2.3.4. Поточний відновлювальний ремонт цементобетонних покриттів

Поточний відновлювальний ремонг цементобетонних покриттів полягає головним чином у вирівнюванні плит, що просіли, у ремонті стиків плит на великій протяжності і в улаштуванні на ділянках з поверхневими руйнуваннями бетону захисних шарів із спеціальних сумішей, а також подвійних поверхневих обробок на органічних в'яжучих.

Вирівнювання та заміну плит збірного цементобетонного покриття виконують за допомогою кранового обладнання та спеціальних домкратів. Плиту укладають на попередньо підготовлену та ретельно ущільнену основу. В окремих випадках роблять нову цементобетонну плиту, укладають арматуру і бетон у підготовлену для ремонту частину покриття. Для цього використовують дорожній бетон марки не нижче бетону, з якого влаштовано діюче покриття. Після ретельного ущільнення поверхні використовують заходи по догляду за свіжоукладеним бетоном.

Захисний шар на відносно невеликих ділянках цементобетонного покриття можна влаштовувати із застосуванням епоксидного в'яжучого і полімербетонних сумішів за способом поверхневої обробки.

Епоксидне в'яжуче розливають на суху чисту поверхню (1,0-1,5 л/м2). Після розливу в'яжучого розсипають дрібний щебінь фракцій 2,5-5 мм. Потім ущільнюють двома-трьома проходами легкого котка.

Полімербетонну суміш (полімер на основі епоксидних смол, щебінь, кварцовий пісок, цемент) уладають на Ґрунтовку - епоксидно-кам'яновугільне в'яжуче - і ущільнюють легкими котками. Витрата суміші - на 1 см товщини - 20-25 кг/м2. Товщина шару - 0,5-2 см. Якщо товщину шару необхідно довести до 6-12 см, використовують полімерцементобетон.

Для запобігання або ліквідації руйнувань може використовуватися просочування бетону полімерними матеріалами. Перед просочуванням покриття очищують (фрезування, піскоструменева обробка, обробка розчином НС1 із нейтралізацією водою), просушують, двічі розливають в'яжуче (пластифікатор + розчинник + затверджувач, перший розлив 0,2-0,3 кг/м2, другий 0,3-0,5 кг/м2), розсипають пісок (3-4 кг/м2). При застосуванні цього способу покриття просочується на глибину 2-5 мм.

Для захисту поверхні цементобетонного покриття від руйнувань типу лущення і викришування, а також для надання їй шорсткості, однорідності і естетичності, по покриттю влаштовують подвійну поверхневу обробку на основі органічних в'яжучих. Вимоги до кам'яних і в'яжучих матеріалів, що використовуються для поверхневої обробки на цементобетонних покриттях, ті ж, що і для покриттів з використанням органічних в'яжучих. Для кращого приживлення кам'яних матеріалів використовують бітуми з поверхневоактивними речовинами.

Технологічний процес подвійної поверхневої обробки на цементобетонному покритті включає: заливку бітумною мастикою швів (ремонт стиків); очищення поверхні покриття від пилу і бруду механічними щітками і пилососами; підгрунтовку поверхні шляхом розливу рідких в'яжучих за кілька днів до основних робіт; перший розлив гарячого в'язкого бітуму; перший розсип почорненого щебеню; уторування розсипу; змітання неприживленого щебеню; другий розлив (через кілька днів) гарячого в'язкого бітуму; другий розсип почорненого щебеню; уторування розсипу котками; догляд за ділянкою у період формування поверхневої обробки і змітання неприживленого щебеню.

Використання одномірного щебеню спрощує технологію робіт і дозволяє отримати однорідну шорстку поверхню. Обов'язковою вимогою технологічного процесу влаштування подвійної обробки по цементобетонному покриттю є недопущення руху транспортних засобів по свіжовиконаному розсипу кам'яного матеріалу на протязі 5-15 год (в залежності від типу в'яжучого і природніх умов) для формування адгезійних зв'язків в шарі обробки.