4.Структура Літургії Передосвячених Дарів у візантійському обряді

Якщо Літургія св. Йоана Золотоустого і Літургія св. Василія Великого складаються з проскомидії (званої теж протезис)[25], Літургії катухеменів і Літургії вірних, то Літургію Передосвячених Дарів починає одразу Літургія катехуменів, в рамках якої відправляють Вечірню і проскомидію[26]. Після Літургії катехуменів відправляють Літургію вірних, суттєвим пунктом якої є Великий Вихід, тобто перенесення раніш освячених дарів на вівтар та обряд св. Причастя. Перед Літургією Передосвячених Дарів відправляють Третій, Шостий, Дев’ятий Часи, т.з. типові Псалми, тобто Пс. 102 і 145[27] і проспівування „Блаженств” (Мт. 5: 3-12)[28]. Перед Літургією усі ієреї та диякони, які готуються відправляти[29], вбирають повні літургійні шати – так, як до відправлення Євхаристії, але при своєму убиранні вони не відмовляють жодних молитов, тільки, вбираючи деякі окремі частини літургійного одягу, промовляють: „До Господа наші молитви”[30].

Безпосередньо перед початком Літургії Передосвячених Дарів молитов, що звичайно відмовляються перед відправленням Євхаристії, не відмовляють. Але з іншої сторони, Літургію Передосвячених Дарів починає возглас „Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків” – як кожну Євхаристію. Після цього возгласу починається Вечірня. Далі йде Пс. 103, підчас відчитування якого ієрей стає перед Царськими Вратами та потиху відмовляє вечірні молитви, однак оминаючи перші три, бо він їх вимовить пізніше, підчас ектенії[31]. Потім диякон, а якщо він відсутній, то сам ієрей, відмовляє Велику єктенію[32], після якої починається Проскомидія (звана теж протезис), тобто приготування Передосвячених дарів. Підчас Проскомидії відмовляють три анафори, між якими відмовляють три Малі єктенії. Ці антифони – це три статії 18 катизми Псалтира: Пс. 119-123, Пс. 124-128 та Пс. 129-133[33]. У рамках відправи Проскомидії ієрей витягує з місця переховування передосвячені Дари[34] і кладе їх на дискос. Обряд проскомидії здійснюється – подібно й, як підчас Євхаристії, – на спеціальному бічному вівтарі, який грецькою називають προθεσις і жертвенник – церковно-слов’янською мовою. Підчас Проскомидії Літургії Передосвячених Дарів ієрей вливає, нічого не проказуючи, до чаші вино й трошки води. Відтак кладе на дискос т.зв. звізду[35] і покрівець, не відмовляючи звичайних молитов приготування Дарів, а лише молитву: „Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас”, оскільки це є приготуванням освячених передше Дарів, тобто досконалої і довершеної Жертви, до якої нічого нового жодна звичайно відчитувана молитва підчас проскомидії на євхаристії не може ні внести, ні додати[36]. Після проскомидії й антифонів надходить остання, третя мала єктенія, а після неї відмовляють псалми, що як би складають суть візантійської Вечірні, а саме Пс. 140, де згадується приношення в єрусалимському храмі кадильної жертви: „Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед тобою, підношення рук моїх, жертва вечірняя” (Пс. 140: 2). Потім ідуть Пс. 141, 129, 116 разом зі стихирами[37], після яких йде Малий Вихід. Звичайно цей вихід відбувається з кадильницею, як підчас Вечірні[38]. Але коли на Літургії Передосвячених Дарів читають Євангеліє, замість кадильниці виносять Євангеліє. Після Малого Виходу і співу головного гімну Вечірні „Світе тихий” (Φως `ιλαρον) співають прокимен[39], тобто короткий антифонний псалом[40]. Далі у рамках Літургії Передосвячених Дарів іде перше читання зі Старого Завіту, т.зв. Паремія[41]: з книги Бт. (а у Великий Понеділок, Вівторок і Середу – із Вх.), а після неї співають другий прокимен. Далі ієрей, стоячи перед вівтарем повернутий до Сходу, тобто лицем від людей, й тримаючи в обох руках свічі і кадильницю, та благословляючи ними, робить возглас: „Премудрість, прості!” Відтак повертається на Захід, тобто лицем до людей, стаючи у Царських Вратах, благословляє вірних свічею і кадильницею, кажучи: „Світло Христове просвічує всіх”. Потім, коли є такий звичай, вірні роблять три доземні поклони. Після благословення читають другу Паремію з Прип. (у Великий Понеділок, Вівторок і Середу – з Йов)[42]. Якщо наступного дня випадає якесь свято, тоді безпосередньо після цієї Паремії зачитують чергові читання зі Старого Завіту (Паремії), пов’язані з цим святим. Після Паремій співають знову Пс. 140, зразу починаючи з 2 стиха: „Нехай направиться молитва моя, як кадило перед Тобою, підношення рук моїх, жертва вечірняя”. Згідно олександрійської Пасхальної хроніки від 645 р. цей стих творив початок Літургії Передосвячених Дарів у 617 р. Цей спів у свою чергу, згідно деяких літургістів, міг бути Алілуяріоном[43], який передує читанню Євангеліє або прокименом, який передує читанню Апостола[44] на Літургії. Однак, повторний спів Пс. 140: 2-4bможливо є залишком ранньої стадії розвитку Літургії Передосвячених Дарів й виник він у ті часи, коли вона урочистого характеру ще не мала, а обмежувалась лиш до того, що в час Вечірні роздавали св. Причастя, і саме тоді як причастний (τò κοινωνικòν)[45] співали ці стихи. Якщо наступного дня обходять свято, то після повторного співу Пс. 140: 2-4b читається Апостол і Євангеліє. Натомість у Великий Понеділок, Вівторок і Середу читають Євангеліє, а Апостол відсутній[46]. Потім за чергою слідують єктенії: усильна, за оглашенних, за просвічених[47] – і відіслання оглашенних і просвічених.

