Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори інвестdoc(теорія).doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
23.08.2019
Размер:
984.58 Кб
Скачать
  1. Охарактеризуйте порядок проведення оцінки заставного майна при інвестиційному кредитуванні.

Процес оцінки об'єктів нерухомості можна розподілити на

шість етапів:

  1. визначення завдання та укладення договору на оцінку об'єкта;

  2. план оцінки;

  3. збір і підтвердження інформації;

  4. вибір підходу до оцінки об'єктів нерухомості;

  5. узгодження результатів, отриманих за допомогою різних підходів;

  6. звіт про результати оцінки нерухомості;

Проаналізуємо можливості кожного етапу процесу оцінки нерухомості.

Визначення завдання й укладення договору. Замовник, як правило, ставить перед оцінювачем конкретну мету: виз­начити вартість об'єкта нерухомості, яка необхідна йому для ухвалення рішення. В кожному випадку оцінювач повинен визначити конкретний вид вартості (наприклад, ринкову вартість, інвестиційну або заставну вартості та ін.) й область використання об'єкта (продаж, отримання кредиту, страхов­ка).

Після цього оцінюються очікувані витрати засобів і часу на збір й підтвердження інформації. Ці оцінки залежать від обсягу інформації, якою володіє оцінювач, унікальності або складності вирішуваної проблеми, професіоналізму та досві­ду оцінювача. Може виникнути ситуація, коли необхідно про­вести незалежну експертизу об'єкта нерухомості1.

Оцінка об'єктів нерухомості проводиться на підставі дого­вору між оцінювачем і замовником. В договорі обов'язково

Вартість оцінки об'єкта нерухомості залежить від склад­ності проблеми, суми очікуваних витрат і набору послуг, що надаються. Оплата може бути у вигляді одноразової виплати, почасової ставки, або відсотка від підсумкової суми оцінки вартості об'єкта нерухомості.

План оцінки. Після того, як суть оцінки усвідомлена та визначена, оцінювач визначає можливі шляхи її розв'язання. З цією метою розробляється програма дослідження, яка стає основою другого етапу,

Збір і підтвердження інформації. Надійність висновків оцінювача залежить від даних, використаних ним в роботі. Якщо вони неточні, важко підготувати обгрунтований висно­вок.

Вибір підходу до оцінки об'єктів нерухомості.

Системний підхід до оцінки вартості різних типів нерухо­мості включає три основні підходи: (витратний, дохідний та порівняльний), в кожному з яких використовується уніфікова­ний набір оцінних принципів.

Узгодження результатів, отриманих за допомогою різних підходів.

Цей процес включає попередню та заключну стадії.

Звіт про результат оцінки об'єкта нерухомості. Оціню­вач пише звіт про свої висновки і висновки, які він потім пе­редає замовнику.

  1. Охарактеризуйте вимоги, яким має відповідати застава при банківському інвестиційному кредитуванні.

При роботі із забезпеченням кредиту рекомендується додержуватися вимог, визначених нижче.

  1. Заставник повинен бути власником майна, що приймається під заставу, або мати право повного господарського володіння чи оперативного управління цим майном.

  2. Предмет застави має бути:

--високоліквідним, тобто вільно конвертуватися в грошові кошти;

-придатним до тривалого зберігання (як правило, протягом строку користування позичкою);

-за стабільними цінами;

-низьковитратним щодо зберігання та реалізації;

-легкодоступним для контролю.

3. Не можуть бути предметом застави:

-національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

-вимоги, що мають особистий характер (тобто права, що не мають майнового змісту та не можуть бути відчужені від носіїв, наприклад, авторське), а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;

-об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами;

-майно і кошти благодійних організацій;

-приватизаційні папери.

Недоцільно приймати в заставу:

-промислове і торгівельне обладнання зі строком експлуатації або виготовлення понад 5 років;

-основні фонди виробничого призначення, які не можуть бути виділені в окремо розташовані одиниці і не мають незалежного енерго-, водо-, теплопостачання та під’їзних шляхів;

-автомобілі зі строком випуску понад 3—5 років та пробігом: для автомобілів іноземного виробництва — понад 150 тис. км, республік колишнього СССР — понад 70 тис. км;

-оргтехніку та побутову техніку строком виготовлення чи експлуатації понад 2 роки;

-залежані (понад 1 рік) товарні запаси;

-майнові права за договорами, дебіторська заборгованість по яких є простроченою;

-будинки або квартири, що перебувають у приватній власності заставника, якщо в них проживають і прописані неповнолітні діти та інваліди.

Особливістю інвестиційного кредитування є те, що предметом застави може бути тільки реальне (матеріальне) майно підприємця (рухоме та нерухоме). Фінансові активи приймаються банком лише як додаткові.

Предмет застави не повинен бути переданий у заставу по інших зобов’язаннях позичальника або бути предметом інших зобов’язань, у тому числі договору оренди чи лізингу. Одночасно в договорі застави з банком повинно бути передбачено, що наступні застави майна, яке передано у заставу банку, не допускаються (зразок договору застави див. додаток 4).

У випадку, коли підприємство надає в заставу державне майно, то воно має отримати дозвіл на заставу в Фонді держмай- на України. Порядок отримання такого дозволу регламентується Положенням ФДМ України «Про надання Фондом держмайна України дозволу на заставу державного майна»

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]