1. Англо-американська війна 1812–1814 рр.

Битва на Квінстонських висотах .А́нгло-америка́нськавійна́ 1812-1815 відома в англомовній історіографія як війна 1812 року — війна між США і Великобританією, викликана втручанням Англії в торговельні справи США. Напружені відносини з англійцями в Канаді призвели до виникнення планів вторгнення США в Канаду, які однак так ніколи й не були реалізовані. У 1814 англійські війська окупували Вашингтон в окрузі Колумбія і спалили багато будинків, в тому числі і перший Білий Дім. Мирний договір був підписаний в грудні 1814 року в Генті.Передумови.Британський флот захоплював американські судна, часто під приводом того, що на них ховаються англійські моряки-дезертири. Після інциденту з фрегатом «Чесапік» (1807) й ухвалення Закону про ембарго (1807) та Закону про припинення відносин (невтручання) (1810) в США, особливо в Новій Англії, сформувалася «партія війни» — в Конгрес були вибрані «військові яструби», що виступали за війну з Англією і розраховували розширити територію США за рахунок Канади та Флориди. 18 червня 1812 президент і Конгрес оголосили війну Англії.Військові дії.Військові дії почалися в червні 1812 і відбувалися в районі американо-канадського кордону, чесапікської і мексиканської заток із змінним успіхом і закінчилися навесні 1815. У союзі з англійцями виступали індіанці під проводом Текумсе. Велася також інтенсивна морська війна.В ході кампаній 1812 і 1813 виявилася непідготовленість американців до війни; провалилися спроби США окупувати територію Канади. Англійцям поступово вдалося підсилити блокаду узбережжя США. Проте 10 вересня 1813 американська ескадра завдала поразки супротивникові на озері Ері; в результаті США вдалося узяти під контроль прикордонні райони на Заході. Впродовж 1814 США знов загрожувала повна поразка: після перемоги над Наполеоном в Европі Великобританія направила великі сили на боротьбу з американцями, а уряд США до осені був неплатоспроможним. Основними напрямами ударів стали Нью-Йорк (з метою відрізати від решти частину США Нову Англію), Новий Орлеан (з метою блокувати басейн р. Міссісіпі) і район Чесапікської затоки (що було обманним маневром). 24 серпня 1814 англійці зайняли Вашингтон і спалили його. Проте на підступах до Балтімору у ФортіМакгенрі 13-14 вересня англійці зустріли запеклий опір. На півночі 10-тисячна англійська армія виступила з боку, але 11 вересня американці розбили англійський флот в бухті Платтсбург, і, позбувшись підтримки флоту, британські сухопутні сили були вимушені відступити до Канади.Переговори щодо мирного договору почалися в червні 1814, і 24 грудня був підписаний Гентський договір, що відновив довоєнний статус-кво, але не вирішив територіальних і економічних суперечностей, які спричинили війну. Загальні втрати американців у війні склали 2260 чоловік. Ця війна також отримала назву Другої війни за незалежність (саме така назва прийнята в американській історіографії).

2. Російсько-американські відносини.

Витоки російсько-американських відносин сягають своїм корінням у XVII-XVIII століття. Якщо згадати далеку історію, то російські першопрохідці з'явилися в Америці в 30-х роках XVIII століття. Першим російським імператором, що виявили цікавість до далекій країні, був Петро I. У січні 1719 геодезистам Євреїнова і Лужина було доручено «їхати до Камчатки і далі куди зазначено, описати тамтешні місця, зійшлася чи Америка з Азією [9]». Експедиція ця закінчилася невдало.

За часів правління Анни Іоанівни, Берінг здійснив дві експедиції в ті краї: у 1725-1730 і 1733-1741 роках він пройшов між Чукотським півостровом і Аляскою, досягнувши Північної Америки, відкривши при цьому ряд островів Алеутській гряди. Після Берінга, вже при Катерині II, першим на Алясці закріпився купець Григорій Шеліхов, заснувавши там, в 1780 році перше російське поселення. Якщо Петро I нічого не знав про ці землі, то інтерес до далекій країні Катерини був більш конкретним. За її наказом у 1760 році почали щось робити секретні морські походи до американських берегів, щоб отримати уявлення про те, що може очікувати Росію в Новому Світі [10].

