Лекція 3-4. Звукові процеси, які розвинулися в ранній і пізній періоди історії праслов’янської мови

План

1. Виникнення праслов’янських голосних на місці довгих і коротких голосних індоєвропейської мови.

2. Зміни в системі приголосних.

3. Звукові процеси, пов’язані з дією закону відкритого складу: зміни дифтонгів у монофтонги, зміни дифтонгічних сполук о, е з плавними р, л.

На ранньому етапі розвитку праслов’янської мови відбуваються перетворення кількісних відмінностей голосних в якісно-кількісні.

Голосні індоєвропейської мови	Голосні спільнослов’янської мови та мови східних слов’ян найдавнішого періоду	Приклади
ā, ō	а	*мати (лат. māter) *дъва (лат. duō) *даръ (лат. dōnum)
ă, ŏ	o	*отьць (лат. ătta) *домъ (лат. dŏmus)
ē	h (ĕ)	*сhмę (лат. sēmen) *видhти (лат. vidēre)
ĕ	e	*берớ (лат. fĕro)
ī	i (и)	*живъ (лат. vīvus) *видhти (лат. vīdere)
ĭ	ь	*овьця (лат. ŏvĭs)
ŭ	ъ	*медъ (лат. medŭs)
ū	ы (y)	*быти (лат. būti)

Так перетворилася система індоєвропейського вокалізму на словянському мовному грунті. Формування системи вокалізму спільнослов’янської мови зумовила дія таких тенденцій:

а) тенденції до перетворень кількісних значень і.-є. голосних у якісно-кількісні (а,h, и, ы – довгі, о, е – короткі, ъ, ь – над короткі);

б) тенденції до делабіалізації, яка полягає в утраті лабіалізації і.-є. голосних ū → ы, ŭ → ъ;

в) тенденція до выдкритосты складыв, яка набула значення закону відкритого складу. Унаслідок дії цього закону відбулася монофтонгізація дифтонгів та дифтонгічних сполук голосних з носовими приголосними утворилися:

у з дифтонгів ou, au, eu;

носові голосні ę (#), ớ (@), які в допам’ятковий період вимовлялися як ä, ÿ.

Закон відкритого складу і наслідки його функціонування

В і.-є. мові-основі склади могли бути відкритими і закритими. У спільнослов’янській мові на певному етапі її розвитку почала діяти тенденція до відкритості складів, яка поступово набула значення фонетичного закону, відомого як закон відкритого складу.

Сутність цього закону полягала в тому, що будь-який склад, який закінчувався на приголосний у будь-який спосіб перетворювався у відкритий. Дією саме цього закону зумовлено багато явищ, які відбувалися в словянських мовах в дописемний період.

1. Монофтонгізація дифтонгів.

Складовий компонент у складі дифтонгів був коротким, тому дифтонги ăі, ŏі → oi, ău, ŏu →оu, eu, ei. Залишилося 4 дифтонги.

Другий компонент дифтонга був нескладовим, тобто дифтонги являли собою закриті склади.

У зв’язку з дією закону відкритого складу дифтонги в праслов’янській мові зазнали змін залежно від їхньої позиції в слові: в кінці слова або всередині перед приголосним, тобто в закритому складі, дифтонги монофтонгізувалися – перетворювалися в один голосний звук, перед голосним відбувалася зміна складоподілу. Складовий компонент дифтонга залишався в складі того самого складу, розкриваючи його, а нескладовий відходив до наступного складу, при цьому і →ј, u →v.

Монофтонгізація дифтонгів відбувалася шляхом асиміляції складового компоненту дифтонга нескладовому, а потім відбувалося злиття двох однакових звуків в один:

ei → ii → и *ити (лат. eiti)

oi (в середині слова) → h: *цhна (лит. kaina), снhгъ (лит. snaige),

oi (в кінці слова) →и,h: *друзи (лит. draugai), р@цh (лит. rankai),

ou → uu → u *ухо (лат. auris), *сухъ (лат. sausas), *сыну (лит. sunau)/

Отже, внаслідок монофтонгізації дифтонгів на словянському мовному грунті зявилися у, а також и, h (дифтонгічного походження).

Пор.: *poiti → пhти, kouati → ковати, kouјon → кую.

Утворення носових голосних.