Лекція 4. Основи систем та системного аналізу в педагогіці

1. Поняття про системи та структури. Типи систем. Типи зв’язків між елементами систем.

2. Реалізація системного підходу до об’єктів діяльності, педагогічних об’єктів.

3. Сутність і застосування діяльнісного підходу в педагогіці.

1. Поняття про системи та структури. Типи систем. Типи зв’язків між елементами систем

Поняття системи з середини ХХ ст. стає в науці ключовим. Розробкою теоретичних питань теорії систем займалися радянські філософи І. Блауберг, В. Лекторський, О. Малиновський, В. Садовський, О. Уємов, Б. Українцев, В. Швирьов, Е. Юдін, педагоги В. Афанас’єв, Н. Кузьміна, Т. Ільїна, О. Зотов та ін. Сучасне дослідження проблематики, що пов’язується з дослідженням систем, широко здійснюється на основі системного підходу в загальній теорії систем, різних спеціальних теоріях систем, в кібернетиці, систематиці, системному аналізі, синергетиці, теорії катастроф тощо. Поняття системи має широкий спектр використання, адже кожен об’єкт може бути розглянутий як система.

У науковій літературі існує понад 40 визначень поняття «система». Наведемо, перш за все, основні ознаки систем, виділені В. Афанас’євим – визначним розробником теорії систем:

– наявність елементів (компонентів, частин), кількість яких повинна бути не менше двох;

– наявність структури, що забезпечує збереженість системи; при цьому зміна одного елементу системи приводить до зміни інших;

– інтегративні якості (системність) - результат взаємодії елементів системи, за якої жоден окремий елемент не забезпечить такого результату;

– наявність функціональних характеристик в цілому та в окремих елементах;

– цілеспрямованість – налаштованість на досягнення певної мети;

– зв’язок даної системи з іншими (комунікативні властивості);

– керованість системи.

Уточнимо поняття «структура». Структура (лат. structura – побудова, розміщення, порядок) – сукупність стійких зв’язків об’єкта, які забезпечують збереженість його основних якостей у внутрішніх та зовнішніх змінах. Структура є основною характеристикою системи, її інваріативним (незмінним) параметром.

Поняття структури використовувалося у науці досить давно, але отримало активний розвиток із середніх віків, до чого спонукали дослідження в галузі фізико-математичних та природничих наук. У сучасній науці поняття структури співвідноситься з поняттями система та організація. Найбільш широким з них є поняття системи, що характеризує всю множину проявів певного складного об’єкту: елементи, будову, зв’язки, функції та ін. Структура виражає лише те, що залишається незмінним при різних перетвореннях системи. Організація включає як структурні, так і динамічні характеристики системи, що забезпечують її цілеспрямоване функціонування.

Наведемо кілька найбільш поширених визначень поняття «система».

Система (грец. sistema – ціле, складене з частин) – сукупність взаємозалежних елементів, що утворюють стійку єдність і цілісність.

Система – це виділена на основі визначених ознак упорядкована множина взаємозалежних елементів, об’єднаних загальною метою функціонування та єдністю управління, і така, що виступає у взаємодії з середовищем як цілісне явище (примітка: під середовищем будемо розуміти сукупність суспільних, матеріальних, духовних та інших умов існування).

Система – цілеспрямований взаємозв’язок елементів що має нові інтегративні якості, відсутні у кожного з них, та зв’язки з зовнішнім середовищем.

Суттєвим аспектом розкриття змісту поняття системи є виділення типів систем за різними ознаками:

1. За властивостями управління:

1) неорганізована сукупність – зв’язки поверхові, несуттєві, випадкові;

2) неорганічні – зв’язки більш суттєві, виникають нові якості, що не

характерні для окремих її елементів;

3) органічні – самодіють, самоорганізуються, саморозвиваються.

2. За характером об’єктів (субстанційна ознака):

1) матеріальні (цілісні сукупності матеріальних об’єктів), які поділяються на: неорганічної природи (фізичні, геологічні, астрономічні тощо); живі – від найпростіших біологічних систем (одноклітинних) до найскладніших біологічних систем (організми, види, екосистеми), які включають: соціальні – типи та форми різноманітні (студентська група, громадське об’єднання, політична партія, народ тощо). Один з її типів – педагогічна система;

2) абстрактні (продукти людського мислення) – поняття, гіпотези, теорії, наукові галузі та ін.

3. За складністю структури: 1) прості; 2) складні;

4. За кількістю елементів: 1) малі; 2) великі;

5. За характером зв’язків:

1) статичні – характеризуються незмінними параметрами впродовж тривалого терміну функціонування (наприклад, газ в обмеженому посуді знаходиться у стані рівноваги);

2) динамічні – змінюють свій стан у часі і можуть бути здатні (за наявності позитивних обернених зв’язків) до розвитку (наприклад, живий організм);

6. За інформацією про зміни:

1) однозначно детерміновані – існує можливість визначення величин або інших значень параметрів її функціонування у будь-який час;

2) ймовірнісні – існує можливість лише передбачення ймовірності розподілу значень системи змінних у наступні моменти.

7. За характером взаємозв’язків із зовнішнім середовищем:

1) закриті – обмінюються лише енергією, а не матерією з зовнішнім середовищем;

2) відкриті – здійснюється обмін як матерією, так і енергією.

Основною властивістю системи є її цілісність, яка реалізується через множину зв’язків. Існують різноманітні типи зв’язків у різних системах. Наприклад, у біологічних – просторові, функціональні, генетичні; у педагогічних – прямі, зворотні, різнорівневі та ін.

Сукупність різних зв’язків утворюють структуру та організацію системи. Зв’язки бувають: 1) «горизонтальні» та «вертикальні», що складають ієрархію рівнів системи; 2) системоутворювальні – зв’язки управління. Вони різноманітні за формою, виражають ступінь «жорсткості» зв’язків між рівня мисистеми, і забезпечують її функціонування та розвиток. Завдяки управлінню, що є стабілізуючим, спрямовуючим фактором, системи виступають як упорядковані цілісності, що переборюють власне прагнення до руйнування, до первісного хаотичного стану.

У педагогічну науку поняття «педагогічної системи» було введене Н. Кузьміною. Враховуючи багатогранність цього поняття, вона розглядає педагогічну систему як соціально обумовлену сукупність взаємодіючих між собою та з зовнішнім середовищем суб’єктів педагогічного процесу, зусилля яких націлені на формування особистості. Наприклад, навчальні заклади, фахівці, студентське наукове товариство (СНТ), педагогічний процес, навчальне заняття, виховний захід, учень, учитель та ін. становлять педагогічні системи:

Розглянемо особливості (ознаки) педагогічної системи:

– складна (за рівнем складності);

– соціальна (за субстанційною ознакою);

– відкрита (за характером взаємодії з зовнішнім середовищем);

– динамічна, що саморозвивається (за ознакою мінливості);

– цілеспрямована (за наявності цілі);

– самокерована (за ознакою керованості).

Розглянемо, наприклад, структуру виховного процесу як системи (рис. 1) У якості другого прикладу системи можна привести структуру діяльності, яку О. Леонтьєв та інші вчені розглядають як систему: потреба → мотив → ціль → підціль → задача → підзадача → дії → операції → продукт.