4. Соцреалізм в українському образотворчому мистецтві

Від 30-х до 80-х років ХХ ст. в українському живописі та графіці панує так званий соціалістичний реалізм, який було проголошено єдино можливим методом творчості. В українському малярстві побутовий жанр, життя та праця людей стають найсуттєвішими завданнями. Розмаїття побутових тем припадає на 50-60-ті роках ХХ ст., у яких на високому художньому рівні змальоване повоєнне життя. Головним героєм була людина праці. Тема розкривається поетично, емоційно барвисто, з прагненням до монументальності (Т. Яблонська «Хліб»).

Творче життя активізується в Західній Україні, зокрема у Львові.

Р. Сельський («Село Дземброя»), В. Манастирський («Гуцульський гурток народної музики», «Верховинка») надавали перевагу карпатським краєвидам та колоритним народним типажам.

Протягом 50-70-х роках посилюється партійно – ідеологічне керівництво мистецтвом. Програмними темами є «Слава праці», «Людина праці», «Наш сучасник» та ін. Відповідно, з’являється велика кількість ілюстративних малохудожніх творів. Серед них виділяються тематичні картини

Ю. Щербатенко, Р. Сильвестрова, М. Андрущенко. Історичну тему піднімали М. Добронравов, К. Качанов, М. Кристопчук, П. Сингаївський.

5. Новітні художні процеси в Україні

Часом нового відліку в історії українського образотворчого мистецтва прийнято вважати кінець ХХ ст. Падіння комуністичного режиму, становлення незалежної держави створили в Україні нову культуротворчу ситуацію. Зникли ідеологічні обмеження, відійшов у забуття принцип соціалістичного реалізму. Українські митці почали працювати в умовах цілковитої свободи творчості.

Художні виставки, що відбулися в той час, засвідчили високі творчі можливості українського образотворчого мистецтва, його різноманітність, співіснування у ньому різних форм і засобів вираження художнього задуму. Творчі пошуки сучасних українських митців не вкладаються у рамки якогось єдиного стилю, напряму та методу. Майстри старшого покоління віддають перевагу традиційному реалістичному мистецтву. Значного поширення набув абстракціонізм. Ним захоплюються такі відомі нині художники, як Тиберій Сильваші, Олексій Животков, Петро Малишко, Олег Тістол, Олександр Дубовик, Олександр Будніков та ін.

Отже, головною ознакою сучасного українського мистецтва є поєднання фігуративного й абстрактного методів творчості. Саме воно надає можливості індивідуального самовияву. У широкому просторі, що пролягає між реалізмом та абстракціонізмом, творять талановиті митці: Віктор Іванів, Василь Ходаківський, Олег Ясенєв, Андрій Блудов, Микола Бутковський та ін. Серед напрямів західного модернізму, які значною мірою впливають на творчість українських художників, можна виокремити сюрреалізм, оп-арт, поп-арт, концептуалізм.

Література:

1. Історія українського мистецтва. В 6 т. Т. 4. Кн. 2: Мистецтво другої половини XIX-XX ст. – К., 1970.

2. Історія української культури. У 5 т. Т. 4. Кн. 2: Українська культура другої половини XIX ст. – К.: Наук. думка, 2005.

3. Крвавич Д. П., Овсійчук В. А., Черепанова С. О. Українське мистецтво: Навч. посіб.: У 3 ч. – Львів: Світ, 2005 – ч. 3

4. Мєднікова Н. Г. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002.

5. Мистецтво України: Біограф. довідник / За ред. А. Кудрицького. – К.: Укр. енцикл., 1997. – 700 с.

6. Мистецтво України: Енцикл. / Редкол.: А. В. Кудрицький та ін. – К.: Укр. енцикл., 1995. – т. 1.

7. Художня культура України. Навч. посіб. / Л. М. Масол,

С. А. Ничкало, Г. І. Веселовська, О. І. Онищенко; За заг. ред.

Л. М. Масол. — Х.: Вид-во «Ранок», 2010.