- •Правові основи здійснення фінансового контролю Вступ
- •Розділ 1 Теоретичні положення фінансового контролю
- •1.1. Загальна характеристика фінансового контролю як функції фінансів
- •1.2. Державний фінансовий контроль як функція соціального управління
- •1.3. Фінансовий контроль – інститут фінансового права
- •1.4. Історія розвитку державного фінансового контролю
- •Розділ 2 Характеристика контрольних повноважень суб’єктів фінансового контролю
- •2.1. Здійснення фінансового контролю органами законодавчої та виконавчої влади
- •2.2. Повноваження органів місцевого самоврядування, Пенсійного фонду України та органів державного пробірного контролю у сфері фінансової діяльності
- •Контроль державної пробірної служби
- •2.3. Правовий статус Рахункової палати України як спеціального контрольного органу
- •Іі. Експертно – аналітична
- •2.4. Роль Міністерства фінансів та його спеціальних органів у здійсненні фінансового контролю
- •1. Контрольна
- •2. Організаційна
- •3. Регулятивна
- •Завдання та функції Державної контрольно-ревізійна служби у здійсненні фінансового контролю
- •5. Правозастосовча
- •Державне казначейство як спеціальний орган при Міністерстві фінансів України, що здійснює фінансовий контроль, його завдання та функції
- •8. Правозастосовча
- •2.5. Здійснення фінансового контролю органами дпс України
- •2.6. Недержавний фінансовий контроль
- •Національний банк України здійснює контроль:
- •2.8. Правопорушення, підзвітні органам фінансового контролю, та санкції, що ними застосовуються
- •2.9. Гарантії законності при здійсненні фінансового контролю
- •2.10. Органи фінансового контролю в зарубіжних країнах
- •Додатки конституція україни
- •Закон україни Про державну податкову службу в Україні
- •Розділ I загальні положення Стаття 1. Система органів державної податкової служби
- •Стаття 2. Завдання органів державної податкової служби
- •Стаття 3. Законодавство, яким керуються органи державної податкової служби
- •Стаття 4. Підпорядкованість органів державної податкової служби та їх взаємодія з іншими органами
- •Стаття 5. Призначення керівників органів державної податкової служби
- •Стаття 6. Фінансування органів державної податкової служби
- •Стаття 7. Статус органів державної податкової служби
- •Розділ II функції органів державної податкової служби
- •Стаття 8. Функції Державної податкової адміністрації України
- •Стаття 10. Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій
- •Розділ III права, обов'язки і відповідальність органів державної податкової служби Стаття 11. Права органів державної податкової служби
- •Стаття 112. Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок
- •Стаття 12. Скасування рішень органів державної податкової служби
- •Стаття 13. Обов'язки і відповідальність посадових осіб органів державної податкової служби
- •Стаття 16. Захист особистих і майнових прав посадових осіб органів державної податкової служби
- •Стаття 17. Відшкодування державою шкоди, завданої посадовій особі органу державної податкової служби
- •Стаття 18. Обов'язкове державне особисте страхування посадових осіб органів державних податкових служб
- •Розділ V податкова міліція Стаття 19. Податкова міліція та її завдання
- •Стаття 20. Структура податкової міліції
- •Стаття 21. Повноваження податкової міліції
- •Стаття 22. Права податкової міліції
- •Стаття 23. Прийняття на службу до податкової міліції
- •Стаття 24. Служба в податковій міліції
- •Стаття 25. Відповідальність посадових і службових осіб податкової міліції
- •Стаття 26. Правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції
- •Стаття 27. Матеріальне і соціально-побутове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції
- •Закон україни Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні
- •Стаття 3. Законодавство, яким керується державна контрольно-ревізійна служба
- •Стаття 4. Підпорядкованість державної контрольно-ревізійної служби та координація її діяльності з іншими контролюючими органами
- •Стаття 5. Призначення працівників державної контрольно-ревізійної служби
- •Стаття 6. Фінансування державної контрольно-ревізійної служби
- •Стаття 7. Статус державної контрольно-ревізійної служби
- •Стаття 11. Проведення ревізій органами державної контрольно-ревізійної служби
