Правова держава і громадянське суспільство

Поняття правової держави є одним з центральних для розу­міння сутності демократії як форми організації всього суспіль­ного життя.

Правова держава — заснована на верховенстві закону, пова­жання особи і непорушності її прав, свобод і законних інтересів, суверенна політично-територіальна організація публічної вла­ди всього народу. Це такий тип держави, в якій функціонує режим конституційного правління, існує розвинена і несупе-речлива правова система та ефективна судова влада, реальний розподіл влад, їх ефективна взаємодія та взаємний контроль, роз­винутий суспільний контроль за політикою і владою.

В основу правової держави покладено принцип рівності гро­мадянина, суспільства, влади та права, їх юридична рівність пе­ред законом. Основними ознаками правової держави є:

1) поширення вимог і норм конституції та законів на всі громадські і політичні інститути, включно з правлячою партією, всіх громадян і всі сфери життя суспільства;

2) визнання того, що вихідним пунктом правового регулю­вання є особа, визнання гідності особи як цінності;

3) взаємна відповідальність держави перед особою, а особи перед державою;

4) визнання громадянами авторитету закону та права, обо­в'язку жити і діяти так, щоб не завдавати шкоди законним інтересам інших громадян; 5) незалежність суду у вирішенні всіх питань громадського життя, підконтрольність йому всіх громадян, громадських організацій та державних і недержавних соціально-політичних інститутів;

6) можливість оскарження у правовому порядку неправомір­них дій державних органів;

7) конституційний нагляд за дотриманням законів і т.п. Історично процес становлення правової держави полягає в

поширенні принципу суверенності на право. Цей процес прохо­див у три етапи. Перший, найбільш ранній — визнання сувере­нітету влади. Після тривалої боротьби з тиранією за права наро­ду, повстань та соціальних революцій було завойовано суверені­тет народу. Наступним кроком стала боротьба за пріоритет права перед владою, волею громадянина, суспільства чи його частини, більшості чи меншості. Вирішальною подією в історії перетво­рення політико-правових відносин стала розроблена англійсь­ким мислителем Дж.Локком концепція правової держави — сформульована ним 1690 року антиабсолютистська концепція ("Два трактати про правління"). В подальшому у конституційній та політико-правовій творчості взяли участь найвідоміші мис­лителі — І.Кант, Г.Гегель, В.Гумбольт та ін. Важливими крока­ми на шляху становлення ідеї правової держави стало прийнят­тя у XVIII сторіччі Конституції Пилипа Орлика, Конституції французької революції та Конституції СНІА, що була однією з перших і найстабільніших.

Вирішальним фактором у створенні правової держави чи руху до неї стало формування громадянського суспільства, без якого неможлива правова держава, та загальний соціальний, еко­номічний та культурний розвиток суспільства, його цивілізац-ійних, технічних та наукових основ.

Основні ідеї громадянського суспільства почали також фор­муватись на етапі становлення буржуазного суспільства. їх роз­робляли такі мислителі як Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Г.Ге­гель та інші.

Незважаючи на певні відмінності в інтерпретації сутності громадянського суспільства, його співвідношення з державою, що характеризує різні філософські та політико-правові концепції, можна виділити те спільне, що дає змогу визначити це явище. Громадянське суспільство — це сукупність існуючих у суспільстві відносин особистостей, сімейних, соціальних, еко­номічних, культурних, релігійних та інших структур, які роз­виваються поза рамками директивного втручання та регулю­вання держави. В основі громадянського суспільства лежить життя індивідів як приватних осіб, система встановлюваних ними зв'язків та асоціацій, багатоманітність притаманних їм інте­ресів, можливостей і способів їх вираження та здійснення.

Становлення громадянського суспільства пов'язане зі ста­новленням капіталізму. Його існування неможливе без особис­тої свободи, рівності прав, приватної власності та демокра­тичної правової державності, за якої влада ("політична держа­ва" за висловом Гегеля) сама підпорядкована створеним нею законам. Наявність приватної буржуазної власності дає індиві­ду економічну основу незалежності від держави, а отже, пере­творює державу на механізм узгодження інтересів громадян. Громадянське суспільство можливе лише в таких соціально-економічних умовах, за яких держава виступає як соціальний інститут, що виражає інтереси всього суспільства в цілому, коли взаємовідносини між індивідом опосередковуються писа­ним законом, що стає обов'язковим і однаковим для всіх.

Громадянське суспільство має складну і рухливу структуру. Воно включає в себе всю сукупність суспільних відносин і жит­тєдіяльність усіх соціальних суб'єктів, не опосередкованих у своєму функціонуванні й розвитку політичними відносинами. На відміну від державної влади, громадянське суспільство має не вертикальну, а переважно горизонтальну систему взаємозв'язків елементів (індивідів та різних форм їх колективності — націй класів, політичних партій, організацій і т.д.), які діють у суспільстві як юридично рівноправні й вільні суб'єкти.

Громадянське суспільство — це сфера справжнього життя людей, сфера дійсної свободи. Повноцінно функціонувати гро­мадянське суспільство може лише в умовах правової держави, і, навпаки, правова держава виникає на основі громадянського сус­пільства.