Ентеробіоз

• контагіозний гельмінтоз, який уражує переважно дітей, особливо в організованих дитячих колективах. Характеризується пері анальним свербежем та порушенням функцій органів травлення і нервової системи.

Актуальність. Ентеробіоз досить поширений у всіх країнах світу. В Україні щорічно реєструють до 500 000 хворих, серед яких діти складають 85%. Спостерігається інтенсивна ураженість дітей у дитячих колективах, де порушується санітарно-гігієнічний режим та особиста гігієна. Захворювання добре лікується. Протягом місяця можливе самовилікування за умови надійного розриву механізму передачі. Якщо такого розриву не буде досягнуто, захворювання може тривати нескінченно довго.

Етіологія. Збудник – гострик (Enterobius vermicularis). Гельмінт білого кольору, самка до 10 мм, самець – 2-5 мм. Передній кінець тіла має кутикулярне розширення – везикулу, яка бере участь у фіксації паразита. Задній кінець самки витягнутий і загострений, а в самця заокруглений, спіралеподібно зігнутий. Матка з яйцями займає майже всю порожнину тіла.

Яйця овальні, асиметричні, з одного боку опуклі, з іншого сплющені. Оболонка гладенька, прозора, багатошарова. Всередині яйця є зародок на різних стадіях розвитку. Розміри 50-60 х 20-30 мкм. Через 4-6 год перебування в пері анальних складках зародок досягає інвазійної стадії розвитку і перетворюється на личинку. Оптимальними умовами для розвитку яєць є температура 36*С і вологість 80-100%. За температури понад 40-50*С яйця гинуть, не витримують низьких температур та високих концентрацій дезінфектантів. При температурі +18*С яйця зберігаються до 3 тиж.

Життєвий цикл. Гострик паразитує у людини. Запліднена самка переважно вночі (вдень під час сну) виповзає з анального отвору хазяїна і в пері анальних складках впродовж 15-20 хв відкладає яйця (12-15 тис). Після цього самка гине. При достатній температурі, вологості, наявності кисню утворюється личинка (яйця стають інвазивними).

Людина заражається, якщо проковтне інвазійні яйця. У кишечнику вилупляються личинки і через 2-3 тиж перетворюються на статевозрілі форми. Тривалість життя гострика – 1 міс.

Сприйнятливість дуже висока особливо у дітей.

Імунітет слабкий. Тому можливі повторні зараження та авто інвазія.

Джерело збудника – хвора людина. Механізм передачі фекально-оральний. Чинниками передачі є брудні руки, забруднені руками продукти, іграшки, посуд, білизна, дверні ручки тощо.

Епідособливості:

• Уражує частіше дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

• Дуже поширений серед дітей в організованих колективах, в яких порушується санітарно-гігієнічний режим.

• Реєструються сімейні осередки.

Клініка ентеробіозу. Інкубаційний період 12-14 діб. Основний симптом – свербіж у ділянці заднього проходу, особливо вночі, що триває декілька днів і повторюється через 3-4 тижні. Відмічаються явища ураження шлунково-кишкового тракту і нервової системи: нудота, втрата апетиту, переймоподібні болі в животі, іноді головний біль, запаморочення, безсоння, судомні напади у дітей.

Лабораторна діагностика полягає в дослідженні зіскрібка із перианальних складок або відбиток на спеціальній липкій стрічці (по Грехему). У фекаліях яйця гельмінтологічними методами виявляють рідко. При огляді фекалій можна виявити наявність гельмінтів – гостриків.

Специфічна терапія проводиться вермоксом, комбатрином.

Протиепідемічні заходи:

• Дегельмінтизація із знезараженням фекалій окропом. Контрольні обстеження проводять триразово (через 1 міс, 5 днів і ще через 5 днів).

• Під час лікування необхідно дотримуватись правил особистої гігієни: часто мити руки теплою водою з милом (особливо після сну і перед їжею), коротко стригти нігті, щоранку після сну змінювати трусики, прасування їх та постільної білизни; проводити вологе прибирання в приміщенні, збирати пил пилососом, дезінфекція іграшок тощо.

• Обстеження всіх членів сім’ї протягом 3-х днів.

У дитячому дошкільному закладі (див. тимчасові методичні рекомендації). З метою оцінки санітарно-протиепідемічного режиму у дитячих закладах відбирають змиви, зскріб з піднігтьових просторів хворого на наявність яєць гострика.

