Особливості епідпроцесу:

• Опісторхоз належить до природно-осередкових біогельмінтозів.

• Розрізняють типи осередків:

• Антропогенний – джерело збудника – людина або домашні тварини.

• Природний – джерело – дикі тварини.

• Частіше спостерігається у віці 20-40 років, особливо серед рибалок та серед осіб, які вживають сиру рибу.

• Епідзначення має забруднення навколишнього середовища яйцями і змивання їх у водойми, скидання незнезаражених стічних вод.

Термін виживання яєць у водоймах 4-5 міс, на поверхні грунту від кількох годин до 10 діб, згубно діє на них сонячне проміння.

Лабораторна діагностика Матеріал – випорожнення і дуоденальний вміст.

Методи:

• Овоскопічні методи –з випорожнень готують товстий нативний мазок і метод Като, мікроскопують при малому збільшенні в за темному полі, а потім при 40 х 10.

У дуоденальному вмісті мікроскопують осад

• Методи збагачення: Телемана, Фюллеборна, Калантаряна.

• У гострій фазі (коли паразит не є статевозрілим і не виділяє яйця) – імунологічні методи – РНГА, ІФА.

• Розроблена шкірно-алергійна проба.

• Непряма ознака опісторхозу – еозинофілія крові, особливо на ранній стадії хвороби.

Специфічна терапія – хлоксил або празиквантель.

Специфічна профілактика не розроблена.

Протиепідемічні заходи . Для профілактики здійснють:

• Лікувально-профілактичні заходи – виявлення та дегельмінтизація уражених. Лабораторні обстеження проводять:

• Жителі населених пунктів, розміщених на берегах і поблизу рік, водосховищ ендемічних районів (не менше 20% жителів 1 раз в 2-3 роки);

• Членів риболовних господарств та їх сімей, працівників рибопереробних заводів та членів їх сімей, плавскладів та їх сімей (щорічно);

• Амбулаторних та стаціонарних хворих.

Обстежують по Като, методами збагачення.

• Санітарно-епідеміологічні заходи – охорона водойм від фекального забруднення, боротьба з молюсками (меліоративні роботи, використання біологічних і хімічних методів), контроль за технологічною обробкою риби (для соління риби брати сіль у кількості 14% до маси риби).

• Ветеринарно-санітарні – заборона годування свиней, котів, собак і хутрових звірів сирою рибою та її відходами, лабораторний контроль за реалізацією риби в ендемічних районах.

• Санітарно-освітня робота серед населення (про небезпеку вживання сирої риби).

Епіднагляд. Облік і реєстрація випадків. При епідобстеженні осередку інвазії уточнюють професію, виявляють чинники зараження (особливості харчування хворого і членів сімей).

Здійснюють:

• Дегельмінтизацію хворого у стаціонарі чи амбулаторно.

• Контрольні обстеження проводять через 3 міс.

• Диспансерний нагляд – 6 міс.

• Обстежують членів сім’ї.

• Перевірка достовірності оздоровлення осередків та мікроосередків. Протягом 2-3 років обстежують 10% мешканців ендемічної місцевості.

Фасциольоз

• гельмінтоз з переважним ураженням печінки та жовчного міхура.

Актуальність. Фасциольоз реєструється в різних країнах у вигляді спорадичних випадків, але у Франції та на Кубі спостерігаються спалахи, що охоплюють сотні людей. Частіше зустрічається у районах з теплим кліматом (на території СРСР – у Закавказ’ї та Середньої Азії).

Етіологія. Збудник – Fasciola hepatica. Розрізняють 2 вида: фасциола звичайна довжина до 2-3 см (Fasciola hepatica) і фасциола гігантська ( Fasciola gigantica ) до 7 см. Мають також 2 присоски, багато лопатева матка за черевним присоском, за нею лежить яєчник, а по боках тіла – численні жовтівники. Сім’яники займають всю середню частину тіла. І вони, і яєчник розгалужені. Характерні дуже розгалужені два кишкових стовбури.

Яйця крупні, в довжину 130-140 мкм, овальні, з добре вираженою оболонкою. Жовтуватого чи коричневого кольору, на одному з полюсів мають кришечку.

Життєвий цикл. Фасциоли паразитують в жовчних ходах печінки травоїдних ссавців ( малої та крупної рогатої худоби, кролів, свиней, конів тощо), зрідка людини.

Яйця потрапляють у воду, з них виходить личинка – мірацидій, яка має війки і завдяки яким плаває у воді. Мірацидій занурюється в тіло молюска – ставковика і проникає у його печінку, де формуються церкарії (наступна стадія личинки). Церкарії мають хвіст (завдяки якому виходять з молюска) та присоски і після виходу з молюска, прикріплюються до водних рослин, втрачають хвіст, вкриваються щільною оболонкою (утворюються адолескарії) і такому стані зберігаються до 2-3 років. Тварини заражаються, поїдаючи рослини з адолескаоіями. У кишках оболонка адолескарія розчиняється, паразит проникає у печінку, де й досягає статевої зрілості через 3-4 міс. Після цього починається виділення яєць.

Джерело інвазії – хворі на фасціольоз травоїдні тварини; роль хворої людини мізерна.

Шляхи зараження – при питті води, використання в їжу трав (креса водяного), що проростають у стоячих і повільно протікаючи водоймах, або через овочі, що поливаються водою природних водойм.

Клініка. Інкубаційний період до 8 тижнів.

Міграційна гостра фаза хвороби проявляється підвищенням температури, різкими болями у животі, головним болем, зниженням апетиту. Інколи зявляється кропивниця, відчуття задухи. Згодом зявляються болі в області печінки, субіктеричність склер, нудота. Печінка поступово збільшується, стає щільною та болючою при пальпації. Іноді збільшується селезінка, що супроводжується болем.

У крові – лейкоцитоз, еозинофільоз.

У пізньому періоді виникає ангіохоліт (іноді гнійний), дискенезія жовчних шляхів та іноді гепатит.

При вживанні в їжу сирої фасциольозної печінки худоби може виникнути глотковий фасціольоз: живі фасциоли фіксуються своїми присосками до слизової оболонки і викликають набряк глотки, гортані, носової порожнини, євстахієвих труб, що може призвести до асфіксії.

Лабораторна діагностика Матеріал – випорожнення, дуоденальний вміст досліджують методами:

• Гельмінтоовоскопічними (метод нативного мазку, по Като)

• Збагачення (Горячева, Фюллеборна, Калантарян)

• Серологічними РП, РЗК

• Внутрішньошкірна алергічна проба.

Яйця можуть бути виявленні при вживанні в їжу ураженої фасциолами печінки «транзитні» яйця, які проходять через кишково-шлунковий тракт незмінними. Тому для достовірної діагностики слід обстеження повторити ще через 5-7 днів, виключивши з раціону хворого печінку.

Профілактичні і протиепідемічні заходи.

Особиста профілактика відбувається шляхом утримання від пиття неперевареної води з повільно протікаючи та стоячих водойм; у крайньому разі обмежуються профільтрованою через полотно водою.

Громадська: для боротьби з фасціольозом домашніх тварин проводиться система лікувально-профілактичних заходів: масове лікування хворих тварин, дегельмінтизація перегною, зміна пасовиськ.