Похідні бепзодіазепіну

Останнім часом для лікування сну все частіше використовуються препарати з групи транквілізаторів - похідних бензодіазепшу. Зменшуючи емоційну збудженість і подразливість, знижуючи почуття страху, тривоги, транквілізатори зменшують вираженість невротичних розладів. І, як

-59-

наслідок цього, нормалізують сон. Як снодійні ці препарати використову­ються при порушенні акту засинання. Сон, який викликають похідні бен-зодіазепіну, близький за структурою до фізіологічного.

Перевага препаратів цієї групи перед барбітуратами полягає в ефек­тивності малих доз, низькій токсичності, незначному впливові на структуру сну, в меншому ризику передозування. Як і інші похідні бензодіазепіну, ці препарати виявляють міорелаксантну дію і потенціюють ефекти снодійних інших груп, анальгетиків, алкоголю. Як снодійні найчастіше застосовують­ся нітразепам і сибазон.

Штразепам застосовують при порушеннях акту засинання та для глибини сну. Має виражену снодійну, транквілізуючу, потенціюючу, міорелаксуючу і протисудомну дії. Сон настає через 20-40 хвилин, триває 6-8 годин. Препарат використовують також як протисудомиий засіб, для лікування неврозів, алкогольного психозу та алкогольної абстиненції.

Бротизолам має седативну, центральну міорелаксуючу дію, а також протисудомиий ефект. При тривалому застосуванні може розвиватися зви­кання.

Мідазолам має швидку і виражену снотворну та седативну дію, вик­ликає анксіолітичний, протисудомний та міорелаксуючий ефект. Має низь­ку токсичність.

Триазолам має виражений снотворний ефект. У порівнянні з нітразепамом діє в менших дозах і має меншу токсичність. Швидко всмок­тується та виводиться з організму, тому діє менш тривало, ніж нітразепам.

Флунітразепам застосовують при різних видах безсоння всередину, парентерально використовують в анестезіології.

Похідні інших хімічних груп Золпідем (івадал) - препарат з групи імідазопіридинів. Є спе­цифічним агоністом со-рецепторів ЦНС. Скорочує час засинання, зменшує кількість нічних пробуджень, збільшує тривалість і якість сну. Не порушує структуру сну. Протипоказаний дітям до 15 років, при вагітності і лактації. Тю - 2-3 години.

Зопіклон - препарат середньої тривалості дії. Не впливає на три­валість парадоксальної фази сну, яка є необхідною для оновлення психічних функцій, пам^чяті, здібності до навчання та дещо продовжує повільнохвильову фазу сну, що є важливим для фізичного оновлення. За­стосовується при розладах сну різного генезу. Відзначається високий рівнем спорідненості з ГАМК-рецепторним комплексом. Не рекомен­дується приймати препарат безперервно більше 4 тижнів. Період напіввиведення препарату Тіл - 3,5-6 годин.

Зопіклон та золпідем (івадал) мають найбільшу фізіологічну дію в порівнянні з найбільш поширеними снодійними препаратами, вони не ма­ють залишкової снодійної чи седативної дії, не впливають на денну ак­тивність пацієнта та мають найбільш низьку вірогідність формування зви­кання.

Доксиламін - снодійний засіб з групи блокаторів Н_ггістамінових рецепторів. Має седативну атропіноподібну дію. Скорочує час засинання, підвищує тривалість та якість сну, не змінюючи фаз.

Хлоралгідрат (перший синтетичний снодійний препарат) в організмі значною мірою перетворюється на трихлоретанол, який має

гіпноседативну дію. Хлоралгідрат має заспокійливу, снодійну, протисудом­ну дію, у великих дозах - наркотичну. Дія на ЦНС складна: у малих дозах викликає послаблення процесу гальмування, у великих - зниження процесів

-60-

збудження. Він прискорює засинання (через 10 хвилин), але суттєво не впливає на його структуру, не викликає кумуляції. Справляє подразнюючу дію на слизову ШКТ, у зв^чязку з чим його призначають у клізмах разом зі слизями. Може справляти токсичну дію на нирки, печінку, серцево-судинну систему, особливо в дітей молодшого віку. На сьогодні більш часто засто­совується як протисудомний засіб.