З метою своєчасного виявлення хворих на ентеробіоз проводяться планові обстеження дітей та декретованого персоналу перед прийомом в дитячий дошкільний заклад та до роботи (аналіз дійсний 2 міс), а потім обстеження проводяться щорічно. Планові обстеження проводять дітям початкових класів.

Епіднагляд полягає у систематичному стеженні за рівнем ураженості ентеробіозом в дитячих колективах, контроль санітарно-гігієнічного режиму. Всі випадки ентеробіозу реєструються в СЕС.

АСКАРИДОЗ - геогельмінтоз з характерними алергічними симптомами (еозинофілія крові, еозинофільні інфільтрати в легенях, що зумовлено міграцією личинок гельмінта у кров’яному руслі на початковій стадії захворювання) і порушеннями з боку органів травлення.

Актуальність. Велика поширеність аскаридозу (від 10 до 70% в окремих регіонах світу) справляє помітний негативний вплив на стан здоров’я людини. Захворювання легко виліковується медикаментозними засобами. Можливе і самовилікування через 11-12 міс після інвазії. У разі дуже інтенсивних інвазій іноді спостерігаються летальні випадки.

Етіологія. Збудник – аскарида (Ascaris lumbricoides). Тіло веретеноподібне, загострене з обох кінців, білувато-рожевого кольору. Самки завдовжки 20-40см, самець – 15-25 см. Тіло вкриває кутикула, під нею розміщена гіподерма, під якою мускулатура у вигляді чотирьох поздовжніх стрічок. Травна система – трубка, що складається з трьох відділів – переднього, середнього, заднього. Ротовий отвір оточений трьома губами – спиною (дорзальною) і двома бічними (латеральними). Задній кінець тіла у самця закручений на черевний бік.

Яйця аскариди округлої чи овальної форми, оточені трьома оболонками – волокнистою, глянцеватою і горбкуватою зовнішньою, яка набуває в кишечнику бурого кольору від дії жовчних пігментів. Середні розміри яєць 50-70 х 40-50 мкм. Самка виділяє за добу до 200 000 яєць.

Життєвий цикл. Аскарида людська – паразит людини. Це геогельмінти. Зміни хазяїна не потребує. Самка у тонкій кишці може відкладати як запліднені, так і незапліднені яйця, останні не мають епідеміологічного значення. Запліднені яйця мають зовнішню білкову оболонку жовтувато-коричневого кольору з неправильно горбкуватим контуром (непрозорі). В ряді випадків зустрічаються яйця без білкової оболонки – прозорі, оболонка гладенька, в середині – округлий несегментований зародок, оточений багатошаровою торочкуватою смугою, що захищає зародок від зовнішніх ушкоджу вальних чинників.

Незапліднені яйця крупніше, овальної чи неправильної форми, вся полость яйця заповнена жовточними клітинами. Білкова оболонка має більш нерівномірний горбкуватий контур, виділяються окремі крупні бугорки.

Запліднені яйця з фекаліями хворої людини потрапляють у ґрунт і за присутності кисню, вологи (не нижче 8%) і температури 20-25*С в них розвивається рухлива личинка (за 20-21 добу). Яйце стає інвазивним для людини. Цей термін коливається залежно від змін температури і вологості. За температури нижче 12*С розвиток яєць не відбувається, хоча життєздатність їх або личинок в них зберігається тривалий час.

Яйця можуть зберігати життєздатність до 6 років і більше. За температури 70*С яйця гинуть протягом кількох секунд, під впливом дезінфектантів – протягом кількох годин. Несприятливо діють висихання та ультрафіолет. У вигрібних ямах яйця зберігають життєздатність до 8 міс, але внаслідок недостатньої аерації вони не розвиваються. У ґрунті в умовах зимового періоду яйця аскарид зберігають життєздатність.

Яйця потрапляють в організм людини і у кишках з яйця виходить личинка і починається її міграція. Крізь стінку кишки вона потрапляє у кров і через печінку у праву половину серця, з неї – у легені, в легеневі альвеоли, де в присутності кисню линяє і росте. Надалі личинка проходить у бронхи, трахею, глотку. Зі слиною вона повторно проковзується і знов потрапляє у тонкий відділ кишечнику. Тривалість міграції складає 14-15 діб. За 2,5 -3 міс личинка перетворюється на статевозрілу особину. Тривалість життя аскариди - до 12 міс.