- •Стаття 111. Особливості проведення ревізій політичних партій
- •Стаття 12. Обов'язки і відповідальність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби
- •Стаття 13. Розгляд скарг на дії службових осіб державної контрольно-ревізійної служби
- •Розділ IV правовий захист службових осіб державної контрольно-ревізійної служби Стаття 14. Взаємовідносини державної контрольно-ревізійної служби з правоохоронними органами
- •Стаття 15. Правове становище службових осіб державної контрольно-ревізійної служби
- •Стаття 16. Правовий захист службових осіб державної контрольно-ревізійної служби
- •Стаття 17. Державне страхування та відшкодування заподіяної шкоди у разі загибелі або каліцтва службової особи державної контрольно-ревізійної служби
- •Закон україни Про Рахункову палату
- •Глава I загальні положення Стаття 1. Статус Рахункової палати
- •Стаття 2. Завдання Рахункової палати
- •Глава II
- •Стаття 7. Повноваження Рахункової палати
- •Глава III склад і структура рахункової палати Стаття 8. Склад Рахункової палати
- •Стаття 9. Керівні органи і посадові особи Рахункової палати
- •Стаття 10. Голова Рахункової палати, Перший заступник і заступник Голови, головні контролери та Секретар Рахункової палати
- •Стаття 11. Головні контролери - керівники департаментів Рахункової палати
- •Стаття 12. Секретар Рахункової палати, апарат Рахункової палати
- •Стаття 13. Обов'язковість виконання вимог посадових осіб апарату Рахункової палати
- •Стаття 14. Відповідальність за порушення законодавства про державну та іншу таємницю
- •Глава IV порядок діяльності рахункової палати Стаття 15. Планування роботи Рахункової палати
- •Стаття 16. Сфера застосування повноважень Рахункової палати
- •Стаття 17. Регламент Рахункової палати
- •Стаття 18. Забезпечення Рахункової палати інформаційними матеріалами
- •Стаття 19. Обов'язковість дотримання професійної таємниці
- •Стаття 20. Професійна таємниця
- •Стаття 21. Взаємодія Рахункової палати з іншими державними контрольними органами
- •Стаття 22. Проведення контролю за виконанням Державного бюджету України
- •Стаття 23. Проведення контролю за фінансуванням загальнодержавних програм
- •Стаття 24. Контроль за використанням кредитних ресурсів
- •Стаття 25. Здійснення контролю за діяльністю установ банківської системи
- •Стаття 26. Перевірки та ревізії
- •Стаття 27. Експертиза та висновки Рахункової палати
- •Стаття 28. Засідання Колегії Рахункової палати
- •Стаття 29. Постанови та висновки Колегії Рахункової палати
- •Стаття 30. Узагальнення та пропозиції Рахункової палати
- •Глава V
- •Стаття 34. Заслуховування доповідей та інформацій (повідомлень) Рахункової палати на засіданнях комітетів Верховної Ради України
- •Глава VI
- •Стаття 38. Кошти на утримання Рахункової палати
- •Стаття 39. Матеріальне і соціальне забезпечення посадових осіб Рахункової палати
- •Стаття 40. Інформація про діяльність Рахункової палати
- •Закон україни Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг
- •Стаття 1. Визначення термінів
- •Стаття 2. Сфера дії Закону
- •Стаття 4. Фінансові послуги
- •Стаття 5. Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг
- •Стаття 6. Договір про надання фінансових послуг
- •Стаття 12. Право клієнта на інформацію
- •Стаття 13. Порядок реорганізації та ліквідації фінансових установ
- •Стаття 14. Облік та звітність
- •Стаття 15. Вимоги до зовнішнього аудиту
- •Стаття 19. Мета державного регулювання ринків фінансових послуг
- •Стаття 20. Форми державного регулювання ринків фінансових послуг
- •Стаття 21. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг
- •Стаття 22. Співпраця та координація діяльності між органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг
- •Стаття 23. Організація діяльності Уповноваженого органу
- •Стаття 24. Голова Уповноваженого органу
- •Стаття 27. Завдання Уповноваженого органу
- •Стаття 28. Повноваження Уповноваженого органу
- •Стаття 29. Напрями нагляду
- •Стаття 30. Інспектування
- •Стаття 33. Звітність
- •Стаття 34. Обов'язковість ліцензування
- •Стаття 35. Документи, які подаються органу ліцензування для одержання ліцензії
- •Стаття 36. Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії
- •Стаття 37. Відомості, які містить ліцензія
