3. Динамічний і структурний (змістовий) аспект мотивації

Продуктивність діяльності, ЇЇ процес і результат визначаються, по-перше, спрямованістю мотивів, їх змістом; а по-друге, силою, активністю, напруженістю мотивів відповідного змісту.

Структурний (змістовий) аспект мотивації — це система мотивів, складна їх ієрархія, прояви різнобічних потреб людини. Змістовий аспект мотивації складають такі компоненти:

• зміст мотивації (які саме мотиви наявні в мотиваційній сфері особистості);

• зв'язок між мотивами (як вони пов'язані між собою);

• ієрархія мотивів (які мотиви основні, які другорядні);

• які потреби лежать в основі мотивів і детермінують поведінку особистості. Наприклад, стосовно навчально-пізнавальних мотивів можна стверджувати, що в їх основі лежить потреба у нових враженнях (згідно з Л. Божович), потреба в активності (згідно з Узнадзе). Розвиток структурного (змістового) аспекту мотивації детермінується соціальними і психологічними контактами людини з навколишнім середовищем, з оточенням, а також організацією діяльності.

Змістовий аспект мотивації відносно незалежний від її динамічного аспекту і в той же час знаходиться у складному взаємозв'язку з ним.

Динамічний аспект мотивації зумовлений особливостями нервової системи (силою, врівноваженістю, рухливістю нервових процесів, рівнем загальної активності нервової системи). Все це визначає такі динамічні характеристики мотивації, як сила, стійкість, міра збудження мотивів, здатність переключатися з одних мотивів на інші і т. п.

4. Співвідношення процесуального і результативного компонентів мотивації

Сенс діяльності людини не тільки в тому, щоб отримати результат; сенс діяльності полягає в самій діяльності, в самому процесі діяльності, у тому, щоб проявляти фізичну й інтелектуальну активність. Так само як і фізична активність, розумова активність сама по собі приносить людині задоволення і є специфічною потребою. Коли суб'єкта спонукає сам процес діяльності, а не її результат, то це свідчить про наявність процесуального компонента мотивації.

Процесуальний складник (компонент) мотивації набуває особливого значення у грі. Адже мотив гри лежить у самому її процесі, а не в результаті. (Наприклад, коли дитина грається, будує з кубиків будинок, мотив гри лежить не в тому, щоб щось створити, а у самому процесі гри, в творенні чогось, тобто в змісті самої діяльності). Не виграти, а грати — така загальна формула мотивації гри.

Результативний компонент також представлений в іграх. Ось чому є підстави стверджувати про поєднання процесуального і результативного компонентів мотивації.

І в учінні процесуальний компонент повинен зайняти відповідне місце. Прагнення подолати труднощі в учбовій діяльності, прагнення випробувати свої сили і здібності може стати особисто значущим мотивом.

У той же час результативна мотиваційна установка відіграє організуючу роль у детермінації діяльності, особливо якщо її процесуальний компонент (тобто процес діяльності) викликає негативні емоції. В цьому разі на перший план виступають цілі, наміри, котрі визначають кінцеві і проміжні точки, що, в свою чергу мобілізує енергію людини. Постановка цілей, проміжних завдань — це значний мотиваційний фактор, який варто використовувати.

Результативний складник мотивації, з одного боку, пов'язаний з окресленням далеких перспективних цілей, а з іншого — з прийняттям людиною цілей і завдань у самій діяльності.