Тема 1.4. Організація робіт по забезпеченню руху на автодорогах

Мета: Розглянути основні принципи організації робіт по забезпеченню руху на автомобільних дорогах.

Актуальність: Для безпечного, безперервного і комфортного руху транспортних засобів по автомобільній дорозінеобхідно вміти організовувати роботи по забезпеченню руху на автомобільних дорогах.

Міжпредметна інтеграція: Будівництво автомобільних доріг та аеродромів, організація дорожнього руху.

План

1.4.1. Методи, засоби і нормативно-правові основи організації дорожнього руху

1.4.2. Розділення транспортних потоків

1.4.3. Покращення орієнтування учасників руху

1.4.4. Управління рухом на дорогах

1.4.5. Основні принципи обгрунтування заходів для покращення організації та безпеки дорожнього руху

Після вивчення теми студенти повинні знати:

1. методи, засоби і нормативно-правові основи організації дорожнього руху;

2. основні принципи розділення транспортних потоків;

3. основні принципи покращення орієнтування учасників руху;

4. основні принципи управління рухом на дорогах;

5. основні принципи обгрунтування заходів для покращення організації та безпеки дорожнього руху.

Ключові терміни і поняття: Організація руху, забезпечення руху, управління рухом, обмеження руху, розділення транспортних потоків, орієнтування учасників руху.

Самостійна робота: Обмеження руху. Оцінка економічної ефективності заходів з покращення організації та безпеки дорожнього руху.

Література:

1. Експлуатація автомобільних доріг : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навчаються за напрямом підготов. «Буд.-во» / С.С. Кизима. — К. : НТУ, 2009. - 272 с.

2. Сиденко В.М., Михович СИ. Эксплуатация автомобильных дорог. - М: Транспорт, 1976. -287с.

3. Васильев А.П., Сиденко В.М. Эксплуатация автомобильных дорог и организация дорожного движения. - М.: Транспорт, 1990 -304с.

4. Кизима С.С. Основи експлуатації автомобільних доріг. К.: МОНУ/НТУ, 2002. - 232с.

5. 5. Гончаренко Ф.П., Прусенко Є.Д., Скорченко В.Ф. Експлуатаційне утримання та ремонт автомобільних доріг за складних погодних та екологічних умов. - К.: ВІПОЛ, 1999. - 263с.

6. Класифікація робіт з ремонтів автомобільних доріг загального користування . ВБН Г. 1 - 218 - 182: 2006/Укравтодор. - 11с.

7. Класифікація робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування. ВБН Г. 1-218-530: 2006/ Укравтодор. -9 с.

1.4.1. Методи, засоби і нормативно-правові основи організації дорожнього руху

Під організацією дорожнього руху розуміють комплекс інженерно-технічних і організаційних заходів, спрямованих на максимальне використання транспортним потоком можливостей, які представлені геометричними параметрами дороги та її станом.

Основними завданнями організації дорожнього руху є: встановлення і дотримання певного порядку руху транспортних засобів; створення найкращих умов руху для забезпечення високопродуктивної роботи автомобілів; забезпечення безпеки руху, збереження рухомого складу і дорожніх споруд від передчасного руйнування.

З огляду на проблеми вибору методів організації руху на дорогах всі транспортні засоби необхідно розділяти натри групи:

транспортні засоби, які працюють за розписом;

транспортні засоби, які працюють за графіками господарських організацій;

транспортні засоби, які виконують окремі перевезення не за стабільними графіками.

Для транспортних засобів, які працюють за розписом (постійно діючі автомобільні сполучення), організація руху полягає у підвищенні швидкості руху, скороченні витрат часу на стоянках і зупинках, у використанні більш пасажировмістких автобусів, підвищенні кваліфікації водіїв та рівня технічного обслуговування транспортних засобів.

Для транспортних засобів, які працюють за графіками різних господарських організацій (періодично діючі автомобільні сполучення) організація руху зводиться до такого упорядкування їх роботи, щоб їх рух наближався до постійно діючих сполучень.

Транспортних засобів, які виконують перевезення не за стабільними графіками, а також автомобілів індивідуального користування, у транспортному потоці, як правило, переважаюча більшість. Рух їх носить в тій чи іншій мірі випадковий характер, і організація їх руху полягає у використанні заходів, які спрямовані на забезпечення ефективної роботи їх та дотримання правил дорожнього руху.

