5. Господарсько-правові норми

Переважна більшість актів господарського законодавства має комплексний характер, тобто складається з правових норм різ­них галузей права, присвячених одному предмету правового ре­гулювання (господарським договорам певного виду, суб'єктам господарювання певної господарсько-правової форми або органу господарського керівництва тощо). Проте провідне місце в будь-якому акті господарського законодавства посідають господарсь­ко-правові норми, яким властиві загальні (притаманні всім пра­вовим нормам) та специфічні (видові) ознаки, що віддзеркалю­ють їх відмінність від норм інших галузей права. До загальних ознак належать:

1. встановлення господарсько-правових норм компетентними органами;

2. офіційний, тобто встановлений законом, порядок прийняття таких норм;

3. фіксація таких норм у спеціальних правових документах (їх назва залежить від юридичної сили документа та відповідно - від органу, що його приймає: закон, декрет, постанова, указ, наказ, положення, статут, засновницький договір, правила);

4. адресування таких норм заздалегідь невизначеному колу осіб - усім потенційним чи зареєстрованим суб'єктам господарювання взагалі чи суб'єктам певної організаційно-правової форми.

Господарсько-правові норми - це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних право­вих документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.

Різноманітність господарсько-правових норм зумовлює доці­льність їх класифікації, зокрема, за критерієм структури норми на норми з традиційною структурою (гіпотеза, диспозиція і санк­ція) і норми з неповною структурою. Останні (серед господарсько-правових норм вони становлять більшість), своєю чергою, поділяються на:

1. норми-заборони;

2. норми-принципи;

3. норми-визначення;

4. компетенційнї норми;

5. техніко-економічні норми;

6. норми-рекомендації.

6. Господарське право

Своєрідність господарських відносин, що становлять предмет правового регулювання, та методів їх регулювання створюють гос­подарське право як особливу галузь права.

Господарське право — це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійс­нення господарської діяльності та/або керівництва нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулю­вання.

У вітчизняній юридичній науці щодо питання про господар­ське право як галузь права сформувалися три основні позиції:

1. вважають, що господарське право є несамостійною галуззю права, а простим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання;

2. господарське право вважається самостійною галуззю права, яка не має нічого спільного з іншими галузями;

3. господарське право є комплекс­ною галуззю права, в якій зібрані правові норми основних галу­зей права, приурочені до одного предмета правового регулюван­ня - господарської діяльності.

Завданнями господарського права є:

1. забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу;

2. визначення критеріїв оцінки відповідності господарського права закономірностям і принципам правового регулювання;

3. розробка найбільш оптимальних механізмів реалізації норм господарського права;

4. створення єдиного понятійного апарату господарського права;

5. пояснення правотворчих та правозастосовних рішень та прог­нозування наслідків порушення закономірностей правового регу­лювання.

Господарське право (законодавство) як навчальна дисципліна – це сукупність знань і навичок правового регулювання господарської дія­льності і використання відповідних правових норм у практиці господарювання при здійсненні професійної юридичної діяль­ності.