8. Домотиваційне утворення ("знаний мотив") як стадія розвитку мотива

Часто буває так, що людина усвідомлює, розуміє необхідність виконання певної діяльності, але це не спонукає її до жодних дій. Це свідчить про те, що мотив ще не сформовано, але існує передумова його розвитку - певне домотиваційне утворення ("знаний мотив"). „Знані мотиви" - це розуміння, усвідомлення необхідності певної діяльності, але це знання позбавлене спонукальної функції (не спонукає особистість до дій). Таке розуміння і усвідомлення виконує важливу роль у формуванні мотивів. На певному рівні розвитку мотиви спочатку виступають як „знані", як можливі, але які поки що не спонукають до жодних дій (О.Леонтьєв, 1975).

Мистецтво виховання полягає в умінні надати більш високого значення „знаним мотивам" (домотиваційним утворенням), і таким чином, трансформувати їх у діючі мотиви. Самого по собі розуміння необхідності виконання певної діяльності (або дотримання соціальних норм) замало. Виховання особистості не повинне обмежуватися лише навчанням, передачею суб'єкту певної суми знань, значень. Без знаходження людиною особистісного сенсу дані знання і значення не здатні спонукати до діяльності.

Але для того, щоб надати "знаним мотивам" (домотиваційним утворенням) спонукальної сили і реальної дієвості (тобто, щоб вони спонукали до діяльності), спочатку їх необхідно довести до рівня повного усвідомлення.

Що ж забезпечує перетворення „знаних мотивів" у реально діючі? О.Леонтьєв писав, що мотиви, які „розуміються" (а до дій не спонукають), позбавлені особистісного сенсу. Отже, надання їм особистісного сенсу сприяє трансформації їх у реально діючі мотиви.

Іншим важливим чинником у розвитку мотивів є включення „знаних мотивів" у мотиваційну структуру особистості, зв'язок їх з іншими мотивами і потребами, що надає „знаним мотивам" (домотиваційним утворенням) спонукальної функції (тобто, переводить їх у категорію діючих мотивів). Внутрішня робота особистості в плані свідомості забезпечує зв'язок цих мотивів з іншими мотивами і потребами. Коли домотиваційне утворення („знаний мотив") займає певне місце в системі (ієрархії) мотивів, можна стверджувати про його перехід в категорію діючих мотивів.

Деякі психологи розрізняють потенційні та реально діючі мотиви. Потенційні мотиви — це ті, котрі за певних обставин можуть спонукати до діяльності, але в даний момент не актуалізуються. В розряд потенційних мотивів можуть перейти ті мотиви, які в даний час втратили свою актуальність або витіснені на периферію іншими мотивами (тобто в ієрархії мотивів займають значно нижче місце, ніж раніше).

9. Мотиваційне зміщення як психічний механізм розвитку мотивації

Надзвичайно важливим у контексті проблеми розвитку нових потреб і мотивів є той факт, що способи задоволення потреби самі можуть стати потребами. Наприклад, колекціонування книг, яке спочатку задовольняло пізнавальну потребу, може стати само по собі потребою, тобто перерости в бібліофілію.

Схожим є і механізм формування патологічної потреби (наприклад, патологічної залежності від алкоголю). Алкоголь спочатку (коли людина лише починає його вживати) може бути засобом задоволення деякої потреби (як-от комунікативної або сексуальної, як засіб полегшення міжособистісних контактів). У процесі задоволення цих потреб за допомогою алкоголю позитивні емоції (позитивні емоційні „заряди") зміщуються з потреби на засіб (у нашому випадку на алкоголь).

Тривале підкріплення операції, дії, (яка була лише засобом задоволення потреби) позитивними емоціями в процесі її задоволення приводить до емоційного і мотиваційного зміщення цих емоцій з потреби на цю дію. У результаті дія (операція) котра раніше була лише засобом задоволення інших потреб, насичується позитивними емоціями і набуває автономного спонукального характеру (тобто стає потребою або мотивом, який здатний уже сам по собі спонукати до діяльності, а не реалізовувати інші мотиви і потреби). Внаслідок зв'язку з іншими потребами і мотивами раніше функціонально залежна від них дія(операція) набуває мотиваційної автономності, перетворюючись у новий мотив.

