З метою діагностики використовують наступні методи:

Макроскопічне дослідження фекалій з метою виявлення гельмінтів, їх фрагментів в темному полі зору.

Мікроскопічні методи з метою виявлення яєць та личинок: нативний мазок, метод товстого мазка з целофаном (метод Като).

Методи збагачування. В основі методів лежить різниця між питомою вагою яєць гельмінтів та сольового розчину, який застосовується (методи флотації Фюллеборна, Калантарян засновані на використанні розчинів з високою питомою вагою і яйця гельмінтів вспливають на поверхню розчинів).

Методи седиментації суть яких лежить в тому, що питома вага розчинів менша за питому вагу яєць гельмінтів і тому останні випадають в осад, який і досліджують під мікроскопом (метод Телемана).

Методи виявлення личинок ґрунтуються на позитивному термотаксі личинок – вони мігрують до тепла (метод Бермана, Юсупова та Прохорова для виявлення личинок стронгілоїда; метод Харада та Морі – личинок анкілостоми.

Серологічні методи особливо важливі, коли іншими методами виявити гельмінтів не можливо (трихінельоз, альвеококоз, ехінококоз). РЗК. РП, латекс-аглютинації.

Внутрьошкірні алергійні проби при опісторхозі, фасциольозі

Спеціальні методи на ентеробіоз – пері анальний зскріб, метод ліпкої смужки з пері анальних складок, визначення яєць у складі вмісту піднігтьового простору.

Кількісні методи (Стола, Красильнікова, Рітчи) для визначення кількості яєць у матеріалі, що дозволяє визначить інтенсивність інвазії.

Визначення розмірів яєць, що допомагає уточнити їх видову належність.

Санітарно-гельмінтологічні дослідження чинників довкілля (ґрунту, води, овочів, пилу, змивів) для оцінки санітарно-гігієнічного стану довкілля, дитячих дошкільних закладів, харчових підприємств.

Заходи щодо боротьби з гельмінтозами. Заходи з профілактики гельмінтозів включають вивчення розповсюдження різних гельмінтозів на окремих територіях. При цьому важливе значення має:

• Лабораторне обстеження дітей у дитячих дошкільних закладах і молодших класів шкіл, робітників тваринництва, харчових і дитячих закладів, стаціонарних хворих, рибаків, робітників очисних споруд, осіб, які повернулися з жарких країн, членів родини, де виявлене захворювання. В деяких випадках обстежують мешканців населених пунктів, де виявлено інтенсивне зараження людей.

• При аналізі рахують показник ураженості гельмінтозами всього населення. Показник ураженості вказує відсоток інвазованих

Число інвазованих _х 100

Число обстежених

Підраховують показник ураженості по окремим інвазіям і сумарний показник ураженості населення всіма гельмінтозами.

• Робота ветеринарної служби спрямована на систематичне обстеження м’яса забитих тварин на присутність личинок бичачого та свинячого ціп’яків , трихінели; риби на наявність личинок опісторху та стьожка широкого.

• Санітарно-гельмінтологічні дослідження дозволяють дати оцінку про розповсюдження контактних гельмінтозів, геогельмінтозів.

На підґрунті перелічених даних складається план заходів по боротьбі з гельмінтозами з урахуванням виду гельмінтозу, клімату, діяльності населення (тваринництво, риболовство),санітарного стану території, культурних навичків населення.

Основними заходами є:

• Не допустити зараження ґрунту і рослин на ньому, водойм екскрементами (раціональний устрій вбиралень).

• Ветеринарна експертиза риби, м’яса, овочів. Нагляд на підприємствах м’ясопереробної продукції. Туши з трихінелами підлягають знищенню – кремації. М'ясо фінозне проварюється кусками вагою не більше 2 кг, не товше 8см у відкритих котлах 3 години з моменту закипання чи у автоклаві (2,5 год під тиском). При заморожуванні туш, заражених фінами, температура у товщі м’яса повинна бути доведена до -10*С з наступним витримуванням при Т -12*С протягом 10 діб. Під час засолки куски 2,5 кг видержують при температурі 2-4*С не менше 3 тиж при концентрації солі не нижче 5,5%.

Рибу, уражену метацеркаріями опісторху витримують при Т не вище -15*С не менше 14 діб, а рибу з плероцеркоїдами стьожка широкого – при Т -12*С протягом 3 діб. Можна знезаражувати рибу кип’ятінням протягом 30 хв з моменту закіпання.

• У тваринницьких господарствах передбачають таке влаштування прибиралень, щоб фекалії людини були недоступні тваринам; стоки тваринницьких приміщень повинні знезаражуватися. Собак на тваринницьких фермах дегельмінтизують кожні 1,5 міс. Тваринників необхідно обстежувати на гельмінтози 2 рази на рік.

Таким чином, боротьба з гельмінтозами здійснюється сумісно різними службами: паразитологічною, комунальної гігієни, гігієни харчування та ветеринарною.

Дегельмінтизацію здійснює лікувальна служба(дільничі лікарі, педіатри під керівництвом лікаря КІЗу) та під контролем паразитологічної служби. При захворюваннях цестодозами хворих госпіталізують для лікування.

При значній ураженості гельмінтозами дегельмінтизацію проводять всім мешканцям домів серед яких виявлені захворювання. Іноді проводять масову дегельмінтизацію всіх мешканців населеного пункту – масова дегельмінтизація.

Для визначення рівня дегельмінтизації здійснюють контрольні обстеження, за інвазованими встановлюють диспансерне спостереження згідно інструктивних документів.

Значне місце у профілактиці гельмінтозів відіграє санітарно-освітня робота.