Наявність у потоці трьох видів перевезень зумовлює по суті неорганізований характер руху транспортних засобів. Тому організація руху являє собою дуже складну проблему.

Існує ряд специфічних методів, які використовують окремо чи комплексно при вирішенні проблеми організації руху. Основними з них є:

Розділення транспортних потоків на однорідні групи транспортних засобів.

Покращення орієнтування водіїв в процесі руху.

Обмеження руху.

Регулювання руху.

Управління рухом.

Використання всіх специфічних методів організації руху, їх поєднань та інших заходів, з огляду на серйозний вплив їх на формування транспортної складової собівартості транспортного процесу, повинне базуватись на ретельних технічних і економічних обгрунтуваннях.

Реалізація методів організації дорожнього руху здійснюється за допомогою технічних засобів організації руху. До основних з них відносять: розмітку, напрямні пристрої, дорожні знаки і покажчики, елементи інженерного обладнання доріг, світлофори.

Розмітка автомобільних доріг - дуже ефективний засіб організації і підвищення безпеки дорожнього руху, який застосовують на дорогах з удосконаленими покриттями при інтенсивності руху від 1000 авт/добу. Розмітку виконують у відповідності з ДСТУ 2587-94 "Розмітка дорожня".

Розмітка - це лінії, написи ті інші позначення на проїзній частині, бордюрах, елементах дорожніх споруд, інженерному оснащенні доріг, що застосовуються самостійно чи у поєднанні з іншими технічними засобами організації дорожнього руху. Розмітка поділяється на дві групи -горизонтальну і вертикальну. До горизонтальної розмітки належать лінії, написи, стріли та інші позначення на проїзній частині. Вона поділяється на поздовжню, поперечну та інші види. До вертикальної розмітки належать лінії, смуги і позначення, що наносяться на торцеві поверхні дорожніх споруд та інженерне обладнання доріг, а також світлоповертальні елементи, що закріплюються на цих поверхнях.

Основне призначення дорожньої розмітки - забезпечення візуальної орієнтації учасників дорожнього руху при виборі траєкторії, напрямку і режимів руху в різних дорожніх умовах. Видимість розмітки повинна відповідати вимогам, викладеним у "Технічних Правилах ремонтів і утримання автомобільних доріг загального користування України".

Розмітку виконують спеціальними фарбами, термопластичними матеріалами, реактопластами або іншими зносостійкими матеріалами. Технологія влаштування горизонтальної розмітки залежить від використовуваного матеріалу. На дорогах державного значення горизонтальна розмітка повинна обов'язково мати світлоповертальні властивості для забезпечення видимості її в темну пору доби. Для інших доріг вона повинна бути переважно світлоповертальною.

Для горизонтальної розмітки можуть використовуватись також місцеві матеріали - фарфоровий дрібняк, фаянсовий бій, ситал та ін., що за своїми техніко-експлуатаційними властивостями відповідають вимогам технічних умов.

Нанесення дорожньої розмітки здійснюють за допомогою різних машин і обладнання, які побудовані на використанні наступних методів нанесення ліній:

- гравітаційного методу, або методу поливу, основаного на вільному витіканні розмічувального матеріалу через щільовий отвір;

методу трафаретного друку, основаного на продавлюванні розмічувального матеріалу через дрібночарункову сітку, на якій закріплене трафаретне зображення;

пневматичного методу, основаного на роздрібненні розмічувального матеріалу струменем стисненого повітря і формуванні маркіровочного знаку отриманою двохфазною сумішшю, яка проходить через щільовий отвір фарборозпилювача під тиском до 0,8 МПа

кінетичного методу, основаного на розпиленні розмічувального матеріалу в наслідок різкого перепаду тиску при виході його під великим тиском (до 10 МПа) із отвору малого перерізу;

комплексного методу, основаного на комплексному послідовному виконанні сукупності операцій, необхідних для влаштування розмітки. Метод використовується при влаштуванні розміток з використанням полімерних стрічок, щебеню білого кольору, фарфорового дрібняку та інших матеріалів.

З умов безпеки руху і забезпечення водовідводу горизонтальна розмітка не повинна виступати над проїзною частиною більше ніж на 6 мм, а при використанні термопластичних мас - більше ніж на 3 мм. У вологому стані коефіцієнт зчеплення розмітки повинен наближатися до коефіцієнта зчеплення проїзної частини і у всіх випадках повинен бути не менше 0.3.