Сприйнятливість висока. Про що свідчить той факт, що в ендемічних регіонах майже все населення, починаючи з дітей, заражується аскаридозом.

Імунітет слабкий і короткочасний.

Джерело збудника є заражена аскаридозом людина. Оскільки яйця аскарид виділяються на не інвазійній стадії, інвазована людина не передає аскаридоз безпосередньо здоровій.

Механізм передачі фекально-оральний. Після досягнення інвазійності у грунті яйця з брудними руками, овочами, ягодами,водою потрапляють в організм людини. Епідзначення має також пил, мухи як чинники передачі інвазії. Брудними руками можуть забруднюватися різні продукти.

Епідособливості.

• Аскаридоз на земній кулі поширений нерівномірно, що пов’язано як з кліматичними, так і санітарно-гігієнічними умовами проживання населення.

• Зниженню захворюваності сприяють підвищення рівня комунального благоустрою населених пунктів і викорінення шкідливості звички удобрювати городи та ін. сільськогосподарські угіддя не знешкодженими фекаліями людини.

• Сезонність – масове зараження спостерігається восени і на початку літа, а виявлення інвазованих – найбільше у зимові місяці, коли самки паразита досягають статевої зрілості і починають виділятися яйця паразита.

• Частіше хворіють діти та сільське населення.

• При аскаридозі можливі ґрунтові мікровогнища – домовладіння, де грунт заражений яйцями аскарид. Виникають такі вогнища в сільській місцевості. Значно заражені яйцями поля зрошення. Зараженість ґрунту мікровогнищ може залишатися і після дегельмінтизації населення.

• Захворювання часто виникають в окремих професійних групах населення.

Клініка. У клінічному перебігу аскаридозу розрізняють дві фази – ранню, яка викликана міграцією личинок аскарид, і пізню, яка обумовлена паразитуванням гельмінтів у кишках.

Рання (міграційна) фаза супроводжується швидким стомлюванням, сухим або з виділенням харкотиння кашлем, температура субфебрильна, зрідка 38*С. Характерне явище задухи, болі в грудях, сухі і вологі хрипи. На шкірі з’являється висипка, кропивниця. Різко збільшуються в розмірах печінка і селезінка. У крові – еозинофілія.

У пізню (кишкову) фазу спостерігається нудота, зрідка блювота, втрата апетиту, болі в животі, закрепи або проноси, запаморочення, головний біль. У дітей затримується психомоторний розвиток, знижується інтелект, можливий менінгіальний синдром.

При аскаридозі можливі ускладнення і непрохідність кишечнику, панкреатит, заповзання аскарид по стравоходу в глотку, а потім у дихальні шляхи з розвитком асфіксії.

Лабораторна діагностика. Матеріал для дослідження залежить від фази паразитування аскариди в тілі людини: харкотиння – в ранній (міграційній) фазі, коли личинки паразитують у дихальних шляхах; випорожнення – у кишковій стадії, коли статевозрілі аскариди паразитують у кишечнику.

Для дослідження випорожнень застосовують всі гельмінтоовоскопічні методи. Провідним є метод Фюллеборна. Яйця аскарид відсутні у фекаліях, якщо у кишечнику знаходяться тільки самці або ще статево незрілі аскариди. Через 2 тижні після лікування проводять контрольний аналіз випорожнень.

Специфічна терапія комбантрином, левамізолом, вермоксом.

Специфічна профілактика не розроблена

Протиепідемічні заходи:

• Дегельмінтизація, знешкодження виділень хворого. Контрольні обстеження: через 2 тиж, 10 днів і ще раз через 10 днів.

• Обстеження осіб, які мешкають разом з хворим.

• Санітарно-гельмінтологічне дослідження ґрунту,овочів тощо.

Профілактика аскаридозу полягає у наступному:

• Проведення планових досліджень хворих у стаціонарах, амбулаторіях; дітей віком від 3 до 14 років; населення групи ризику (працівників овочевих господарств, баз, магазинів, плодоовочевих консервних заводів, очисних споруд, асенізаційних обозів; сільського населення з неблагополучних щодо аскаридозу населених пунктів.