- •Стаття 38. Видача ліцензії
- •Стаття 40. Види заходів впливу
- •Стаття 41. Штрафні санкції, що застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг
- •Стаття 42. Порядок застосування штрафних санкцій за порушення правил діяльності суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами на ринках фінансових послуг
- •Стаття 43. Відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринках фінансових послуг
- •Стаття 44. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства при здійсненні діяльності з надання фінансових послуг
- •Стаття 45. Відповідальність Уповноваженого органу та його посадових осіб
- •Стаття 46. Підстави призначення тимчасової адміністрації
- •Закон україни Про аудиторську діяльність
- •Розділ I загальні положення Стаття 1. Сфера дії Закону
- •Стаття 2. Законодавство про аудиторську діяльність
- •Стаття 3. Аудиторська діяльність
- •Стаття 4. Аудит
- •Стаття 5. Аудитор
- •Стаття 6. Аудиторська фірма
- •Стаття 7. Аудиторський висновок та інші офіційні документи
- •Стаття 8. Публічна бухгалтерська звітність
- •Стаття 9. Користувачі бухгалтерської звітності
- •Стаття 10. Обов'язкове проведення аудиту
- •Стаття 11. Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку
- •Розділ II сертифікація та ліцензування в аудиторській діяльності Стаття 12. Сертифікація аудиторів
- •Стаття 13. Ліцензування аудиторської діяльності
- •Розділ III аудиторська палата україни Стаття 14. Повноваження Аудиторської палати України
- •Стаття 15. Створення Аудиторської палати України
- •Стаття 16. Діяльність Аудиторської палати України
- •Розділ IV професійна громадська організація аудиторів україни Стаття 17. Створення професійної громадської організації аудиторів України
- •Стаття 18. Повноваження професійної громадської організації аудиторів України (Спілки аудиторів України)
- •Стаття 20. Підстави для проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг
- •Стаття 21. Звіт про наслідки аудиту
- •Розділ VI права та обов'язки аудиторів і аудиторських фірм Стаття 22. Права аудиторів і аудиторських фірм
- •Стаття 23. Обов'язки аудиторів і аудиторських фірм
- •Стаття 24. Спеціальні вимоги
- •Розділ VII відповідальність аудиторів та аудиторських фірм Стаття 25. Цивільно-правова відповідальність аудиторів та аудиторських фірм
- •Стаття 26. Інші види відповідальності аудиторів
- •Стаття 27. Припинення чинності сертифікату та ліцензії
- •Стаття 30. Відповідальність господарюючого суб'єкта при проведенні аудиту
- •Указ президента україни Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності
- •Положення про Державне казначейство України
- •Указ президента україни Про Положення про Пенсійний фонд України
- •Положення про Пенсійний фонд України
- •Указ президента україни Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України
- •Положення про Державну податкову адміністрацію України
- •Положення про Державну пробірну службу
- •Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання
- •Порядок здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю
- •Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ
- •Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби
- •Інструкція про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів
- •1. Загальні положення
- •2. Документи, що можуть вилучатися
- •3. Порядок та оформлення вилучення оригіналів (копій) документів і повернення (передачі) оригіналів документів
- •Журнал реєстрації описів
- •Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб (далі - Методичні рекомендації)
- •1. Взаємодія підрозділів при проведенні виїзних планових та позапланових перевірок
- •2. Порядок взаємодії підрозділів оперативного контролю при проведенні перевірок щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу
- •Повідомлення n _______
- •Розписка n ______
- •Направлення n _______
- •Розписка n __________
- •Журнал обліку видачі направлень на перевірку посадовим особам
- •Розподіл результатів документальної перевірки між підрозділами
- •Список використаних джерел
2.10. Органи фінансового контролю в зарубіжних країнах
Парламентський фінансовий контроль в зарубіжних країнах.
Спеціальні органи фінансового контролю в США, Великобританії, Франції, Німеччині.
