Розділ 6. Політичне життя суспільства

Політика як суспільне явище. Поняття влади. Політика і вла­да. Поняття політичноїдемократії. Держава,її сутність, походжен­ня, роль у життєдіяльності суспільства. Форми державного устрою і правління. Поняття політичного режиму. Демократія і тоталі­таризм. Правова держава і громадянське суспільство. Громадські рухи та суспільно-політичні організації. Феномен політичної партії. Поняття політичної ідеології. Ідеологізація та деідеологізація. Пол­ітичне лідерство. Феномен політичної еліти. Політична еліта і народ. Сучасні проблеми формування незалежної української право­вої держави. Права і свободи громадян України.

Політика як суспільне явище

Поняття "політика" походить від давньогрецького слова polis, що означає "місто-держава" та похідного від нього прикметни­ка politicos, яким позначалось усе пов'язане з містом — дер­жава, громадянин і т.п. Цей термін отримав розповсюдження завдяки трактату Аристотеля "Політика", присвяченого про­блемам держави, форм державного правління, уряду. Майже до кінця XIX ст. політика традиційно розглядалась як учення про державу. Однак уже в Новий час розвиток політичної думки та уявлень про державу і привели до виділення наук про дер­жаву і їх відділення від політичної філософії та політичної науки. Уявлення про політику значно розширилось.

В сучасній інтерпретації поняття "політика" охоплює всю сферу політичного життя суспільства, а за певних підходів пол­ітику розуміють як визначальний спосіб соціальної організації, системотворче начало в соціальній системі.

У сучасній науковій літературі виділяють чотири основних трактування політики:

1) як відносини, що включають згоду, підкорення, панування, конфлікт і боротьбу між класами, групами та індивідами (внут­рішня політика) та державами (зовнішня політика). Таке розу­міння політики характерне для прихильників марксистсько-лені­нської теорії політики та теорії конфліктної природи політики;

2) пов'язане з першим розумінням, ототожнення політики з іншими політичними явищами, такими як влада, панування, держава;

3) пояснення політики через розкриття її функцій — уп­равління, підтримання порядку, стабільності суспільства, уз­годження інтересів членів суспільства та їх груп, чи нав'язу­вання волі панівних верств, збереження внутрішнього та зовн­ішнього миру, чи, навпаки, ведення війни і т.п.;

4) інтерпретація політики через вияснення її мети. Політика — сфера життєдіяльності суспільства, система

певних суспільних відносин, взаємодія індивідів, класів, націй, інших соціальних груп, держав з приводу влади. Це сукупність дій, заходів, установ за допомогою яких погоджуються інте­реси окремих частин суспільства, їх інтереси, забезпечується пріоритетність задоволення інтересів панівних груп, через по­дання їх як загальних. Це прагнення пов'язане із завоюван­ням та використанням державної влади, цілеспрямованим впливом на неї.

Сутність політики як особливої сфери соціального життя, системи відносин між людьми, виражена в тому, що ці відно­сини перш за все є міжгруповими (індивід вступає в них як представник певної соціальної групи), а політичні інтереси ма­ють не індивідуальний, а надособистісний характер, оскільки їх реалізація неминуче заторкує інтереси, соціальний статус, можливості інших груп.

Як і будь-який інший феномен суспільного життя, політика є явищем історичним. В цьому відношенні специфіка політи­ки полягає в тому, що вона виникає не водночас із перетворен­ням біологічної істоти homo sapiens в істоту соціальну — лю­дину, не одночасно з виникненням суспільства, а на одному з щаблів його розвитку. її поява пов'язана з певними змінами в соціально-економічних основах життя суспільства і появою потреби в новому способі управління суспільним життям яким і стає політичний, а його головним механізмом — держава.

На ранніх етапах суспільного розвитку, коли не існувало суттєвої відмінності й суперечностей соціальних інтересів, сус­пільство було соціально однорідним. Спільність інтересів за­безпечувала дію механізмів саморегуляції, громадського самоуп­равління в усіх сферах життя людей. Суспільна діяльність мала нерозділений характер, а виробництво, обмін, споживання і роз­поділ регулювались традиціями, звичаями та нормами моралі. Визначальною рисою владних відносин, реалізації управлінської функції в первісному суспільстві полягає в тому, що суб'єктом управління була вся спільність людей.