Дві малі єктенії за вірних розпочинають Літургію вірних; після них слідує Херувимська пісня: „Нині сили небесні”, підчас співу якої передше освячені Дари переносять з бічного вівтаря (гр. προθεσις, ц.-с. жертвенник) на головний вівтар. Переносячи передосвячені Дари, ієрей несе дискос над головою, а чашу на рівні грудей – бо у чаші лише непосвячене вино[48]. Вірні в цей час стають на коліна чи, там де є такий звичай, припадають лицем до землі[49]. Після перенесення передше освячених Дарів на головний вівтар слідує Благальна єктенія[50] – прохання, які творяться підчас неї, характерні як для Вечірні[51], так і для Євхаристії[52].

По ектенії відмовляють Господню Молитву, після якої йде обряд св. Причастя. Після слів „Передшеосвячене святеє святим” ієрей розділює т.зв. Агнець[53] на чотири частини, і одну з них занурює в чашу із непосвяченим вином, після чого диякон, а якщо його немає, сам ієрей вливає, нічого не промовляючи, до цього вина гарячу воду (гр. ζεον, ц.-с. теплота). Після цього ритуалу слідує св. Причастя духовенства. Однак служитель (диякон, а якщо його немає – ієрей), який після Літургії Передосвячених Дарів споживатиме залишок євхаристійних дарів, підчас св. Причастя духовенства, не п’є вина із чаші. Бо, як повчають наявні літургійні приписи, хоча в чаші вино й було освячене через занурення до нього Господнього Тіла, однак переісточення цього вина у Господню Кров не відбулось, оскільки над цим вином не було вимовлено слів посвячення[54]. А тому цього вина служитель, який після закінчення Літургії, повинен спожити рештки євхаристійних дарів, не може напитись, щоб не зламати євхаристійний піст. Натомість решта служителів п’ють вино, однак не вимовляючи при цьому жодних слів.

Після св. Причастя духовенства посвячені Дари з дискосу занурюють у чашу, а далі слідує св. Причастя вірних, яке уділяють так само, як на Євхаристії[55]. Після св. Причастя Дари переносять на бічний вівтар ( гр. προθεσις, ц.-с. жертвенник), відтак відмовляють Благодарну єктенію з возгласами, характерними і для Євхаристії[56], і для Вечірні[57], заамвонну молитву й молитви, що відмовляються на закінчення Вечірні[58]. Після заамвонної молитви диякон, а якщо його немає, після закінчення Літургії сам ієрей споживає євхаристійні Дари, які залишились після св. Причастя вірних.