Водовідведення з міських вулиць і доріг

Організація стоку поверхневих, дощових і талих вод на міських територіях полягає у створенні сприятливих умов стіканні цих вод з кварталів, мікрорайонів та інших територій на міські вулиці і далі ними до скидання у водоймище або інші місця поза міською смугою. Тому вулиці і дороги слід розглядати як водовідвідну мережу поверхневих вод.

Основним водовідвідним елементом вулиці є лотки проїзної частини. Так як пропускна спроможність лотків проїзної частини невисока, основною системою водовідводу є закрита система з прийманням води спеціальними водоприймальними колодязями і підземною мережею водовідвідних труб-колекторів водостічної мережі.

Водоприймальні колодязі, обладнані водоприймальними решітками, розміщуються у лотках проїзних частин вулиць. По довжині вулиці водоприймальні колодязі розташовують:

• в понижених місцях лотків, що не мають поверхневого стоку;

• на перехрестях вулиць з боку притоку вод, з розташуванням колодязів перед пішохідними переходами;

• по довжині вулиці між перехрестями, на відстанях, що визначаються поздовжніми уклонами вулиці;

• на в’їздах і виїздах з кварталів, мікрорайонів та інших ділянок, при відносно значному стіканні поверхневих вод.

Відстані між водоприймальними колодязями вздовж вулиць приймається при поздовжньому уклоні вулиці:

- до 4 ‰ 50 м

- до 6 ‰ 60 м

- від 6 до 10 ‰ 70 м

- від 10 до 30 ‰ 80 м

- більше 30 ‰ 60 м

Підземні колектори водостічної мережі розміщуються в проїзній частині або у смугах зелених насаджень, як одинарні, а інколи і як дублювання з обох боків вулиці.

Дорожній одяг – це багатошарова конструкція, яка сприймає навантаження від транспортних засобів, розподіляє і передає його на ґрунтову основу чи підстильний ґрунт.

Основним призначенням дорожніх одягів вулиць, доріг і площ є забезпечення безперебійного і безпечного руху всіх видів безрейкового міського транспорту з розрахунковими швидкостями і навантаженнями в усі пори року і за будь-якої погоди.

Призначення дорожнього одягу як конструкції полягає у сприйнятті і передаванні на ґрунт статичних і динамічних навантажень від транспортних засобів.

Дорожні одяги повинні бути міцними, довговічними і водонепроникними при кліматичних впливах. Вони повинні мати високий коефіцієнт зчеплення колеса з дорогою (шершавість), добрі санітарно-гігієнічні якості, бути зручними для миття і прибирання.

Дорожні одяги складаються з конструктивних елементів – покриття, основи і підстильного шару.

Покриття – це верхній шар дорожнього одягу, що безпосередньо сприймає вертикальні і горизонтальні зусилля від коліс автомобілів і підлягає впливу атмосферних факторів. Покриття повинне бути міцним, стійким проти пластичних деформацій, зносостійким, без пилу, достатньо шершавим, безшумним під час руху транспорту і тріщиностійким, а також економічним з урахуванням витрат на будівництво і експлуатацію. Покриття може бути одношаровим або складатися з верхнього шару зносу і основного шару.

Основа – це тримна частина дорожнього одягу, яка забезпечує спільно з покриттям передачу вертикальних зусиль на ґрунт земляного полотна.

Підстильний шар основи захищає дорожній одяг від нерівномірного здимання. Основа, як правило, має два або декілька міцних шарів.

Основні типи покриття проїзної частини класифікуються відповідно до ДБН В 2.3-5-2001 (табл. 5.1)

Тип покриття	Основні матеріали покриття
Капітальний	Цементобетонні монолітні, збірні залізобетонні, асфальтобетонні (з гарячого щільного дрібнозернистого І, ІІ марок; теплого І марки) на стійких основах, брущаті, збірні з малорозмірних бетонних плит на основах з бетону, асфальтобетонних сумішей, щебеню та дробленого гравію, оброблених цементом, щебеню високих марок, влаштованого методом заклинки
Полегшений	Асфальтобетонні (з гарячого щільного дрібнозернистого ІІ, ІІІ марок, гарячого пористого або високо пористого з поверхневою обробкою), брущаті, збірні з малорозмірних бетонних плит на основах із щебеню і гравію, оброблених в’яжучими
Перехідний	Щебеневі та гравійні, з ґрунтів і місцевих матеріалів і каменю, оброблених в’яжучими, з фракціонованих кам’яних матеріалів

Проїзні частини вулиць відділяють від тротуарів, смуг зелених насаджень, відокремленого трамвайного полотна бортом (бордюром, поребриком), влаштованим розташованими в лінію спеціальними бортовими каменями. Борти слугують для обмеження проїзних частин і визначають межу крайніх в проїзній частині смуг руху транспорту.

Бортові камені виготовляють з твердих гірських порід, наприклад, з граніту. В поперечному перерізі вони мають форму прямокутника розмірами 25 х 35 см. В даний час на заводах виготовляють бетонні бортові камені, але міцність їх значно нижча від природних.

Над лотком проїзної частини бордюр піднімається на 12–20 см, і нижче поверхні лотка заглиблений не менше 15 см.