2.Автор Літургії Передосвячених Дарів

Авторство Літургії Передосвячених Дарів приписували, зокрема у першому тисячолітті християнства, багатьом відомим і шанованим святим: св. Якову, Брату Господньому, св. Петрові, св. Марку, св. Василію Великому або св. Атанасію Великому. Деякі з найстарших рукописів зі змістом цієї Літургії приписували її св. Епіфану, єпископу Саламінському, водночас інші – св. Герману І, патріарху Константинополя (715-729 рр.). Сирійська традиція, натомість, авторство цієї Літургії приписувала Северу, патріарху Антіохійському (511-518 рр.), а деякі західні літургісти вважали автором цієї Літургії св. Йоана Дамаскина (бл. 650- бл. 753 рр.).

У свою чергу в багатьох рукописах першого тисячоліття взагалі нема згадок про автора Літургії Передосвячених Дарів.

Проте від ХІІ ст. більшість рукописів приписують авторство цієї Літургії св. Григорію І Великому, папі (590-604 рр.), званому на Сході Григорієм Діалогосом (Двоєсловом), який ще папою Пелагієм ІІ (579-590 рр.) був призначений постійним представником Апостольської Столиці в Константинополі, де перебував близько 6-7 років (578-584 або 585). Після смерті Пелагія ІІ (590 р.) новим папою став сам Григорій Двоєслов. Хоча Григорій Двоєслов перебував у Константинополі, однак на основі історичних досліджень важко довести, що він є автором Літургії Передосвячених Дарів. Найбільше, що можна припустити, що він систематизував порядок цієї Літургії саме підчас свого перебування у Константинополі[10]. Таке значення цьому святому приписує візантійсько-російська і візантійсько-румунська традиція, в якій у завершючій молитві Літургії Передосвячених Дарів (гр. ΄απολυσις, цс. отпуст) згадується св. Григорія Двоєслова, подібно до того як в завершальній молитві Божественної Літургії згадується ім’я її автора – св. Івана Золотоуста або св. Василія Великого[11]. Більше того в літургійних книгах Румунської Православної Церкви ім’я св Григорія Діалогоса досі стоїть у титулі цієї Літургії[12].

Натомість у візантійсько-українській традиції у кінцевій молитві Літургії Передосвячених Дарів лише в деяких літургійних текстах згадується автора цієї Літургії[13]. У свою чергу у візантійсько-грецькій традиції в кінцевій молитві (΄απολυσις) Літургії Передосвячених Дарів автор її не згадується[14].

3.Час відправлення Літургії Передосвячених Дарів

На думку православного богослова Олександра Шмемана, дуже ймовірно, що Літургію Передосвячених Дарів первісно відправляли не лише у Великий Піст, але також і в інші пісні періоди літургійного року[15]. Проте з огляду на збільшення кількості свят, Євхаристію почали відправляти усе частіше, і таким чином Літургія Передосвячених Дарів стала богослужінням, чітко пов’язаним з Великим Постом[16].

Уже наведений вище 52 канон Трулянського синоду 692 р. дозволяє відправляти Літургію Передосвячених Дарів в усі дні Великого Посту, коли не відправляють Літургію св. Йоана Золотоустого та Літургію Василія Великого. Відтак основуючись на цьому каноні можна було б відправляти Літургію Передосвячених Дарів в усі будні дні Великого Посту.

На практиці, однак, виробився звичай, що цю Літургію відправляють насамперед у середи й п’ятниці Великого Посту[17] – крім Великої П’ятниці, яка завжди є алітургійним днем[18]. Більше того, відповідно до загальноприйнятого звичаю, відправляти цю Літургію дозволено також у понеділки, вівторки й четверги Великого Посту, зокрема коли на ці дні випадає свято із полієлеєм[19] або храмовий чи монастирський празник. До категорії свят з полієлеєм зараховують м. ін. празник св. Харлампія (10 лютого), усікновення та другого віднайдення голови св. Йоана Хрестителя (24 лютого), святих 40 мучеників (9 березня), св. Григорія Двоєслова (12 березня) й навечір’я Благовіщення (24 березня). Окрім цього Літургію Передосвячених Дарів служать у четвер 5-го Тижня Великого Посту[20] й у Великий Понеділок, Великий Вівторок і Велику Середу.

Згідно, однак, із прийнятим звичаєм понеділок і вівторок 1-го тижня Великого Посту[21] – завжди алітургійні дні, й у ці дні взагалі не можна відправляти Літургії Передосвячених Дарів, подібно як і у Велику П’ятницю[22]. (Алітургійними днями теж є решта понеділків, вівторків і четвергів Великого Посту, якщо тільки в них не відправляють з причини свята, що випадає на цей день, Літургії Передосвячених Дарів[23]).

За своєю природою Літургія Передосвячених Дарів є вечірнім богослужінням, бо – на противагу служінню Євхаристії, яку звичайно служать перед полуднем, – вона є продовженням Вечірні. А відтак, з огляду строгого дотримання євхаристійного посту, прийняття Причастя на Літургії Передосвячених Дарів вимагало від її учасників цілковитої стриманості від їжі та пиття упродовж цілого дня. Такої ж стриманості вимагала Євхаристія, яку відправляли після Вечірні перед Христовим Різдвом і перед Богоявленням, у Великий Четвер і Велику Суботу, а також на свято Благовіщення, якщо воно випадає на будній день (тобто з понеділка по п’ятницю) Великого Посту. Однак тепер Вечірні, поєднані з Євхаристією, у ці дні зазвичай відправляють перед полуднем. Літургію Передосвячених Дарів часто відправляють теж перед полуднем[24].