Горизонтальну розмітку виконують суцільними і пунктирними лініями. Суцільні лінії, нанесені вздовж проїзної частини, перетинати транспортними засобами заборонено; пунктирні лінії можна перетинати, дотримуючись правил дорожнього руху. Розрізняють наступні основні види ліній.

Осьова лінія - біла суцільна чи пунктирна, служить для розділення зустрічних транспортних потоків. При наявності двох чи більше розмічених смуг руху в одному напрямку осьову лінію наносять подвійною суцільною. Ширина осьових ліній - 0,1 м (або 20,1 м), довжина лінії пунктирної розмітки в звичайних умовах в три рази коротша інтервалу між штрихами і залежить від швидкості руху (до 60 км/год - 1*3 м, більше 60 км/год - 3-5-4 м).

Бар'єрна лінія - біла суцільна лінія рядом з пунктирною лінією; забороняє перетинати лінію з однієї сторони. Ширина лінії -0,1 м.

Розділяючі лінії - білі суцільні або пунктирні, мають за мету утворення рядів у русі. В місцях, де лінії пунктирні, перестроювання дозволене, де вони суцільні - заборонене. Ширина лінії -0,1 м.

Крайові лінії - білі або жовті, суцільні або пунктирні. Обмежують проїзну частину з крайової сторони або відділяють потоки транспортних засобів від пішоходів і велосипедистів; ширина лінії - 0,1 м або 0,2 м.

Лінії пішохідного переходу - білі у вигляді поперечних широких смуг. В місцях інтенсивного пішохідного руху доповнюються розміткою типу "зебра".

Крім того, для горизонтальної розмітки використовують лінії поворотів, напрямні стріли, лінії острівців безпеки, посадочної площадки, заборони зупинки та інші лінії, написи і символи, порядок використання яких регламентований ДСТУ 2587-94 "Розмітка дорожня".

Дорожні знаки і покажчики - прості і ефективні засоби організації і забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах всіх категорій. Форма, розміри і зображення (символи) знаків, що встановлюються на дорогах, повинні відповідати вимогам ДСТУ 2586-94 "Знаки дорожні".

Дорожні знаки підрозділяються на 7 груп: попереджувальні, заборонні, наказові, пріоритету, інформаційно-вказівні, сервісу і додаткової інформації (таблички до дорожніх знаків). Кожна з груп має свою форму - трикутник, восьмикутник, круг, квадрат і три види прямокутників.

За тривалістю дії дорожні знаки поділяються на стаціонарні і тимчасові. Тимчасові знаки встановлюють на час дії факторів, які зумовили необхідність їх встановлення - час проведення ремонтних робіт, час обмеження параметрів руху і т.п. їх встановлюють, як правило, на переносних стояках.

За способом освітлення дорожні знаки поділяються на знаки з внутрішнім освітленням і знаки з зовнішнім освітленням (плоскі). Знаки з внутрішнім освітленням мають в корпусі відсік для встановлення електричних джерел світла для освітлення знаконосія. Знаки з зовнішнім освітленням, які використовуються як основні на позаміських дорогах, мають спеціальну світлоповертаючу поверхню, створену за допомогою спеціальних фарб чи частіше - плівок. При зовнішньому освітленні їх світлом фар автомобілів світлоповертаючий ефект забезпечує добру їх видимість в темну пору доби.

За функціональним призначенням дорожні знаки можуть бути одно-чи багатопозиційні. Найбільше поширення мають однопозиційні знаки, призначені для інформування учасників дорожнього руху про постійно діючі фактори на протязі певного достатньо тривалого періоду часу (геометрія дороги, стан проїзної частини та ін.)

Але на стан дорожніх умов і, як наслідок, на характеристики і безпеку руху впливають також фактори, дія яких носить характер короткочасності або повторності. До таких факторів відносяться наприклад, зумовлені погодними умовами метеорологічна видимість і зчіпні якості проїзної частини, зміни інтенсивності і складу руху та ін.. Для оперативного керування характеристиками руху в таких умовах призначені багатопозиційні знаки. Вони або працюють в автоматичному режимі, або керуються дистанційно диспетчером. Максимальна кількість позицій принципових обмежень не має. Зміна позицій, або керування знаком, здійснюється або світлотехнічним (використання спеціальних світлових приладів), або механічним (використання електромеханічних приладів) способами.