Під час війни Сполучених Штатів за незалежність у XVIII столітті Катерина II відмовилася виділити англійському королю Георгу III свої війська, пославшись на те, що Росія тільки що закінчила війну з Туреччиною і військам потрібен відпочинок. Таким чином, саме Катерина допомогла американцям завоювати незалежність, тому що, коли Георг III вдруге звернувся до російської імператриці вже за козацькими військами, вона знову відповіла відмовою, сказавши, що хоче увійти в історію як імператриця, при якій був мир, а не війни. Так Англія назавжди втратила свої колонії, але аж ніяк не через волелюбності Катерини, а тільки тому, що російська правителька не хотіла посилення нелюбимого нею «морського тирана» - Великобританії [11]. У всякому разі, підтримавши американців у боротьбі за незалежність, Катерина не поспішала з їх визнанням.

Вступивши на престол в 1798 році, Павло поставив питання про встановлення дипломатичних відносин зі Штатами. У липні 1799 указом Павла з кількох приватних російських купецьких компаній була утворена «Російсько-американська компанія», затверджені правила її функціонування та надані їй привілеї.

З утворенням «Російсько-американської компанії» «російська Америка» була застовплені купцем Шеліхова. Проте вбивство Павла завадило встановити дипломатичні відносини між Росією і Америкою. У 1808 році шляхом простої листування між МЗС Росії і державним департаментом США без яких би то не було договорів про встановлення дипломатичних відносин Росія і США вперше обмінялися послами [12]. Першим американським посланцем став майбутній (шостий) президент США Джон Адамс-молодший, син другого президента США Джона Адамса. Призначення на посаду посла такої відомої політичної фігури свідчило про те, яке велике значення американці надавали відносинам з Російською імперією.

У 1824 році була підписана російсько-американська конвенція, за якою, бажаючи зберегти хороші відносини зі Штатами, Росія поступалася їм територію «російської Америки», зберігши за собою лише Аляску та Алеутські острови. Незважаючи на сприятливий початок, протягом більшої частини дев'ятнадцятого століття російсько-американські відносини були коректними, але не дуже насиченими. Справа в тому, що тільки окремі складні задачі або проблеми вимагали від країн спільної роботи. Так, наприклад, коли інтереси співпали, Росія і США зуміли укласти договір про продаж Аляски в 1867-му році.Як тільки закінчилася Громадянська війна в США, постало питання про російською перебування на Алясці. До того ж і російська політична еліта розуміла, що з розвитком залізниць в Америці Штати все одно рано чи пізно поширяться по всій її території і краще вже продати Аляску разом з Алеутськими островами, аніж віддати задарма, як свого часу довелося віддати Каліфорнію.

Безсумнівно, пролетарська революція в Росії, що проголосила ідеали миру, роззброєння і справжньої демократії, привела в замішання Вашингтон і змусила американську дипломатію до складного лавірування. Керівники США розуміли, що в Росії прийшла до влади революційна партія, рішуче виступає проти будь-якого імперіалізму, і саме тому імперіалісти США поставили перед собою завдання знищити Радянську державу. Досвід радянсько-американського співробітництва в рамках антигітлерівської коаліції переконливо продемонстрував можливості конструктивної взаємодії держав з різними ідеологіями та соціальними системами.

Говорячи про радянсько-американському співробітництві в роки війни, слід зазначити, що розвиток цього співробітництва протікало складно і нерівномірно, характеризувалося спадами та підйомами. У ході зустрічі у верхах в Москві в травні-червні 1972 р. була заснована радянсько-американська комісія з торговельних питань, яка виробила і підготувала до підписання низку відповідних угод. Важливе значення мало угоду про торгівлю від 18 жовтня 1972 р. У ньому передбачалося взаємне надання сторонами одна одній режиму найбільшого сприяння в питаннях митного оподаткування, зборів і інших формальностей при імпорті та експорті товарів, тобто мова йшла про будівництво економічних відносин між СРСР і США. Угода передбачала також, що кожна сторона не тільки відмовляється від яких би то не було дискримінаційних дій у торговельних відносинах, але і зобов'язуються заохочувати встановлення ефективних ділових зв'язків між комерційними організаціями і фірмами обох країн.