- •1.1. Основні теоретичні положення
- •1.2. Фізичні характеристики шуму
- •1.3. Вплив шуму на організм людини
- •1.4. Гігієнічне нормування рівня шуму
- •1.5 Методи (заходи та засоби) захисту працюючих від шуму
- •1.6 Порядок виконання роботи
- •1.6.1 Опис лабораторного стенду
- •1.6.2 Підготовка стенду до роботи при проведенні вимірювання рівнів шуму та звукоізолюючих властивостей різних матеріалів
- •Контрольні питання
1.4. Гігієнічне нормування рівня шуму
В сучасних виробничих умовах вирішення проблеми шумового забруднення можливе лише за умов створення наукових основ акустичної оптимізації технологічного обладнання, машин, механізмів, а також шляхом впровадження медико-біологічних та організаційних заходів, спрямованих на захист здоров’я людини..
Зниження рівня виробничого шуму (технологічні процеси, обладнання) є складною проблемою, тому всі заходи в цьому напрямку орієнтуються не на рівні, що викликають подразнення, втому, а лише на допустимі рівні шуму, які виключають ймовірність набуття працівником професійного захворювання. При нормуванні шуму на робочому місці обов’язково враховується його характер. Відповідно до ДСН 3.3.6.037-99, ГОСТ 12.1.003-83 всі шуми класифікуються за часовими характеристиками та характером частотного спектру.
Нормування рівня шуму на робочому місці регламентується вимогами державних стандартів та санітарно-гігієнічним нормам і проводиться двома методами в залежності від характеристик шуму. Для постійних шумів основним методом нормування є граничний спектр шуму.
Граничним спектром називається сукупність нормативних рівнів звукового тиску в дев’яти стандартних октавних смугах частот із середньо геометричними частотами – 31,5; 63; 125; 500; 1000; 2000; 400; 5000 Гц. Відповідно, кожний граничний спектр позначається цифрою, яка відповідає допустимому рівню звукового тиску (дБ) в октавній смузі із середньо геометричною частотою 1000 Гц. Наприклад, ГС-75 означає, що в цьому граничному спектрі, допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньо геометричною частотою 1000 Гц дорівнює – 75 дБ.
Нормування за граничним спектром є основним для постійного шуму незалежно від тривалості його дії. Для орієнтованої оцінки постійного шуму на робочому місці, приймається рівень звуку в дБА, що вимірюється шумоміром і визначається за формулою:
, дБА, (1.6)
де РА – середньоквадратичний звуковий тиск з урахуванням корекції шумоміра за шкалою «А», Па; Ро = 210-5 – пороговий середньоквадратичний тиск, Па.
Рівень звуку в дБА використовується для орієнтовної оцінки постійного та непостійного шуму, оскільки в цьому випадку невідомий частотний спектр шуму. Часто у виробничих умовах шум має непостійний характер, тому для таких умов найбільш зручно застосовувати середні величини (еквівалентним рівнем звуку – Lекв) енергії звуку в дБА. Цей рівень вимірюється спеціальним інтегруючим шумоміром або розраховується за формулою:
Lекв = ГС +5, дБ, (1.7)
де ГС – граничний спектр допустимого рівня звукового тиску в октавній смузі з середньогеометричним значенням базової частоти 1000 Гц.
Параметрами непостійного шуму, які нормуються є еквівалентний рівень шуму (рівень постійного шуму, дія якого відповідає дії фактичного шуму із змінними рівнями за той же час) у дБАекв та max рівень шуму – у дБА. У виробничих приміщеннях і на території підприємства регламентуються (ДСН 3.3.6.037-99) допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях. Норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях у виробничих приміщеннях, конструкторських бюро, лабораторіях тощо для широкосмугового шуму наведені в табл.1.1.
Таблиця 1.1
Нормовані рівні звукового тиску (дБ) та рівні шуму (дБА)
на робочих місцях відповідно до ДСН 3.3.6.037-99
Вид трудової діяльності |
Рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах з середніми геометричними частотами, Гц |
Рівень звуку в дБА |
||||||||
31,5 |
63 |
125 |
250 |
500 |
1000 |
2000 |
4000 |
5000 |
||
1. Творча діяльність, керівна робота з підвищеними вимогами, наукова діяльність, конструюван-ня, викладання, проектно-конст-рукторські бюро, програмування на ОЕМ. |
86 |
71 |
61 |
54 |
49 |
45 |
42 |
40 |
38 |
50 |
2. Висококваліфікована робота, вимірювання та аналітична робота в лабораторіях. |
93 |
79 |
70 |
63 |
58 |
55 |
52 |
50 |
49 |
60 |
3. Робота, що виконується з вказівками та акустичними сигна-лами. Приміщення диспетчерських служб, машинописних бюро |
96 |
83 |
74 |
68 |
63 |
60 |
57 |
55 |
54 |
65 |
4. Робочі місця за пультами у кабінах нагляду та дистанційного управління безмовного зв’язку. Приміщення лабораторій з шумним устаткуванням |
103 |
91 |
83 |
77 |
73 |
70 |
68 |
66 |
64 |
75 |
5. Постійні робочі місця у виробничих приміщеннях та на території підприємств. |
107 |
95 |
87 |
82 |
78 |
75 |
73 |
71 |
69 |
80 |
Із таблиці видно, що допустимі рівні звукового тиску за низьких частот мають більш високі значення і знижуються з підвищенням частоти. Такі зміни пояснюються тим, що людський організм легше переносить низькі частоти, а високі значно гірше. Для тонального шуму, який більш вразливий для слуху людини, ніж широкосмуговий, відповідні допустимі рівні зменшують на 5дБ.
Таблиця 1.2
Класифікація колективних засобів та заходів захисту
людини від впливу шуму