Білет №1

1. Мікро- і макроекономіка. Позитивна і нормативна економіка.

Мікроекономіка - розділ економічної науки, що вивчає маломасштабні економічні процеси, суб'єктів, явища, в основному підприємств, фірм, підприємців, споживачів, їх господарської діяльності, економічних відносин між ними, окремих ринків. Її основними проблемами є: ціни та обсяги випуску і споживання конкретних благ; стан окремих ринків; розподіл ресурсів між альтернативними цілями.

Предмет - економічні відносини, пов'язані з ефективним використанням обмежених ресурсів; прийняття рішень окремими суб'єктами економіки в умовах економічної вибору.

Суб’єкт - споживач і фірма. Споживач – це фізична особа, представник домогоспо­дарства, який на ринку готової продукції виступає як основний поку­пець споживчих товарів, що поставляються фірмами, а на ринку ресурсів – як продавець факторів виробництва, якими володіє. Фірма виступає як виробник товарів, їх продавець, як спожива­ч і покупець ресурсів, інвестор.

Об’єктом - поведінка мікроекономічних суб’єктів, тобто процес розробки, прийняття і реалізації рішень від­носно вибору і використання обмежених ресурсів з метою одержання якомога більшої вигоди.

Мікроекономіка вивчає відносні ціни, тобто співвідношення цін окремих благ, у той час як абсолютний рівень цін вивчає макроекономіка.

Макроекономіка – економічна наука, що досліджує сутність, результати і наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства. Мікроекономіка вивчає агреговані (сукупні) величини.

До основних проблем, що досліджуються на макроекономічному рівні, відносяться: визначення обсягу і структури національного продукту і національного доходу; виявлення чинників, що регулюють зайнятість у масштабах національної економіки; вивчення механізму і чинників економічного зростання; з’ясування причин циклічних коливань і кон'юнктурних змін в економіці; дослідження зовнішньоекономічної взаємодії національних економік;

Об’єкт – економічна система; предмет - ефективність функціонування цієї системи; суб’єкт - домашні господарства, підприємства, держава.

Позитивна економіка має справу з фактами (уже відібраними і які перейшли на рівень теорії) і вільна від суб'єктивних оцінних суджень. Позитивна економіці намагається формулювати наукові уявлення про економічне поводження. На противагу цьому, нормативна економіці уособлює оцінні судження якихось людей щодо того, який повинна бути економіка або яку конкретну політичну акцію варто рекомендувати, базуючись на визначеній економічній теорії або на визначеному економічному відношенні.

Простіше говорячи, позитивна економіка вивчає те, що є, тоді як нормативна економіці виражає суб'єктивні уявлення про те, що повинно бути. Позитивна економіка досліджує фактичний стан економіки; нормативній економіці припадає визначати, які конкретні умови або аспекти економіки бажані або небажані.

2. Закон попиту і пропозиції.

Попит – це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості, а, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах доступного діапазону.

Закон попиту – величина попиту зменшується в міру збільшення ціни товару. Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Закон попиту відображає головну тенденцію – згортання об’єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмеженні певною межею. На зміну попиту мають вплив цінові і нецінові фактори. Ціновий фактор - це вплив зростання чи зменшення цін на товари, на величину попиту. Неціновий фактор - це якість товару, доходи населення, смаки і уподобання або дефіцит.

Пропозиція - це сукупність товарів за певною ціною, які готові виготовляти і продавати виробники. Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця пропонувати свої товари для реалізації їх на ринку за певними цінами. На зміну пропозиції мають вплив: Цінові фактори - це вплив ціни на обсяг продукції, які готові випустити виробники. Нецінові - це витрати виробництва, технічний прогрес, організація ринку. Організація реалізації товарів, стабільність законодавства. Очікування економічних змін.

Закон пропозиції - це закон, який стверджує, що із зростанням ціни збільшується кількість товару, які готові виробити виробники, а із зменшенням ціни на товар, кількість товару, що виробляється виробником, зменшується.

Таким чином, закон попиту і пропозиції – закон, що виражає взаємозалежність між кількістю товарів і послуг, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які пропонує виробник. Особливості дії закону попиту і пропозиції залежать передусім від рівня цін чим вищі ціни, тим менше буде реалізовано товарів та послуг і навпаки. Цю залежність графічно зображують кривою попиту і пропозиції. Ринкова ціна досягає конкретної рівноваги, коли ці дві криві перетинаються, а попит і пропо

зиція зрівнюються.

Рівновага і співвідношення між попитом і пропозицією – своєрідний індикатор збалансованого та пропорційного розвитку суспільного виробництва, обміну й розподілу праці у сфері матеріального та нематеріального виробництва, безперервності процесу суспільного відтворення матеріальних і духовних благ. Співвідношення між попитом і пропозицією впливає на відхилення ринкових цін від вартості товарів та послуг (при перевищенні попитом пропозиції ціни відхиляються вгору від вартості, а за перевищення пропозицією попиту – донизу).