• Оздоровлення довкілля й охорона його від фекального забруднення; благоустрій населених пунктів, будування у сільській місцевості малогабаритних очисних споруд.

Знешкодження фекалій у щільно закритих вигрібних ямах убиралень шляхом заливання їх 25% аміачною водою у співвідношенні 1:1 до об’єму фекалій 1 раз на рік. А також компостування фекалій і витримка їх у компості не менше ніж 1 рік

• Заборона удобрювання землі городів не знешкодженими людськими фекаліями.

• Особиста гігієна полягає у ретельному очищенні та митті овочів, ягід, зелені (петрушки, кропу тощо), які необхідно ретельно вимити під проточною водою, потім залити зелень водою на 30 хв і знову промити. Рекомендовано ошпарювати окропом.

Епіднагляд включає:

• систематичне спостереження за рівнем ураженості населення аскаридозом у конкретних регіонах і окремих населених пунктах,

• визначення природно-кліматичних умов (сприятливих чи несприятливих для виживання і розвитку яєць аскарид у навколишньому середовищі),

• гельмінтологічне дослідження ґрунту, овочів, фруктів, стічних вод з метою виявлення ступеня забруднення їх яйцями аскарид,

• аналіз та оцінка отриманих даних, прогноз та розробка профілактичних заходів,

• облік і реєстрація в СЕС всіх випадків аскаридозу.

ТРИХОЦЕФАЛЬОЗ – хронічний геогельмінтоз, клінічні прояви якого залежать від інтенсивності інвазії, найчастіше проявляється колітичним діарейним, іноді апендикулярним синдромом ( паразитує у сліпій кишці і висхідній частині товстої кишки).

Актуальність. Трихоцефальоз найбільш поширений у регіонах з теплим вологим кліматом. Захворювання має хронічний перебіг, триває 3-6 років. Прогноз сприятливий, летальні випадки не описані. У різних природно-кліматичних зонах України інвазованість поширена нерівномірно (Полісся – 25%, лісостеп – 11%, степ – 0,1%).

Етіологія. Збудник – волосоголовець (Trichocephalus trichiurus). Це гельмінт сіруватого кольору. Тіло вкрито тонкою посмугованою кутикулою. Самка завдовжки 3,5 – 5,5 см, самець – 3-4,4 см. Передній відділ ниткоподібний, хвостовий – стовщений. Останній у самки дещо зігнутий вентрально, у самців – звернутий спіраллю. Співвідношення ниткоподібної і стовщеної частин тіла у самок складає 2:1, у самців – 3:1. У передній частині тіла проходить довгий стравохід. Цим кінцем волосоголовець глибоко занурюється у слизову оболонку товстої кишки, де паразитує і живиться кров’ю. У задній частині тіла розміщена кишка і статева система. У самки це яєчник, яйцепровід, матка, піхва, у самця – сім’яник, сім’япровід, сім’явипорскувальний канал.

Яйця бочкоподібної форми, вкриті товстою багатошаровою оболонкою, золотистого або жовтаво-коричневого кольору. На полюсах є безбарвні, прозорі коркоподібні утворення – вип’ячування внутрішньої оболонки. Розміри яйця 47-52 х 22-23 мкм.

Життєвий цикл. Волосоголовець – геогельмінти. Зміни хазяїна не потребує.

Запліднені самки виділяють 1 000 – 3 500 яєць за добу. З фекаліями вони потрапляють у грунт і у вологому грунті й за оптимальних умов (25-30*С) у них розвиваються личинки протягом 25-30 днів. Температурний діапазон, за якого можливий розвиток яєць, - у межах 15-35*С за наявності кисню, достатньої вологи. Потрапивши у кишечник личинки виходять з яйцевих оболонок і без міграції перетворюються на дорослих самців і самок через 30-45 днів. Тривалість життя волосоголовців 5-7 років.

Сприйнятливість висока.

Імунітет слабкий, можливі реінвазії.

Джерело збудника інвазії є хвора людина. Яйця паразита виживають у навколишньому середовищі 9-13 міс у зонах теплого та помірного клімату, а в холодніших кліматичних умовах 14-21 міс. Температуру 0*С витримують до 20 діб. Погано переносять висихання. Оскільки з фекаліями людини виділяються не інвазійні яйця, то хворий безпосередньої небезпеки для оточуючих не становить.

Механізм передачі – фекально-оральний (див. аскаридоз).

