Міністерство охорони здоров’я України

Медичний коледж

Запорізького державного медичного університету

спеціальність 5.1202201 01 «фармація»

Лекція з основ терапії хвороби органів серцево-судинної системи з елементами догляду за хворими

Підготувала:

викладач Закусилова Т.О.

2010 рік

Анатомічна будова серця

ЛЕКЦІЯ№3

ХВОРОБИ ОРГАНІВ ССС З ЕЛЕМЕНТАМИ ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ

Медичні працівники повинні володіти методиками оцінки основних параметрів серцевої діяльності: досліджувати властивості пульсу і вимірювати величину артеріального тиску, оцінювати виявлені зміни і за необхідності надати невідкладну допомогу.

Пульс – періодичні поштовхоподібні коливання стінок кровоносних судин, пов’язані із змінами їх кровонаповнення і тиску в них крові протягом одного серцевого циклу.Розрізняють пульс: артеріальний, венозний, капілярний. Досліджують основні ознаки (властивості) пульсу – частоту, ритм, наповнення, напруження.

Частота пульсу – це кількість пульсових хвиль за 1 хвилину. У здорових людей частота пульсу коливається у межах 60-80 за 1 хвилину. Ритм пульсу оцінюють за регулярністю появи пульсових хвиль. Якщо вони з’являються через однакові проміжки часу, то ритм вважається правильним (ритмічний пульс). При різних інтервалах між пульсовими хвилями ритм пульсу називають неправильними (аритмія).

Тахікардія – збільшення частоти пульсових хвиль, почастішання серцевої діяльності. Причиною, наприклад може бути підвищення температури тіла ( на 1С +8-10 уд.за хвилину)

Брадікардія – зменшення частоти пульсових хвиль, сповільнення серцевої діяльності ( може доходити до 40 і нижче за хвилину).

Артеріальний тиск – гідравлічний тиск крові на стінку судин. Він залежить від сили скорочень серця (величини серцевого викиду) і тонусу периферичних судин. Величина АТ визначається в міліметрах ртутного стовпчика.

• Систолічний тиск – це тиск на стінки артерій, який визначається в момент максимального підвищення пульсової хвилі вслід за систолою лівого шлунка.

• Діастоличний тиск - це тиск на стінки артерій в момент спаду пульсової хвилі під час діастоли.

• Різниця між величинами систолічного та діастолічного тисків називається пульсовим тиском.

Для вимірювання артеріального тиску користується: тонометр (апарат Короткова). Нормальна величина АТ 100-139\60-89 мм рт ст. Підвищення артеріального тиску понад норму називається гіпертензією, зниження – гіпотензією.

Ішемічна хвороба серця (IXC, ischo - затримувати, зупиняти і haema -кров) - це гостра чи хронічна дисфункція серцевого м'яза, яка зумовлена порушенням рівноваги між енергетично-кисневою потребою міокарда і коронарним кровообігом.

Синонімом ІХС, який часто,зустрічається в зарубіжній літературі, є коронарна хвороба. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, поняття "ішемічна хвороба серця" включає раптову коронарну смерть, стенокардію, інфаркт міокарда, післяінфарктний кардіосклероз, порушення серцевого ритму, серцеву недостатність.

Стенокардія

Стенокардія (stenocardia - стискання серця; синонім: angina pectoris) -це поширене захворювання, основним клінічним симптомом якого є напади загруднинного болю внаслідок ішемії міокарда.

Термін "стенокардія" був введений В. Геберденом (W. Heberden, 1710-1801 ), який у 1768 р. описав класичну картину ангінозного нападу. Інколи замість нього клініцисти застосовують термін "грудна жаба", який є неточним перекладом латинського терміну "angina pectoris" (angina - звуження).

Етіологія. Основними етіологічними факторами стенокардії є атеросклероз, коронарит, аортит.

У 90 % хворих вона зумовлена атеросклеротичним звуженням коронарних артерій (не менше як 75 % просвіту), а також їх спазмом.

Крім того, стенокардія може виникати при незмінених коронарних артеріях. Наприклад, її можуть зумовлювати гіпертиреоз, артеріальна гіпертензія, застійна серцева недостатність, стеноз гирла аорти (збільшують потребу міокарда в кисні), тахікардія, тахіаритмія, шок, недостатність аортальних клапанів (зменшують коронарне кровопостачання в період діастоли), анемія, умови високогір'я, оксид вуглецю (зменшують транспорт кисню кров'ю).

Важливе значення у виникненні стенокардії мають провокуючі чинники. Класичний з них - фізичне навантаження (ходьба по вулиці, біг, піднімання по сходах, підняття вантажу). Головним є не вид, а тривалість та інтенсивність фізичного навантаження і його перенесення хворими. Часто напади стенокардії провокуються також психоемоційною напругою (негативними або позитивними емоціями). Нерідко стенокардія виникає внаслідок загального або локального впливу холоду, приймання їжі, метеоризму. Також може розвинутись рефлекторно при деяких захворюваннях черевної порожнини (діафрагмальна грижа, хвороби стравоходу, шлунка, жовчовивідної системи, підшлункової залози), шийного і грудного відділів хребта (остеохондроз, деформуючий спондильоз, радикуліт).