Приклад розрахунку суми амортизації прямолінійним методом

Середня вартість груп основних засобів.

Будівлі – 800 тис. грн.

Споруди – 791 тис. грн.

Передавальні пристрої – 270 тис. грн.

Машини та обладнання – 405 тис. грн.

Транспортні засоби – 245 тис. грн.

Розв’язок

Річна норма амортизації: Річна сума амортизації (тис. грн.)

1. 100%:20=5% 1. 800 : 5%=40

2. 100%:15=6,7% 2. 791 : 6,7%=53

3. 100%:10=10% 3. 270 : 10=27

4. 100%:5=20% 4. 405 : 20%=81

5. 100%:5=20% 5. 245 : 20%=49

Усього ( 40+53+27+81+49) = 250 тис. грн.

7.3 Фінансування відновлення основних фондів

Відновлення основних фондів підприємств здійснюється шляхом капітальних вкладень і капітального ремонту.

Капітальні вкладення – витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. До капітальних вкладень відносяться: витрати на зведення будівель, споруд, передавальних пристроїв, включаючи будівельно-монтажні роботи, витрати на придбання машин та обладнання, транспортних засобів, обчислювальної техніки, витрати на будівництво й обладнання житлових будинків та інших об’єктів культурно побутового призначення.

Важливим завданням фінансового менеджменту є вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Виходячи з принципу самофінансування, кожне підприємство повинно використовувати для фінансування капітальних вкладень перш за все власні фінансові, а вже при їх нестачі – залучені джерела.

Згідно з чинним законодавством джерелами фінансування капітальних вкладень на підприємствах є:

• власні фінансові ресурси;

• залучені та позичені фінансові ресурси;

• кошти державного та місцевих бюджетів, а також позабюджетних фондів;

• кошти іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають:

• кошти засновників підприємства;

• амортизаційні відрахування;

• кошти від продажу власного майна;

• кошти від здачі власного майна в оренду;

• прибуток підприємства, частина якого може при розподілі направлятися на витрати з розширення основних засобів.

При здійсненні капітальних вкладень господарським способом підприємств створюються специфічні джерела фінансування:

- планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом;

- економія від зниження їхньої собівартості;

- мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві.

Ці кошти не накопичуються на окремих рахунках, але, виходячи з діючої системи розрахунків, на їх суму зменшується загальна потреба в джерелах фінансування.

Планові нагромадження включають у кошториси будівництва у вигляді прибутку в розмірі 30% собівартості будівельно-монтажних робіт або 23,1% кошторисної вартості.

Економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, які виконуються господарським способом, досягаються в результаті відповідних заходів і визначається в розмірі встановленого відсотка від суми собівартості будівельно-монтажних робіт.

Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві виникає тоді, коли в плановому періоді у зв’язку зі зменшенням обсягу робіт зменшується потреба в оборотних коштах, необхідних для створення запасів устаткування, матеріалів, формування незавершеного виробництва. При цьому необхідно враховувати приріст (зниження) стійкості кредиторської заборгованості: підрядними організаціями та постачальниками, термін сплати якої не настав; нормальної перехідної заборгованості із заробітної плати; резерву для наступних платежів. Її приріст означає зменшення потреби в коштах, а скорочення – збільшення такої потреби.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів у будівництві (М) визначається за формулою:

М=(О-П)-(Кп-Кк), (7.8)

де

О – очікувана наявність оборотних активів на початок планового періоду;

П – планова потреба будівель в оборотних коштах на кінець планового періоду;

Кп – наявність кредиторської заборгованості на початок планового періоду;

Кк – перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду.

Отриманий результат зі знаком “+” означає мобілізацію внутрішніх ресурсів, а знак “-“ іммобілізацію, що вказує про необхідність залучення додаткових оборотних коштів.

Залучені та позичені фінансові ресурси використовуються підприємством, якщо власних джерел для фінансування капітальних вкладень недостатньо. До них належать: довгострокові банківські кредити; позички інших підприємств; кошти від емісії та реалізації цінних паперів; іноземні інвестиції.

За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Кошти з державного бюджету надаються підприємствам в тому разі, якщо об’єкт включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Необхідною умовою виробничого процесу є ремонт основних засобів, який запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує термін служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів.

Поточний ремонт полягає в усуненні окремих основних засобів або відновленні їх окремих частин.

Середній ремонт передбачає заміну зношених деталей, вузлів, конструкцій обмеженої номенклатури без повного розбирання об’єкта який ремонтується.

Капітальний ремонт – це ремонт, під час якого здійснюється повне розбирання машини або верстата, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.

Витрати на всі види ремонтів підприємства можуть віднести до загальних витрат у сумі, яка не перевищує 10% сукупної балансової вартості на початок звітного року. У таких розмірах ці витрати відносяться до собівартості виробленої продукції.