Епідособливості (див. аскаридоз)

Клініка трихоцефальозу. Інкубаційний період 30-45 діб. Трихоцефальоз проявляється нападоподібними болями внизу живота, особливо справа, апендикулярним синдромом, спостерігається дратливість. У крові – еозинофілія.

Лабораторна діагностика. Досліджують випорожнення гельмінтоовоскопічними методами (методом Фюллеборна).

Специфічна терапія вермоксом, дифезилом, бемосатом, нафтамоном.

Протепідемічні, профілактичні заходи, епіднагляд див. аскаридоз.

СТРОНГІЛОЇДОЗ – гельмінтоз,що характеризується ураженням органів травлення та нервової системи людини.

Актуальність. Стронгілоїдоз найбільше поширений у тропічних країнах з вологим жарким кліматом. Ураженість ним населення в тропіках усіх континентів складає 9-61%. У країнах з помірним кліматом це захворювання також має місце. У західному регіоні України в окремих населених пунктах ураженість складає 4,4 – 8,2%. Аналогічно в Азербайджані, Краснодарському краї, Югославії, Угорщині, Польщі та ін.

Стронгілоїдоз – важке захворювання, яке не має тенденції до самовилікування. Неспинна діарея призводить до загальної кахексії та зневоднення організму, порушення працездатності, що є чималою соціально-економічною проблемою.

Етіологія. Стронгілоїд (вугриця кишкова) – дрібна нематода. Самка ниткоподібна, безбарвна, прозора, завдовжки 2,2 мм. Вільноживуча самка до 1 мм. Передній кінець тіла заокруглений, задній – конічний. Ротовий отвір оточений 4 губами. Стравохід циліндричний, має невеличке потовщення. Паразитичні і вільноживучі самці подібні за будовою, веретеноподібної форми, завдовжки до 0,7 мм.

Життєвий цикл. Вугриця – геогельмінти, паразитує у тонкому кишечнику людини. Зміни хазяїна не потребує. Існують вільноживучі і паразитичні покоління. Яйця відкладаються в кишечнику хазяїна, з них розвиваються рабдитні личинки (неінвазивні), які виносяться назовні разом із фекаліями людини (через 1 міс після зараження і виділяються протягом усього періоду захворювання, яке може тривати багато років). Подальший розвиток відбувається наступними шляхами:

1.Неінвазійна рабдитна личинка у ґрунті линяє і швидко перетворюється на інвазійну для людини філярієподібну личинку. Ця личинка здатна активно проникати через шкіру людини і по кровоносних судинах мігрує по організму: через праве серце, легеневі артерії, альвеоли, бронхи, трахею, глотку, проковзується зі слиною і потрапляє у кишечник. Під час міграції личинки перетвоюються на статевозрілих самців і самок. Запліднення може відбуватися як в легенях, так і в кишечнику. Оптимальною для перетворення рабдитних личинок є температура 26-28*С (розвиваються у філярієподібні протягом 24-48 год), виживають у грунті 3-4 тиж. Температура нижче за 0*С і вища за 60*С є згубною для них).

2.Частіше розвиток популяції рабтидних личинок у навколишньому середовищі відбувається за змішаним типом, тобто частина рабдитних личинок перетворюється безпосередньо на філярієподібних личинок, а з меншої частини їх утворюються вільноживучі статевозрілі особини.

Можливий і третій шлях: рабдитні личинки, не виходячи з кишечнику хазяїна назовні, перетворюються на філярієподібні (автоінвазія). Вони занурюються у кровоносні судини, здійснюють міграцію, і, повертаючись до кишечнику, паразитують у ньому в статевозрілій формі.

Сприйнятливість дуже висока.

Імунітет. У хворих виробляються антитіла відносно філярієподібних личинок. Однак імунітет є недостатнім, щоб запобігти авто інвазії.

Джерело збудника інвазії – людина, уражена стронгілоїдозом. Додатковим джерелом збудника інвазії, очевидно, можуть бути собаки й кішки, але їх епідеміологічне значення вивчено недостатньо.

Механізм передачі. Зараження людини відбувається шляхом проникнення філярієподібних личинок крізь неушкоджену шкіру або слизові оболонки. Основним резервуаром накопичення інвазійного матеріалу і чинником передачі є грунт, під час контакту з яким можливе зараження людини.