У правовій демократичній державі особливе значення має система парламентського контролю. Парламентський контроль найбільш ефективний тоді, коли парламент має доступ до різноманітних джерел інформації та аналізу.
У більшості держав існують комітети, які часто називаються бюджетними. Серед функцій, які вони виконують, необхідно виділити перевірку законності, правильності і повноти передбачених у бюджеті доходів і витрат, а також правильності звіту про виконання бюджету. Парламент періодично отримує інформацію від комітетів про виконання бюджету. Такі комітети є у Франції, Великобританії, Росії, Україні та деяких інших країнах. Вони створені для перевірки певних напрямів фінансової діяльності окремих ланок фінансової системи.
Парламентський контроль у Франції (фінансові комітети), Швеції (комітет з фінансових питань), Великобританії (спеціальний постійний комітет Палати громад у справах державної скарбниці та державної цивільної служби), Німеччині (бюджетний комітет).
Так, парламентський контроль у Франції над видатками різних відомств здійснюють спеціальні працівники фінансових комітетів обох палат. Подані урядом Франції бюджетні документи перш ніж потрапити до галузевих комітетів аналізуються фінансовими комітетами обох палат парламенту (Національних зборів та Сенату). Фінансові комітети наділені правами вимагати проведення спеціальних розслідувань, результати яких можуть призвести до необхідності притягти до Суду з питань бюджетної та фінансової дисципліни того чи іншого чиновника.
У Великобританії щорічну збірку офіційних документів про державні видатки, так звану Білу книгу, і бюджет вивчає спеціальний постійний комітет Палати громад у справах державної скарбниці та державної цивільної служби, доповідає про них перед дебатами, під час яких парламент висловлює свої зауваження.
У США законодавча стадія розгляду бюджету починається після того, як президент подає бюджет до обох палат Конгресу (Сенату та Палати представників). Фінансові законопроекти розглядаються у 13 підкомітетах Палати представників і Сенату.
У Німеччині провідну роль у складанні
бюджету відіграє бюд
У Російській Федерації, відповідно до Конституції, Державна Дума розглядає і затверджує звіт про виконання федерального бюджету, який подається їй урядом. А контрольні функції у сфері фінансів виконують також комітети і комісії, що утворюються Радою Федерації і Державною Думою. Особлива роль належить Комітету Державної Думи з бюджету, податків, банків і фінансів та Комітету Ради Федерації з бюджету, фінансового, валютного і кредитного регулювання, що здійснюють контроль у цій сфері в цілому. Фінансовий контроль Ради Федерації і Державної Думи проводиться також у процесі слухань відповідних питань на їх засіданнях.
Верховна Рада України відповідно до статті 85 Конституції може безпосередньо здійснювати функцію парламентського контролю. Законодавчий орган здійснює парламентський контроль самостійно на пленарних засіданнях, а також через постійні комітети. В Україні діє комітет з питань бюджету; комітет з питань фінансів та банківської діяльності.
Крім органів фінансового контролю, які здійснюють свої повноваження від імені парламенту, велике значення в розвинених країнах належить спеціальним, або, так званим, спеціалізованим органам фінансового контролю.
В США до спеціальних органів фінансового контролю можна віднести Міністерство фінансів (Казначейство), Головну контрольну службу, Адміністративно-бюджетне управління при Президентові, Бюджетну Службу Конгресу, Службу генеральних інспекторів, головних працівників з фінансових питань.
Міністерство фінансів США (Казначейство) розробляє фінансову і податкову політику, здійснює грошовий обіг, емісію грошових знаків та управління державним боргом, займається питаннями внутрішніх займів, контролює виконання фінансового законодавства, здійснює збір внутрішніх доходів, несе основну відповідальність за збирання доходів і виплати, публікує місячні і річні звіти про фінансове становище федерального уряду.
Важливе значення в управлінні фінансами в США належить Головній контрольній службі, що є найважливішою контрольно-ревізійною службою Конгресу, якій підзвітні фінансові операції федеральних міністерств та агентств. В її обов’язки входить здійснення перевірки урядових рахунків, контролю облікових систем міністерств і відомств, дача юридичного тлумачення законів про асигнування і проведення розслідування на запит комітетів законодавчого органу. Річний звіт і результати ревізійних перевірок Головної контрольної служби Генеральний контролер подає Конгресові.
