Перелік основних калькуляційних одиниць

Об’єкт калькулювання	Калькуляційна одиниця
Виробниче призначення	група однорідних виробів типовий представник групи об’єкт робіт, послуг виріб вузол деталь умовна одиниця
Вибір	представник групи однорідних виробів група однорідних виробів комплект вузол деталь типорозмір артикул марка
Продукт (напівпродукт)	вагова одиниця в перерахунку: на стандарт продукту на прийнятий умовний стандарт на інші натуральні одиниці вагова одиниця в натурі: кілограм тонна тисяча кілограмів тисяча тонн натуральні одиниці:
	штука метр комплект погонний метр умовна одиниця квадратний метр кубічний метр тисяча метрів тисяча комплектів тисяча погонних метрів	тисяча квадратних метрів тисяча кубічних метрів тисяча умовних одиниць літр декалітр рулон пачка артикули умовні одиниці інші
Переділ	стадія технологічного процесу фаза технологічного процесу напівпродукт продукт

Витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, які використовують на технологіч­ні цілі, визначають на основі технічно обґрунтованих норм їх витрат на виробництво одиниці продукції, установлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих ринкових цін.

Розглянемо методику розрахунку витрат окремих статей калькуляції прямих витрат, які включають безпосередньо в окремі види продукції.

Витрати за статтею «Прямі матеріальні витрати» включають безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень і визначають так:

(10.2)

де t_тр — коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (1,05 ÷ 1,1);

n, p, z — номенклатура основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, відходів;

, — норма витрат основного матеріалу на одиницю продукції та відходів, натуральна одиниця;

, , — ціна основного матеріалу, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, відходів, грошова одиниця.

В окремих галузях промисловості ця стаття калькуляції може бути деталізована з урахуванням характеру, структури та організації виробництва.

Зокрема, у машинобудівній, суднобудівній, харчовій, окремих виробництвах хімічної промисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляції напівфабрикатів власного виробництва.

Відходи – це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції, цілком або частково втратили споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами або зовсім не застосовуються за прямим призначенням.

Витрати за статтею „Прямі витрати на оплату праці” (ЗП_в) відносять безпосередньо на собівартість окремих виробів. Для робітників, зайнятих на відрядних роботах, її розраховують так:

(10.3)

де m — кількість операцій у технологічному процесі;

— годин­на тарифна ставка за розрядом робіт і-ї операції, грн.;

— штуч­на норма часу по і-й операції, хв.

Заробітну плату основних виробничих робітників за погодинної оплати праці розподіляють пропорційно трудомісткості окремих виробів.

До цієї статті належать також витрати на виплату основним робітникам додаткової зарплати, нарахованої за працю понад установлену норму, трудові успіхи, особливі умови праці. Вона охоплює доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Витрати на утримання й експлуатацію устаткування включають у собівартість окремих видів продукції згідно з плановими кошторисними ставками цих витрат. Номенклатуру статей витрат на утримання й експлуатацію устаткування наведено в табл. 10.2.

Витрати на утримання й експлуатацію устаткування, які неможливо розподілити між окремими видами продукції за прямою ознакою або якщо вони не виділяються в окрему статтю калькуляції, включають у загальновиробничі витрати й поділяють на постійні та змінні, а потім розподіляють між видами продукції в загальному порядку.

Загальновиробничі витрати включають у планову (нормативну) собівартість окремих видів продукції та розподіляються так:

а) виходячи з очікуваного обсягу виробництва на один або кіль­ка років визначають нормальний і фактичний рівні виробничої потужності та суми змінних і постійних загальновиробничих витрат. При цьому змінні й постійні загальновиробничі витрати визначають за фактичними обліковими даними минулих періодів. Якщо таких даних немає або їх важко отримати, то для визначення змінних можна розрахувати питому вагу цих витрат на одиницю продукції. Наприклад, втрати на електроенергію за незмінних тарифів зростатимуть прямо пропорційно збільшенню обсягу виробництва. У цих умовах суми змінних витрат можна визначити множенням обсягу виробництва на суму змінних витрат, розрахованих на одиницю продукції;