За матеріалом знаконосія дорожні знаки поділяються на металеві і полімерні. Останні, а також з групи металевих алюмінієві знаки мають значно вищу погодно-кліматичну стійкість із-за відсутності кородування.

Дорожні знаки мають чотири типорозміри: І - малого, II - середнього, III - великого, IV - дуже великого. Умови їх застосування наведені в табл. 16.1.

Таблиця 16.1. Типорозміри дорожніх знаків та правила іх застосування

Типороз мір	Основні розміри знаків, мм		Застосування знаків
	трикут них	круглих	за межами населених пунктів	в межах населених пунктів
І	700	600	дороги з однією смугою	дороги 3 однією смугою
II	900	700	дороги з двома і трьома смугами, а також автомагістралі	дороги з двома і більше смугами
III	1200	900	дороги з чотирма і більше смугами, а також автомагістралі
IV	1500	1200	ремонтні роботи на автомагістралях, небезпечні ділянки (у разі обґрунтування доцільності застосування знаків)

Групи знаків, їх кількість і місце встановлення визначаються схемами організації дорожнього руху, що розробляються, затверджуються дорожньо-експлуатаційними організаціями і узгоджуються з органами Державної автомобільної інспекції України.

Дорожні знаки (за винятком кілометрових) установлюють зображенням назустріч руху з правого боку дороги на спеціальних і єдиних для даної дороги стояках. Заборонні, наказові та інформаційно-вказівні знаки і знаки пріоритету можуть бути встановлені над проїзною частиною на портальних, консольних опорах або на тросах-розтяжках. Щоб забезпечити чітке розуміння дорожніх знаків і виключити випадки їх помилкового тлумачення, забороняється розміщувати на полі знаку або на його стояку позначення, які не мають відношення до дорожнього знаку; в смузі відведення встановлювати інформацію, яка не має відношення до руху і дороги, а також плакати та об'яви, які можуть бути прийняті за дорожні знаки; встановлювати знаки, не передбачені стандартом. Установка кожного знака і перш за все знаків, що вводять різні обмеження, повинна бути обґрунтована. Загальна кількість знаків на ділянці повинна бути мінімально можливою. Знаки тимчасової і сезонної дії встановлюють тільки на той період, коли вони необхідні, і зразу же знімають після усунення причин, які зумовили їх установку. Знаки необхідно розміщувати так, щоб видимість їх в світлу пору доби становила не менше 150 м.

При виборі місця дислокації знаку відносно дороги враховують ряд вимог: знак повинен бути в межах зони конуса гострого зору, щоб водій міг легко розпізнати його вимогу; щитки, стояки і опори знаків не повинні заважати руху та виконанню робіт з ремонтів і утримання дороги; щитки знаків, їх стояки і опори повинні бути віддалені від проїзної частини з метою зменшення інтенсивності їх забруднення рухом, і в той же час розміщені так, щоб забезпечить зручний доступ для очищення та ремонту самого знака.

За межами населених пунктів опори знаків встановлюють за межами узбіч на присипаних до узбіч бермах, на укосах насипу, на смузі відведення за бічною канавою. Відстань від брівки полотна до найближчого до неї краю знака, установленого збоку від проїзної частини, повинна складати від 0,5 до 2 м, а для інформаційно-вказівних знаків від 0.5 до 5 м. За складних умов допускається установлювати знаки на узбіччях. При цьому відстань від краю проїзної частини до найближчого знака повинна становити не менше 1 м.

При монтажі знаків дотримуються вимог ДСТУ 2586-94.

Напрямні пристрої і огородження дорожні встановлюють згідно з вимогами ДСТУ 2735-94 "Огородження дорожні і напрямні пристрої". Вони поділяються на дві групи.

Перша група - огородження бар'єрного та парапетного типів, призначені для запобігання: вимушеним з'їздам транспортних засобів за встановлені ними межі; зіткненню із зустрічними транспортними засобами; наїздам на масивні предмети та споруди, розташовані в смузі відведення дороги.

Друга група - конструкції поручневого типу, сітки і т. ін., призначені для упорядкування руху пішоходів та запобігання непрогнозованих виходів їх на проїзну частину.