Адміністративно-бюджетне управління при Президенті до функцій якого відносяться: підготовка проекту бюджету, розподіл асигнувань та інших бюджетних ресурсів для забезпечення ефективного їх використання, контроль за його виконанням, розробка та контроль фінансових програм, підготовка рекомендацій по законопроектам, огляд та аналіз законодавства.
Бюджетна Служба Конгресу є відомством у складі Конгресу і відповідає за поточний контроль за фактичними загальними видатками і порівняння їх з видатками передбаченими у бюджеті. Вона забезпечує Конгрес аналізом, який є необхідним у його бюджетній діяльності, готує щорічний звіт, в якому розглядаються економічні та бюджетні перспективи на найближчі 10 років, оцінює вплив на бюджет законопроектів, про які повідомляють комітети, що впливають на видатки або надходження; розробляє підрахунок вартості практично кожного законопроекту, вказує, як він відобразиться на видатках чи доходах протягом наступних п’яти чи більше років, готує підрахунки, які використовуються для складання законопроектів, а також готує підрахунки для комітетів Конгресу з асигнувань.
Генеральні
інспектори діють приблизно у 20 основних
федеральних
Органом державного управління фінансами у Великобританії є Казначейство, яке керує розробкою, складанням і виконанням державного бюджету, визначає податкову політику, здійснює фінансово-економічне прогнозування, міжнародні фінансові відносини, контроль за витрачанням коштів державними підприємствами.
Міністрові фінансів підпорядковані Управління податкових зборів, Управління митних і акцизних зборів (організовує виконання бюджету у частині збору мита і акцизів), а також Управління національних заощаджень, що керує великою кількістю програм акумуляції особистих заощаджень, якими фінансується значна частина державного сектора в позичкових коштах. Справами, пов’язаними з державними видатками, керує Головний секретар Міністерства фінансів, який є членом Кабінету.
Національне контрольно-ревізійне управління (Державне ревізійне управління): здійснення і покращення процесу фінансового контролю у міністерствах, відомствах і інших державних органах; сприяння ефективності використання фінансових і інших матеріальних ресурсів, що витрачаються безпосередньо за рішенням парламенту; покращення техніки і якості перевірок і ревізій, які проводяться в державному секторі, надання парламенту підтвердження того, що державні фінанси і інші ресурси витрачені на цілі, ним встановлені.
Національна рахункова палата (National Audit Office), або інша назва Національне управління аудиту, метою якої є підготовка надійного звіту, який забезпечив би об’єктивний погляд на важливі проблеми і запропонував би можливі шляхи покращення ведення державних справ.
У Франції управління фінансами здійснює Міністерство економіки, фінансів і бюджету, яке має такі функції: розробка державного бюджету і контроль за його виконанням, касове обслуговування бюджету; збір податків, мита і інших надходжень у казну; контроль за фінансовими операціями; здійснення зв’язку держави з підприємствами як акціонера, кредитора чи гаранта; забезпечення обліку і контролю. Міністерство складається з: управління прогнозів, яке опікується макроекономічними перспективними оцінками; податкового управління, сферою діяльності якого є податкове законодавство; управління рахунків державних установ, що контролює виконання бюджету в частині руху платежів і перевірки річних фінансових звітів; управління державної скарбниці, яке несе відповідальність за державні підприємства і програму обслуговування боргів; бюджетного управління. В свою чергу, бюджетне управління складається з підрозділів, які здійснюють фінансовий контроль і нагляд за відповідними галузями, а окремий підрозділ координує та складає бюджет як на стадії підготовки, так і на стадії його виконання, а також розробляє загальні напрями видаткової політики.
Рахункова палата Франції, яка являє собою судовий орган – особливий судовий орган, що розглядав справи порушені саме проти державних бухгалтерів, оскільки вони на той час відігравали важливу роль, бо виконували фінансові операції держави і державних установ, відповідали за збір доходів, сплату коштів. Вона перевіряє належне виконання кредитів, фондів і цінностей, управління якими доручено державним службам і іншим офіційним юридичним особам, здійснює контроль за різними установами в сфері соціального забезпечення, рахунками державних підприємств і їх філіалами, а також, в деяких випадках, за приватними юридичними особами, що користуються фінансовою допомогою держави.
