішення поставленого вузького завдання.

3. Ціннісні.

• значущість для... ;

• вартість – всі видатки за фактом одержання інформації.

Однією з основних рис сучасного менеджменту є гнучкість управління, швидкість реакції на змінювані зовнішні чинники, що зумовлює необхідність забезпечення менеджерів актуальною, спеціально орієнтованою на прийняття управлінських рішень інформацією про зовнішнє середовище.

Для позначення цієї традиційної функції інформаційного забезпечення системи управління сьогодні часто використовують термін «бізнес-розвідка» (business intelligence), або його еквівалент «конкурентна розвідка» (competitive intelligence), інтерес до яких спостерігається останніми роками у країнах близького і далекого зарубіжжя.

Головним завданням бізнес-розвідки вважають підтримку оптимальних управлінських рішень шляхом забезпечення менеджерів вищого рівня інформацією, яка ґрунтується на результатах діяльності із збирання і аналітичної обробки даних про зовнішнє середовище, у якому діє структурна одиниця, для якої здійснюється бізнес-розвідка.

Слово «бізнес» у цьому визначенні може трактуватись досить широко, оскільки функції бізнес-розвідки актуальні і для неприбуткових, наприклад, навчальних або наукових організацій.

Основна відмінність бізнес-розвідки від промислового шпіонажу – пошук і одержання всієї необхідної інформації виключно законними методами.