Тема 7 «формування попиту на ринку окремого товару»

1. Фактори, що характеризують покупця:

1. соціальні, культурні, особисті, психологічні;

2. соціально-економічні, особисті, політичні;

3. особисті, технічні, психологічні;

4. культурні, політичні, оточуючі.

2. Референтні групи – це:

1) групи людей, що впливають на позицію і поведінку споживача;

2) варіанти пропонування кожного окремого товару в межах асортиментної групи;

3) сукупність споживачів, яка однаково реагує на однотипний набір спонукальних стимулів маркетингу;

4) виокремлена сукупність споживачів, потреби яких задовольняються товаром, створеним для інших сегментів.

3. Референтні групи відносяться до факторів:

1. демографічних;

2. соціальних;

3. культурних;

4. психологічних.

4. Особисті потреби:

1. виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини;

2. виникають у забезпеченні функціонування суспільства;

3. забезпечують попит;

4. розвивають ринок товарів та послуг.

5. Первинні потреби:

1. визначаються біологічною природою людини;

2. є похідними і зумовлюються соціальним, культурним і духовним розвитком особистості;

3. визначаються вищим рівнем культури;

4. визначаються думками особистості.

6. Вторинні потреби:

1. визначаються біологічною природою людини;

2. є похідними і зумовлюються соціальним, культурним і духовним розвитком особистості;

3. визначаються вищим рівнем культури;

4. визначаються думками особистості.

7. Зовнішнім проявом потреби є:

1. попит;

2. товар;

3. послуга;

4. ринок;

8. Специфічна, конкретна форма вияву потреб людей — це:

1) попит;

2) запити;

3) цінності;

4) пропонування.

9. Ремаркетинг застосовується:

1) коли попит на товар перевищує рівень виробничих можливостей і наявні ресурси;

2) коли рівень і структура попиту на товари повністю відповідають пропозиції;

3) за наявності ірраціонального попиту на товар;

4) для будь-яких товарів і будь-коли з метою пожвавлення попиту.

10. Демаркетинг застосовується:

1) коли попит на товар перевищує рівень виробничих можливостей і наявні ресурси;

2) коли рівень і структура попиту на товари повністю відповідають пропозиції;

3) за наявності ірраціонального попиту на товар;

4) для будь-яких товарів і будь-коли з метою пожвавлення попиту.

11. Гранична корисність споживача:

1) збільшується з кожним наступним набором товарів;

2) зменшується з кожною наступною одиницею однойменного товару;

3) збільшується з кожною наступною одиницею однойменного товару;

4) залежить лише від кількості товарів, не їх найменувань.

12. Споживна цінність товару – це

1) вигода, яку отримує споживач від технічної досконалості товару;

2) сукупність вигод, яку отримують споживачі в процесі купівлі та експлуатації товару;

3) вигода, яку отримує споживач від спроможності товару мінімізувати ціну споживання;

4) вигода, яку отримує споживач від спроможності товару викликати позивні чи негативні емоції та почуття.

13. Поняття «пропонована кількість товару» означає:

1) кількість товару, яку можуть запропонувати виробники;

2) кількість товару, яку готові запропонувати виробники за певну ціну;

3) кількість товару, яку потрібно запропонувати на ринку, щоб забезпечити його продаж;

4) кількість товару, яку потрібно запропонувати на ринку, щоб окупити його випуск.

14. Гранична корисність товару – це:

1) величина корисності, яка додається (за тих самих умов споживання) з придбанням кожної нової одиниці певного блага;

2) максимально допустима межа заміщення одного блага іншим без додаткового виграшу або додаткових втрат;

3) доцільна діяльність для досягнення мети з урахуванням наявних обмежень і можливостей;

4) здатність задовольнити споживачів.

15. Суть «Ефекту Веблена»:

1) споживач постійно поводить себе раціонально;

2) належність покупця до того чи іншого угрупування;

3) спонукає споживача купувати, те що й усі;

4) споживач орієнтується на придбання тих товарів, які засвідчать про його високий статус.

16. Суть «Ефекту приєднання до більшості»:

1) спонукає споживача купувати, те що й усі;

2) престижне споживання для створення належного враження на оточення;

3) споживач орієнтується на придбання тих товарів, які засвідчать про його високий статус;

4) споживач має достатню інформацію щодо всіх альтернативних джерел задоволення своїх потреб.

17. В теорії поведінки споживача головними елементами вважаються:

1. сприйняття, нагромаджений досвід, цільові установки;

2. відповідальність, пунктуальність;

3. ризик, організація;

4. ввічливість, кмітливість, раціональність.

18. Сприйняття — це:

1. засіб пристосування до дійсності, що набувається особистим досвідом за допомогою органів відчуття людини;

2. пристосування до використання нових видів продукції;

3. думка про престижність товару;

4. засіб пристосування до майбутнього, що набувається особистим досвідом за допомогою думки.

19. Психоаналітична теорія мислення З. Фрейда ставить у центр уваги:

1. підсвідомість людини;

2. несвідомі психічні процеси і мотивації;

3. думку індивіда;

4. реакцію споживача на товар.

20. Суперего — це:

1. інстинкти людини;

2. психологічна реакція індивіда;

3. відчуття людиною чого-небудь;

4. наше сумління, моральні стандарти.