1.1 Особливості трудового виховання учнів птнз

Трудове виховання - процес залучення що вчаться до багатообразних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передачі ним певного трудового досвіду, розвитку в них творчого і практичного мислення, працьовитості і свідомості людини до праці.

Трудове виховання дитини починається з формування в сім'ї і школі елементарних уявлень про трудові обов'язки. Праця була і залишається необхідним і важливим засобом розвитку психіки і моральних представлень особи. Трудова діяльність повинна стати для учнів природною фізичною і інтелектуальною потребою. Трудове виховання тісно пов'язане з політехнічною підготовкою учнів. Політехнічна освіта забезпечує знаннями основ сучасної техніки, технології і організації виробництва; озброює учнів загально трудовими знаннями і навиками; розвиває творче відношення до праці; сприяє правильному вибору професії.

Змістовну основу трудового виховання що вчаться складають наступні види праці.

Учбова праця учня включає працю розумову і фізичну. Розумова праця є найбільш напруженою, вимагає великих вольових зусиль, терпіння, посидючості. Звичка до повсякденної розумової праці має велике значення для всіх видів трудової діяльності. Навчання є найскладнішим і найважчим видом праці. Для багатьох учнів значно легше попрацювати фізично, чим розв'язати математичне завдання або написати твір. В процесі фізичної праці в учнях розвивається мускулатура різних частин тіла, координація і точність руху, сила, витривалість. Праця допомагає їх розумовому розвитку. Учні, зайняті різними видами праці, стають винахідливіше і жвавіше, вони стикаються з різними інструментами праці, матеріалами

дізнаються їх призначення. Учбовий процес формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напругу розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль. Для цього необхідно збудити в учнях бажання вчитися, розвинути у них пізнавальні інтереси і дати їм можливість пізнати радість успіху в навчанні. Складність вирішення цього завдання в тому, що учні не відразу бачать результати учбової праці.

Суспільно корисна праця організовується на користь членів всього колективу і кожної дитини окремо. Вона включає працю з самообслуговування в учбовому закладі і удома, літню роботу на полях під час канікул, роботу в будівельних загонах, лісництві, тімуровськую роботу. Педагогічні умови організації трудового виховання. Проте для того, щоб праця виховувала, він має бути належним чином організованим, тобто відповідати певним вимогам.

Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні повинні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від нього. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, любові до неї.

Праця учнів необхідно пов'язувати з їх учбовою роботою. Це означає, що, підбираючи об'єкт праці для учнів, слід надавати перевагу тим, які тісно пов'язані з їх учбовою роботою. Важливо добиватися, щоб трудова діяльність учнів сприяла практичному застосуванню і поглибленим знанням, допомагала формуванню в них високих моральних якостей, підвищувала суспільну активність і сприяла підготовці до продуктивної праці в різних галузях виробництва. Виховна ефективність праці росте за умови, що учні самі є її організаторами, а не лише виконавцями. Тому педагоги повинні залучати об'єктів праці, її планування і організації колективу на її виконання, що вчаться в пошуки. У такому разі вихованці будуть зацікавлені в своєчасному і якісному виконанні трудових завдань, у них формуватимуться ініціативність, самостійність і відповідальність.

Виховання любові до праці, формування трудових умінь і навиків. Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для цього викладачі і адміністрація учбового закладу, плануючи їх участь в різних видах праці, повинні детально продумати її послідовність, усвідомити, якого виховного ефекту вони прагнуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці. Педагогічний колектив розглядає праця, як основу життя і розвитку особи, джерело її моральних і духовних багатств, як діяльність, націлена на створення матеріальних і духовних цінностей, необхідних для життя людей.

Праця має бути доступною. Непосильну працю породжує невпевненість учнів у власних силах. Якщо ж робота дуже легка, не потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе звернення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконання і збільшуватися за об'ємом у міру придбання що вчаться трудового досвіду. Що вчаться слід привчати завершувати почату справу.

Виховання любові до праці. Потребує підбору цікавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати таким, учням одноманітна, нетворча праця. Проте їх слід психологічно готувати до того, що в житті нерідко доводиться виконувати і нецікаву роботу.

Організація праці що вчаться повинна базуватися на наукових принципах. Це сприяє формуванню в них культури праці, під якою розуміється продуманий порядок на робочому місці, ефективне використання робочого часу, раціональних прийомів праці, економне витрачання матеріалів, електроенергії, естетичний вид виробу, дотримання особистої гігієни і техніки безпеки і тому подібне.

Учні повинні навчитися працювати в колективі. В процесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співпраці, взаємодопомога, товариськість, проводиться здібність до спільного трудового зусилля.

Трудове виховання повинне прямувати на формування творчого звернення що вчаться до праці. Це можливо за умови, що чоловік любить праця, відчуває радість від нього, розуміє його користь і необхідність, що праця стає для людини основною формою виявлення таланту.

Вплив оцінки результатів праці що вчаться на ефективність трудового виховання. Участь вихованців в праці, досягнення ними певних трудових результатів викликає в них задоволення, радість і гордість за досягнуті успіхи, особисті і колективні. Педагог повинен не тільки порівняти і оцінити результати трудової діяльності що окремих вчаться, але і вказати при цьому на індивідуальні якості особи, що сприяли їх досягнення. За таких умов учні намагаються працювати краще, прагнуть досягти високих результатів.

Критерієм трудового виховання учнів є: висока особиста зацікавленість і продуктивність праці, відмінні якості продукції, трудова активність і творчість, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна, працьовитість.

Професійна орієнтація учнів. Учбові установи завжди вирішували проблему надання допомозі таким, що своїм вчиться у виборі професії. Педагогами і психологами до сьогоднішнього часу проведені глибокі спеціальні дослідження по питаннях теорії і методики профорієнтації учнів (А. Е. Голоншток, Е.А.Клімов, П. П.Костенков, А.Д.Сазонов, В.Ф.Цукрів, С. Н. Чистякова і ін.).

Професійна орієнтація є обґрунтованою системою соціально-економічних, психолого-педагогических, медико-біологічних, виробничо-технічних мерів, направлених на надання допомозі учню в професійному самовизначенні. Правильно вибрана професія відповідає інтересам і схильностям людини, знаходиться в повній гармонії з покликанням. У такому разі професія приносить радість і задоволення.

Мир професій дуже рухомий, одні професії йдуть в минуле, інші з'являються. Учні потребують різносторонньої інформації про професії, в кваліфікованій раді на етапі вибору професії, підтримці і допомозі на початку професійного становлення. Професійний відбір направлений на надання особі свободи вибору в світі професій.