Обидві групи огороджень одночасно виконують і напрямні функції для учасників руху.

Власне напрямні пристрої поділяються на напрямні стовпчики, тумби з штучним освітленням або світлоповертальною поверхнею, напрямні острівці. Напрямні стовпчики і тумби призначені для забезпечення видимості зовнішнього краю узбіч і небезпечних перешкод у темну пору доби та при несприятливих метеорологічних умовах. Призначення напрямних острівців - розподілювання руху транспортних потоків і підпотоків за напрямками. Підняті над проїзною частиною острівці повинні бути заввишки 0,1 - 0,15 м.

Напрямні стовпчики повинні установлюватись на узбіччі на відстані 0.35 м від брівки земляного полотна, при цьому відстань від краю проїзної частини до стовпчика повинна становити не менше 0.75 м. Стовпчики фарбують в білий колір і позначають ремонтів і утримання дороги; щитки знаків, їх стояки і опори повинні бути віддалені від проїзної частини з метою зменшення інтенсивності їх забруднення рухом, і в той же час розміщені так, щоб забезпечить зручний доступ для очищення та ремонту самого знака.

За межами населених пунктів опори знаків встановлюють за межами узбіч на присипаних до узбіч бермах, на укосах насипу, на смузі відведення за бічною канавою. Відстань від брівки полотна до найближчого до неї краю знака, установленого збоку від проїзної частини, повинна складати від 0,5 до 2 м, а для інформаційно-вказівних знаків від 0.5 до 5 м. За складних умов допускається установлювати знаки на узбіччях. При цьому відстань від краю проїзної частини до найближчого знака повинна становити не менше 1 м.

При монтажі знаків дотримуються вимог ДСТУ 2586-94.

Напрямні пристрої і огородження дорожні встановлюють згідно з вимогами ДСТУ 2735-94 "Огородження дорожні і напрямні пристрої". Вони поділяються на дві групи.

Перша група - огородження бар'єрного та парапетного типів, призначені для запобігання: вимушеним з'їздам транспортних засобів за встановлені ними межі; зіткненню із зустрічними транспортними засобами; наїздам на масивні предмети та споруди, розташовані в смузі відведення дороги.

Друга група - конструкції поручневого типу, сітки і т. ін., призначені для упорядкування руху пішоходів та запобігання непрогнозованих виходів їх на проїзну частину.

Обидві групи огороджень одночасно виконують і напрямні функції для учасників руху.

Власне напрямні пристрої поділяються на напрямні стовпчики, тумби з штучним освітленням або світлоповертальною поверхнею, напрямні острівці. Напрямні стовпчики і тумби призначені для забезпечення видимості зовнішнього краю узбіч і небезпечних перешкод у темну пору доби та при несприятливих метеорологічних умовах. Призначення напрямних острівців - розподілювання руху транспортних потоків і підпотоків за напрямками. Підняті над проїзною частиною острівці повинні бути заввишки 0,1 - 0,15 м.

Напрямні стовпчики повинні установлюватись на узбіччі на відстані 0.35 м від брівки земляного полотна, при цьому відстань від краю проїзної частини до стовпчика повинна становити не менше 0.75 м. Стовпчики фарбують в білий колір і позначають похилою (під кутом 30°) чорною смугою шириною 15 см (у верхній частині) у відповідності до вимог стандарту ДСТУ 2587-94 "Розмітка дорожня". До напрямних стовпчиків прикріплюють світлоповертальні елементи розмірами 4x10 см, червоного кольору - назустріч руху, жовтого або білого - із зворотного боку.

Всі засоби організації дорожнього руху і реалізовані за їх допомогою схеми організації руху в цілому повинні бути зрозумілі водіям і не повинні допускати помилкових тлумачень ними в любий час доби і за любих погодно-кліматичних умов.

Нормативно-правові основи організації дорожнього руху складають: Закон України "Про дорожній рух", Закон України "Про автомобільні дороги", "Правила дорожнього руху", Державні стандарти України ДСТУ 3587-97, ДСТУ 2586-94, ДСТУ 2587-94, ДСТУ 2735-94, ДСТУ 2734-94, діючі галузеві стандарти України, Інструкції і Правила щодо забезпечення безпеки руху, охорони праці і безпеки дорожньо-ремонтних робіт, перевезень негабаритів та охорони доріг.