4. Елементи режиму різання при свердлінні, зенкеруванні і розвертанні

Глибина різання t, мм при свердлінні отворів в суцільному матеріалі – це половина діаметра свердла:

,

де d – діаметр свердла (діаметр отвору),

а при розсвердлюванні, зенкеруванні та розвертанні

,

де D – діаметр отвору після обробки, мм; d – діаметр отвору до обробки, мм.

Подача s, мм/об – переміщення ріжучого інструмента вздовж осі за один оберт.

Швидкість різання V, м/хв – це колова швидкість точки ріжучого леза, найбільше віддаленої від осі свердла

,

де D – діаметр ріжучого інструмента, мм; n – частота обертання шпинделя верстата, хв^-1.

5. Складові частини верстата 2А135 (Рисунок 2.3)

1. – плита фундаментна;

2. – стіл;

3. – шпиндель;

4. – коробка подач;

5. – шпиндельна головка;

6. – електродвигун;

7. – рукоятка для переміщення шпинделя;

8. – станина;

9. – рукоятка підйому столу.

5. Методичні вказівки

Лабораторну роботу виконують групи студентів із трьох – чотирьох осіб.

Студенти вивчають будову вертикально-свердлильного верстата, основні вузли і частини та їх призначення, органи управління, технічні характеристики і технологічні можливості. Кожний студент виконує індивідуальне завдання, видане викладачем.

6. Зміст звіту по виконаній лабораторній роботі

• найменування лабораторної роботи;

• мета роботи;

• оснащення роботи;

• розшифровка марки верстата згідно системи ЕНІМВ;

• короткі теоретичні відомості про обробку на свердлильних верстатах

• рисунок загального вигляду верстата з позначенням його основних вузлів і органів управління;

• призначення позначених на рисунку основних вузлів верстата і органів управління;

• висновок по виконаній роботі;

• індивідуальне завдання (на окремому аркуші).

7. Питання для самоперевірки

1. Елементи режиму різання при свердлінні, розсвердлюванні, зенкеруванні та розвертанні отворів та їх визначення.

2. Головний рух та рух подачі при роботі на вертикально-свердлильному верстаті.

3. Які роботи виконують на вертикально-свердлильних верстатах?

4. Пристрої для закріплення заготовок на столі вертикально-свердлильного верстата.

5. Призначення горизонтально-свердлильних верстатів.

6. Головний рух та рух подачі при роботі на горизонтально-свердлильному верстаті.

7. Способи закріплення інструментів в шпинделі вертикально-свердлильного верстата.

8. Що означають останні дві цифри в позначенні вертикально-свердлильних верстатів?

Рисунок 2.1 – Схеми обробки отворів

Рисунок 2.2 – Закріплення інструмента на свердлильних верстатах (а, б, в) та універсальні пристрої для встановлення і закріплення заготовок

Рисунок 2.3 – Загальний вигляд, основні вузли та органи управління

вертикально-свердлильного верстата 2А13

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 2

Завдання 1. Для вказаного діаметра отвору згідно варіанту з таблиці 2.1 вибрати з довідника (таблиця 2.2) різальні інструменти та їх розміри для обробки отворів за 7-8 квалітетам точності в суцільному матеріалі. Дані занести в таблицю 2.3.

Таблиця 2.1

Варіант	Діаметр отвору	Варіант	Діаметр отвору	Варіант	Діаметр отвору	Варіант	Діаметр отвору
1	Ø35Н8	5	Ø15Н8	9	Ø22Н7	13	Ø14Н7
2	Ø40Н7	6	Ø50Н7	10	Ø38Н8	14	Ø16Н7
3	Ø25Н8	7	Ø42Н8	11	Ø45Н7	15	Ø20Н8
4	Ø20Н7	8	Ø42Н7	12	Ø45Н8	16	Ø38Н7

Таблиця 2.3

Діаметр отвору, мм	Діаметр, мм
	Свердла		Зенкера	Розвертки для отвору 8 квалітету точності	Розвертки для отвору 7 квалітету точності
	першого	другого			чорнової	чистової

Завдання 2. Згідно даних таблиці 2.3 та рисунку 2.4 виконати необхідні схеми обробки отвору з розмірами (для отворів 7 квалітету точності розвертку показувати тільки чистову). Сформулювати переходи до схем.

Рисунок 2.4 – Схеми обробки отворів

Таблиця 2.2

Приклад виконання індивідуального завдання до лабораторної роботи № 2:

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 2

Завдання 1. Для вказаного діаметра отвору згідно варіанту з таблиці 2.1 вибрати з довідника (таблиця 2.2) різальні інструменти та їх розміри для обробки отворів за 7-8 квалітетам точності в суцільному матеріалі. Дані занести в таблицю.

Варіант	Діаметр отвору
16	Ø38Н7

Таблиця

Діаметр отвору, мм	Діаметр, мм
	Свердла		Зенкера	Розвертки для отвору 8 квалітету точності	Розвертки для отвору 7 квалітету точності
	першого	другого			чорнової	чистової
Ø38Н7	25	36	37,75	-	37,93	38

Завдання 2. Згідно даних таблиці та рисунку 2.1 виконати необхідні схеми обробки отвору з розмірами. Сформулювати переходи до схем.

Перехід 1 Перехід 2 Перехід 3 Перехід 4

Перехід 1: Свердлити отвір ø25

Перехід 2: Розсвердлити отвір до ø36

Перехід 3: Зенкерувати отвір до ø37,75

Перехід 4: Розвернути отвір до ø38Н7

Лабораторна робота № 3

Вивчення інструментів для обробки на токарних і свердлильних верстатах

1. Мета роботи

• ознайомитись з основними інструментальними матеріалами;

• ознайомитись з класифікацією токарних різців та застосуванням різців різних типів;

• ознайомитись з центровими інструментами для обробки отворів.

2. Оснащення роботи

1. Комплект ріжучих інструментів: токарні різці, свердла, зенкери, розвертки, мітчики.

2. Плакати зі схемами обробки заготовок на токарно-гвинторізному та вертикально-свердлильному верстатах.

3. Послідовність виконання роботи

1. Ознайомитись з теоретичними відомостями про основні інструментальні матеріали

2. Вивчити класифікацію токарних різців, їх основні частини і елементи та ознайомитись із застосуванням різців різних типів

3. Ознайомитись з інструментами для обробки отворів: свердлами, зенкерами, розвертками, їх типами та основними частинами

4. Оформити звіт за результатами роботи

4. Стислі теоретичні відомості

1. Основні частини і елементи різця (Рисунок 3.1)

Різець складається з робочої частини, або головки і тіла, або стержня, який призначений для закріплення різця в різцетримачі. Головку різця заточують так, щоб утворити на ній такі поверхні: передню, якою сходить стружка, дві задні, обернені до заготовки, що обробляється. Перетин передньої і задніх поверхонь утворює різальні кромки різця. Різальну кромку, яка виконує основну роботу різання, називають головною різальною кромкою, а другу – допоміжною. Сполучення головної і допоміжної різальних кромок утворює вершину різця.

Задню поверхню, що проходить через головну різальну кромку, називають головною задньою поверхнею, а поверхню, яка проходить через допоміжну різальну кромку – допоміжною задньою поверхнею.