Наприклад, керування автомобілем було раніше засобом задоволення певних соціальних потреб. Спочатку людина, спонукаючись деякими мотивами або потребами (наприклад, матеріальними), сідала за кермо і їхала, щоб задовольнити їх. З часом, одержуючи задоволення від реалізованих мотивів і потреб, що досягалося певними діями і операціями (пов'язаними и керуванням автомобілем і їздою), окремі дії набували значної привабливості і могли стати самостійною потребою деяких людей.

Зміщення мотиву на операцію (дію), спостерігається в тих випадках, коли людина під впливом деякого мотиву (або деякої потреби) береться за виконання певних дій, а потім виконує їх заради них самих. Дія (операція) яка раніше була засобом задоволення потреби, автономізується і стає самостійною потребою. Школяр раніше сідав за виконання домашніх завдань щоб уникнути покарання, одержати схвалення чи винагороду. Згодом він може вчити даний предмет за власним бажанням, виявляючи зацікавленість до процесу і змісту роботи. Раніше учіння виступало як умова реалізації якогось іншого мотиву, (наприклад, мотиву схвалення або мотиву уникнення покарання). Через деякий час це заняття (яке було лише засобом задоволення певних потреб) набуває автономного (незалежного) спонукального значення. Внаслідок таких мотиваційних зміщень школяр згодом може читати підручник тому, що йому подобається дана тема і він отримує задоволення від процесу і змісту роботи (а не тому, що він прагне уникнути покарання чи задовольнити прохання або вимоги старших, як це було раніше).

Процес мотиваційного зміщення і формування нового мотиву можна подати ще таким чином: дана дія (і ціль, яка їй відповідає), спонукаючись певним мотивом у процесі її виконання і забезпечення якоїсь діяльності, пов'язується з іншими потребами і одержує від них мотиваційний заряд. Унаслідок серії позитивних емоцій, якими супроводжувалось виконання певної дії, вона набуває автономного мотиваційного значення і вже сама по собі здатна спонукати до активності, набуваючи, таким чином, функцій мотиву.

Яскравий приклад зміщення мотиву на ціль або перетворення операції, засобу в самостійну потребу ми знаходимо в образі героя гоголівської „Шинелі" Акакія Акакієвича Башмачкіна: „Служив він у департаменті чиновником для переписування казенних паперів, і було це заняття для нього різноманітним і привабливим світом. Після роботи, вдома, наспіх пообідавши, він відразу ж починав переписувати папери, котрі приніс з собою." Часто він знімав копії спеціально для себе, задля власного задоволення. Акакій Акакієвич не тільки відчував насолоду і величезне задоволення від переписування паперів, але й не уявляв свого життя без цього заняття.

Як трапилося, що переписування казенних паперів зайняло центральне місце в його особистості, набуло статусу потреби, стало сенсом його життя? Ми не знаємо конкретних обставин, але так чи інакше, обставини ці призвели до того, що відбулося зміщення одного із головних мотивів на ціль, навіть на операції (переписування), котрі внаслідок цього перетворилися в самостійну потребу.

Механізм розвитку нових мотивів і потреб можна подати у вигляді зміщення позитивних емоційних переживань з кінця, з результату на процес, на все більш віддалені від кінця умови, засоби, проміжні цілі, внаслідок чого формуються нові мотиви, потреби і цінності. Всі ці засоби, проміжні цілі, які опосередковують задоволення потреби, самі можуть набувати статусу мотивів. Наприклад, вивчення математики як засобу (або проміжної цілі) задоволення певних потреб може набути самостійної мотиваційної сили: в результаті цього формується новий мотив, який пов'язаний із привабливістю даної діяльності. Раніше вивчення математики виступало як засіб в контексті іншої діяльності (підготовка до вступних іспитів), як засіб задоволення певних соціальних потреб. В подальшому в процесі позитивного емоційного підкріплення або сенсоутворення дана дія, операція або засіб набувають автономного мотиваційного значення і вже самі по собі здатні спонукати до діяльності.

Суттєвим для механізмів розвитку мотивації є те, що структурний компонент діяльності (дія, операція, засіб або проміжна ціль) пов'язуються з потребами, вступають у комунікацію з іншими мотивами і потребами і отримують від них мотиваційний (енергетичний) заряд.

Запитання для самоконтролю

1. Чим розрізняються поняття "потреба" і "мотив"?

2. Що таке негативна мотивація?

3. Яке співвідношення результативного і процесуального компонентів мотивації?

3. Чому будь-яка діяльність завжди є полімотивованою?

3. Яка відмінність між сенсоутворюючими мотивами та мотивами-с титулами?

4. Який механізм перетворення "знаних мотивів" у реально діючі?