2. Види мотивів.

Питання класифікації мотивів у психологічній літературі розв'язуються по-різному. В.Хенніг, наприклад, виділяє сім груп мотивів:

1. Громадянські мотиви (мотиви обов'язку перед суспільством, прагнення бути корисним суспільству).

2. Пізнавальні мотиви.

3. Мотив соціальної ідентифікації з батьками.

4. Мотив соціальної ідентифікації зі значущими особистостями.

5. Мотив, пов'язаний із привабливістю діяльності.

6. Матеріальний мотив.

7. Престижний мотив (прагнення здобути чи підтримати високий соціальний статус).

Класифікацій, схожих на цю, є досить багато. Усіх їх об'єднує відсутність єдиного принципу класифікації.

Досить чітко виділяє основу для класифікації Л.Божович. Вона встановила, що діяльність спонукається двома групами мотивів, які мають різне походження і різну психологічну характеристику. Мотиви першої групи пов'язані безпосередньо зі змістом і процесом діяльності (тобто до діяльності спонукає сам процес або зміст діяльності). Часом такі мотиви називають внутрішніми мотивами. Інша група мотивів, коли спонукальні фактори лежать поза діяльністю, називається зовнішніми мотивами. У разі дії зовнішніх мотивів до діяльності спонукають не зміст, не процес діяльності, а фактори, які безпосередньо з нею не пов'язані (наприклад, престиж або матеріальні чинники).

Виходячи з цих міркувань, можна подати таку класифікацію мотивів.

I. Внутрішні мотиви. Мотиви, які пов'язані з процесом і змістом діяльності (коли до діяльності спонукає її процес і зміст, а не зовнішні чинники).

ІІ. Зовнішні мотиви.

1. Широкі соціальні мотиви:

а) мотив обов'язку і відповідальності перед суспільством, групою, окремими людьми;

б) мотиви самовизначення і самовдосконалення;

2. Вузькоособистісні мотиви:

а) прагнення отримати схвалення з боку інших людей;

б) прагнення отримати високий соціальний статус (престижна мотивація).

3. Мотиви уникнення неприємностей, котрі можуть виникати у випадку незадоволення вимог, очікувань або потреб інших людей.

Внутрішні мотиви мають місце, коли до діяльності спонукає сам процес цієї діяльності. Наприклад, школяра до вивчення фізики спонукає інтерес до знань, відчуття краси і гармонії всесвіту, процес мислення при аналізі фізичних явищ. Дія інших соціальних і особистісних мотивів може підсилювати рівень мотивації, але основним за наявності внутрішніх мотивів є спонукання змістом і процесом самої діяльності (тобто, вона викликає внутрішній інтерес, людині подобається її виконувати).

До соціальних мотивів деякі психологи відносять також громадянські і моральні мотиви.

У разі дії вузькоособистісних мотивів діяльність (наприклад, учіння) сприймається як шлях до особистісного благополуччя, як можливість створити собі відповідні блага, завоювати відповідний статус у суспільстві. При відсутності інтересу до діяльності (внутрішньої мотивації) є прагнення до тих зовнішніх атрибутів, які може принести діяльність (до відмінних оцінок, до диплому, до слави в майбутньому).

Негативна мотивація — це спонукання, які викликаються усвідомленням деяких неприємностей, незручностей, які можуть виникнути у разі невиконання діяльності. Наприклад, школяра до учіння можуть спонукати вимоги і погрози батьків, неприємні переживання, які викликаються негативним ставленням до нього, усвідомлення свого нерівноправного становища і зневаги до нього в колі більш ерудованих однокласників.

Якщо в процесі діяльності ці зовнішні мотиви не будуть підкріплені внутрішніми, (тобто інтересом до змісту і процесу діяльності), то вони не забезпечать максимального ефекту. У разі дії зовнішніх мотивів має привабливість не діяльність сама по собі, а лише те, що пов'язане з нею (наприклад, престиж, слава, матеріальний достаток), а цього часто замало для спонукання до діяльності.