Із розпадом первіснообщинного ладу, виникненням майнової нерівності, приватної власності та соціального розшарування, що є наслідком соціального розподілу діяльності (закріплення за різними частинами суспільства моментів цілепокладання (уп­равлінська праця) та цілевиконання (виконавська праця), появи двох полюсів — "багатих" та "бідних", відбулася диференціа­ція суспільних інтересів, багато з яких набули непримиренного характеру і призводили до сутичок і гострих конфліктів. Нічим не обмежене задоволення групових інтересів загрожува­ло стабільності і цілісності суспільства. В таких умовах стара система управління (громадське самоуправління) виявилась неефективною, вичерпавши свої можливості.

Історична необхідність у створенні нової системи управлін­ня життям суспільства, збереження його цілісності та стаб­ільності, організації суспільного виробництва була реалізована через створення особливих суспільних інститутів, які загалом називають публічною владою.

її сутність полягає не лише в отриманні виключного пра­ва на використання засобів примусу, включно з відкритим насильством, для забезпечення дотримання обов'язкових (для існування того чи іншого суспільства) норм та правил поведін­ки індивідів, а й у зміні характеру влади. Це полягало у відок­ремленні владних функцій та повноважень від усього населення і присвоєння їх його частиною, у виникненні певних соціаль­них інститутів, які брали на себе функції управління, вира­ження, захисту та реалізації групових інтересів, передовсім економічно панівних верств.

Остаточне відокремлення публічної влади від суспільства, перетворення її на самостійну силу і, таким чином, виникнення політичних відносин, політики як особливої сфери суспільного життя, пов'язано з виникненням особливого механізму управ­ління — державою. З цього "моменту політична влада нерозрив­но пов'язана з функціонуванням держави та її інститутів, які мають реальну силу для збереження стабільності суспільства, для того, щоб погасити міжгрупові суперечності й узгодити інтереси, застосовуючи засоби соціального примусу і насильства.

Історичний підхід до розгляду політики як суспільного яви­ща дає змогу розкрити її сутність та основні риси.

По-перше, суттєвим моментом політики є те, її реальний зміст — це соціально-економічні інтереси соціальних суб'єктів. Тому нерідко політику визначають як боротьбу соціальних груп (передусім класів і націй) та індивідів за задоволення переваж­но власних інтересів шляхом нав'язування своєї волі іншим суспільним суб'єктам чи суспільству в цілому або як галузь в основному цілеспрямованих відносин між соціальними групами з приводу використання інститутів публічної влади для'реал­ізації їх суспільно значущих потреб та інтересів.

По-друге, виникнення політичних відносин і політичної вла­ди із встановленням держави і публічної влади передбачає роз­гляд політики в цьому аспекті, тобто з погляду появи особливо­го суб'єкта, який здійснює спеціалізовано функції управління суспільними життям, а також використання ним у своїй діяль­ності держави та її інститутів. Як правило, це веде до тракту­вання політики як мистецтва управління людьми, форми співу­часті керуючих та керованих, або як цілеспрямованої діяль­ності, пов'язаної з відносинами між групами людей і окремими індивідами, ядром якої є завоювання, утримання та викорис­тання державної влади.

Суб'єктами політики є держави, нації, класи, інші соціальні групи, а також індивіди як представники цих груп, що беруть активну участь у політичному житті суспільства. Об'єктом є суспільство в цілому. Можна не цікавитись політикою, але пол­ітика завжди цікавитиметься тобою.

Для вияснення сутності політики важливим є розгляд її структури. Як правило, виділяють такі структурні елементи політики:

— політична діяльність;

— політичні відносини;

— політичні інститути та організації;

— політична свідомість;

— політична культура;

— політична поведінка.

Важливим є також з'ясування тих функцій, які виконує політика в житті суспільства. До основних можна віднести:

— вираження політично значимих інтересів усіх суб'єктів соціального життя;

узгодження інтересів різних соціальних груп населення на запобігання можливим соціальним конфліктам, збереження, таким чином, цілісності та стабільності функціонування соц­іальної системи;

визначення пріоритетів розвитку суспільства і забез­печення в процесі їх реалізації гармонії інтересів соціальних груп та окремих індивідів;

— політична соціалізація громадян;

— легітимізація влади.

Політика в житті суспільства виступає як багатовимірне соц­іальне явище. Історично рухлива політична діяльність, що пе­ребуває в розвитку, сфера політичного життя справляють суттє­вий, нерідко вирішальний вплив на багато інших сфер життя суспільства. В процесі суспільного розвитку змінюються суб­'єкти політичних відносин, функції політики, форми політич­ного устрою і державного правління, характер політичних відно­син, ідеологій, організацій і т.п. Однак з моменту свого виник­нення і до наших днів, упродовж всього історичного розвитку Для політики головною, центральною залишалась одна пробле­ма — проблема влади, її сутності, джерел та допустимих спо­собів реалізації.