Таблиця 10.2

НОМЕНКЛАТУРА СТАТЕЙ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ Й ЕКСПЛУАТАЦІЮ УСТАТКУВАННЯ

Стаття витрат	Зміст і характеристика витрат
Витрати на утримання й експлуатацію виробничого та піднімально-транспортного устаткування, цехового транспорту, інструментів і приладів зі складу основних виробничих засобів (технічний огляд і технічне обслуговування)	Витрати на проведення контрольно-діагностичних, регулювальних, змащувальних операцій та очищувальних робіт тощо з перевірки вимірювальних приборів і реєстраційної апаратури, заміни шлангів, горілок і контактів автогенного й електрозварювального устаткування, шлангів і з’єднань пневматичного інструменту, заміни та зшивання пасів і транспортерних стрічок, заміни клапанів, засувів та інших запасних частин передавального устаткування: вартість мастильних, обтиральних матеріалів, емульсій для охолодження, використаних палива, електроенергії, води, пари, стиснутого повітря та інших видів енергії на приведення в рух верстатів, кранів, насосів, пресів, іншого виробничого та піднімально-транспортного устат­кування; витрати на оплату праці робітників, які обслуговують виробниче і піднімально-транспортне устаткування (налагоджувальники, мастильники, електромонтери, слюсарі та інші робітники); відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування; вартість послуг цехів і допоміжних виробництв
Витрати на ремонти, які здійснюють для підтримання об’єкта в робочому стані та отримання початку визначеної суми майбутніх економічних вигід від використання виробничого й піднімально-транспорт­ного устаткування, цехового транспорту, інструментів та приладів зі складу основних виробничих засобів	вартість запасних частин, деталей, вузлів та інших матеріалів; витрати на оплату праці робітників (слюсарів, верстатників, ремонтників та інших робітників); відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування; вартість послуг ремонтних цехів та інших допоміжних виробництв, а також послуг сторонніх виробничих організацій
Суми сплачених орендарем платежів за використання наданих в оперативний лізинг (оренду) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів	Суми сплачених коштів за використання основних засобів
Витрати на утримання транспортних засобів	Витрати на утримання власних та запозичених зі сторони транспортних засобів (вантажні автомобілі, паровози та інші види нетехнологічного транспорту), які забезпечують переміщення матеріалів, інструментів, деталей, заготовок тощо з центральних складів у цехи й доставку готової продукції на склади зберігання: вартість мастильних і обтиральних матеріалів, пального, запасних частин та інших матеріалів; витрати на оплату праці робітників (слюсарів, слюсарів-ремонтників, водіїв авто- й електрокарів та ін.); відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування; вартість транспортних послуг допоміжних цехів і господарств; вартість транспортних послуг, які надані сторонніми організаціями
Інші витрати	Інші витрати, що належать до витрат на утримання й експлуатацію устаткування, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів і включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), але це не віднесених до попередньо названих активів

б) обчислюють коефіцієнти (нормативи) розподілу постійних і змінних загальновиробничих витрат на одиницю бази розподілу (на одну машино-годину, один виріб тощо) діленнямсуми постійних і змінних загальновиробничих витрат за нормального рівня потужності на кількість машино-годин, кількістьодиниць продукції або інших величин залежно від вибраної бази розподілу;

в) визначений коефіцієнт (норматив) на постійні загально- виробничі витрати множать на фактичну величину вибраної бази розподілу за звітний період, отриману суму вважають розрахунковою нормою постійних фактичних витрат звітного періоду;

г) обчислену норму постійних фактичних витрат звітного періоду зіставляють із сумою постійних фактичних витрат звітного періоду (яку, у свою чергу, знаходять як різницю між загальною сумою фактичних загальновиробничих витрат за звітний період і сумою змінних фактичних витрат цього самого періоду, визначеною прямим шляхом за первинними документами).

Постійні фактичні витрати, які не перевищують розрахункової норми, вважають розподіленими витратами та включають у вироб­ничу собівартість, а залишок — нерозподіленими постійними ви­тратами.

Суми змінних і розподілених постійних загальновиробничих витрат включають у виробничу собівартість і розподіляють між окремими видами продукції пропорційно вибраній базі розподілу за розрахованими коефіцієнтами.

Приклад розрахунку розподілу загальновиробничих витрат наведено в табл. 10.3, 10.4.

Умовний приклад

Підприємством установлено нормальну потужність на 2004 р. в тоннах випуску продукції — 800 т. Заплановані загальновиробничі витрати за нормальною потужністю — 50 000 грн. З них 40 000 грн — постійні; 10 000 грн — змінні.

ФАКТИЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Місяць	Фактичний випуск, т	Фактичні загальновиробничі витрати, грн
		змінні	постійні
Січень	500	10 000	42 000
Лютий	1000	20 000	45 000

Таблиця 10.3