Генеральна інспекція фінансів, яка виконує функції контролю на місцях за діяльністю служб Міністерства економіки і фінансів та контролює діяльність всіх призначених державою бухгалтерів та адміністративної бухгалтерії, вторинних розпорядників кредитів, державних підприємств, а також тих недержавних органів і підприємств, що перебувають під фінансовим контролем держави, організовує та здійснює дослідження економічних і фінансових проблем.
Органом державного управління фінансами
у Німеччині є Міністерство фінансів,
яке розробляє основи фінансової,
податкової, валютної і кредитної
політики. Воно складає проект бюджету
і
Поточний контроль за бюджетом здійснює Федеральна контрольно-ревізійна служба Німеччини, яка оцінює характер і хід виконання окремих проектів бюджетів. Ця служба тісно співпрацює з ревізійним підкомітетом бюджетного комітету, що відповідає за парламентський контроль.
Вищим органом фінансового контролю в Німеччині є Федеральна Рахункова палата, яка контролює бюджетне фінансування і господарську діяльність Федерації, юридичних осіб федерального рівня в рамках публічного права; федеральні і земельні організації соціального страхування, якщо вони отримують державні дотації або захищені гарантійними зобов’язаннями Федерації, діяльність федерації на підприємствах з приватноправовим статусом, в яких держава має дольову участь; а за певних умов – також інших юридичних осіб з приватним статусом.
Вищою ревізійною установою Італії є Рахункова палата (інша назва Ревізійна палата), яка дає попередню експертну оцінку законам і основним урядовим нормативним актам, в тому числі і не фінансовим проектам, перевіряє як контролюється державний бюджет. Вона відповідає лише за загальний нагляд за правильністю й безперервністю збирання доходів, перевіряє ефективність, результативність та економічність діяльності відомств.
Органом державного управління у Швеції є Міністерство фінансів, яке несе основну відповідальність за політику у сфері витрачання коштів і оподаткування, за бюджетно-фінансову та економічну політику. Міністерство фінансів складається з юридичного управління, управління економічної політики та бюджетного управління, в якому працюють п’ять відділів, кожен з яких виконує контрольні функції у різних галузях.
Головним центральним відомством у справах державного контролю та обліку у Швеції є Державне ревізійне управління, у складі якого є чотири відділи: відділ фінансового контролю (здійснює щорічний аналіз фінансової діяльності урядових відомств, комунальних підприємств та служб, фондів та певних урядових організацій), відділ аналізу господарської діяльності (перевіряє ефективність діяльності державних відомств, підприємств та фондів, а також надає допомогу щодо звітності про виконання фінансових планів), відділ фінансового менеджменту та обліку (розробляє і визначає нормативи бухгалтерського обліку та контролю для державних відомств, а також допомагає їм у розробці систем фінансового обліку, проводить навчання та надає консультації); операційний відділ (виконує адміністративні та супровідні функції).
У Швейцарії створено Відомство фінансового контролю, що являє собою “вищий спеціальний орган фінансового нагляду союзу”, яке здійснює контроль у сфері фінансів, а також Верховний нагляд за діяльністю федеральної адміністрації і здійсненням правосуддя та нагляду за функціонуванням федеральних органів управління.
Систему органів фінансового контролю в Саудівській Аравії складають: Міністерство фінансів і національної економіки (збір державних доходів і фінансування державних витрат), Головне контрольне управління (проведення наступного фінансового контролю), Головне управління цивільної служби (раз у півроку зобов’язана направляти звіт у Раду по цивільній службі, в якому міститься інформація про всі випадки порушення особами, що знаходяться на цивільній службі приписів фінансового законодавства), Управління контролю і розслідувань (створено для притягнення до відповідальності державних службовців, що порушили адміністративне і фінансове законодавство).
У структурі Міністерство фінансів і національної економіки створена Генеральна дирекція фінансового контролю, яка здійснює попередній фінансовий контроль та проводить ефективну кадрову політику.