Протиепідемічні заходи:

• Дегельмінтизація хворого.

• Диспансерне спостереження – копроскопія через 1 міс та через 2 міс; при наявності анемії спостереження 6 міс.

• Основним профілактичним заходом дифілоботріозу є охорона прісних водоймищ від фекального забруднення, який здійснюється:

• Шляхом будови очисних споруд.

• Масового обстеження населення, виявлення хворих, їх дегельмінтизація з наступним знезаражуванням фекалій та виділившихся гельмінтів.

• Оснащення всіх пароплавів закритими цистернами для збору фекалій, їх знезараження (ефективним є використання хлорного вапна).

• Важливим заходом профілактики є санітарно-гельмінтологічна експертиза риби на зараженість плероцеркоїдами та особиста профілактика шляхом достатньої термічної обробки риби. Не рекомендується вживати свіжу малосолену ікру риб, особливо щуки. Плероцеркоїди гинуть при 5% посолі тільки через 6 год. В дрібній рибі в 20% розчині солі плероцеркоїди гинуть через 1 добу, у крупній рибі – через 10 днів. Смажити рибу треба 20-40 хвилин в залежності від маси.

• Обстеженню на дифілоботріоз підлягають:

• За епідпоказниками: перебування в осередках дифілоботріозу по річкам: Свірь, Нева, Обь, Іртиш, єна, Амур, Волга, Дніпро, Дунай тощо; вживання сирої риби, недостатньо просоленої.

• За клінічними показниками: захворювання органів травлення.

• Планово проводяться обстеження рибаків та членів їх сімей.

КОНТАКТНІ ГЕЛЬМІНТОЗИ. ГІМЕНОЛЕПІДОЗ.

Гіменолепідоз – кишкова інвазія, яка переважає у дітей. У ряді випадків має тяжкий і тривалий перебіг.

Актуальність. Гіменолепідоз характеризується як захворювання дитячого віку. Наслідки автосуперінвазії можуть тривати довго. Під час лікування можливі рецидиви. Самовилікування від гіменолепідозу може настати, коли хворий досягне віку 14-16 років. Таким чином, соціально-економічна проблема полягає в тому, що порушується здоров’я дітей у період формування їх організму.

Етіологія. Збудник – карликовий ціп’як (Hymenolepis nana) – дрібний ціп’як, довжина 1,5-3,7 до 5см. Має 100-200 члеників. На сколексі є 4 присоски і хоботок з гачками (20-30 гачків), здатний втягуватися. Шийка ціп’яка тонка і довга. У члениках переважає розмір в ширину. Зрілі членики більші від інших, у них мішкоподібна матка з яйцями витискає всі інші органи.

Яйця еліпсоподібної форми, безколірні, прозорі, вкриті тонкою двоконтурною оболонкою. Всередині яйця видно онкосферу з шістьма гачками. Від полюсів онкосфери відходять (по 6) тонкі нитки – філаменти. Розміри яєць 40-50, а онкосфери 28-30 мкм.

Життєвий цикл. Розвиток карликового ціп’яка відбувається без зміни хазяїна. Людина є проміжним і остаточним хазяїном (частіше дитина).

Яйця виділяються з фекаліями хворої людини. Зараження відбувається фекально-оральним шляхом (через брудні руки). У кишечнику онкосфера виходить з яйця, проникає у ворсинку кишки і там перетворюється на фіну – цистицеркоїд. Через 5-8 діб ворсинка руйнується, фіна виходить у просвіт кишки, прикріплюється до її стінки, росте й розвивається. Через 14-15 днів досягає статевої зрілості. Вже на 19-ий день після зараження у фекаліях хворого з’являються яйця. Це відбувається тому, що від стробіли відриваються зрілі членики й тут же, у кишці, розпадаються і яйця розвиваються у статевозрілу форму. Відбувається автоінвазія, а точніше суперавтоінвазія без виходу яєць у зовнішнє середовище. Цим пояснюється велика (до 1500 екземплярів) кількість паразитів в одного хазяїна .

Яйця карликового ціп’яка нестійкі у зовнішньому середовищі. Швидко гинуть під час висихання та за високої температури (60*С). В умовах кімнатної температури зберігають життєздатність протягом 3-4 діб. У воді за температури 18-20*С – до 25-35 діб, у стічних водах і фекаліях – до 19 діб. Під дією хлорного розчину гинуть протягом 5-30 хв.

Сприйнятливість висока у дітей.

Імунітет вивчений недостатньо.

Джерело інвазії – хвора людина. Механізм зараження фекально-оральний.