Бромповал має заспокійливу та помірно-снодійну дію. Викликає сон тривалістю 4-6 годин.

Метаквалон має седативну, протисудомну дію, потенціює ефекти анальгетиків, барбітуратів, нейролептиків. Виявляє також протикашльову, невелику місцевоанестезуючу і спазмолітичну дію. Сон настає через 15-20 хвилин і триває 6-8 годин. Показаний до застосування при порушеннях сну, пов~язаних з гострими та хронічними болями, нестерпним кашлем.

До препаратів 3-го покоління відносять L-триптофан, який є попе­редником серотоніну. Він сприяє засинанню, виникненню сну нормальної глибини та тривалості без порушення його структури. У препарату значна терапевтична широта дії, небажаних ефектів не виявлено. Однак препарат поки що не знайшов широкого використання.

Перелік препаратів

СЕДАТИВНІ ЗАСОБИ

Психотропні препарати регулюють психічні функції, емоціональний стан і поведінку та психомоторну активність хворих. Вони поділяються на психолеттшки (заспокійливі) і психотоніки (психостимулятори). Психолеп-тики, в свою чергу, поділяються на психоседативні (нейролептики і транк­вілізатори) та седативні.

Седативні засоби (лат. sedatum - заспокоювати) - препарати, що во­лодіють помірною заспокійливою дією.

-61 -

-Як седативні використовуються снодійні препарати в малих дозах (І/₃ - 1/ю снотворної дози).

Фармакомаркетинг

Класифікація та препарати

Седативні препарати поділяються на:

І. Препарати рослинного походження (*) П. Препарати синтетичного походження

Механізм дії бромідів був вивчений у лабораторії Ш.Павлова. Так, І.М.Нікіфоровський (1910) встановив, що дія бромідів полягає в поси­ленні та концентрації процесів внутрішнього гальмування в корі головного мозку. Броміди концентрують поширене гальмування в ділянках його ви­никнення, усуваючи тим самим "гіпнотизацію", що сприяє відновленню мозаїчної" активності кори. Броміди сприяють відновленню умовно- реф­лекторної діяльності, коли є патологічна недостатність гальмівного процесу. Препарати рослинного походження послаблюють процеси збудження в ЦНС. Особливо виражену дію вони виявляють при підвищеному збудженні' нервової системи. Встановлена слабка адреноблокуюча дія валеріани, а та­кож позитивний вплив на гіпоталамус.

Фармакодинаміка

Силою своєї седативної дії седативні засоби значно поступаються перед невролептиками та транквілізаторами.

Седативні засоби викликають заспокоєння ЦНС без суттєвих змін її нормальної функції, знижують подразнення, зменшують підвищене лібідо (статевий потяг). Вони посилюють дію снодійних, анальгетиків та інших за­спокійливих засобів. Не володіють снодійним ефектом, але можуть полег­шити засипання та поглибити сон. Порівняно з транквілізаторами седативні засоби дають менш виражений заспокійливий та антифобічний ефект. Пре­парати не викликають міорелаксації, атаксії, явищ психічної та фізичної за­лежності.

. Кардіофіт при органічних захворюваннях ССС виявляє оптимізую-чу дію на антиангінальну, антигіпертензивну та антиаритмічну терапію за рахунок вираженого симпатолітичного ефекту. Препарат володіє м'якою, збалансованою гемодинамічною дією, покращує якість життя хворих та сприяє оптимальній працездатності.

-62-

Показання до застосування

Седативні засоби широко використовуються в амбулаторній прак­тиці при неврозах, легких формах розладу сну, нейрогенних захворюваннях (виразкова хвороба шлунка, гіпертонічна хвороба та ішемічна хвороба, при неврозах серця), нейроциркулярній дистонії, клімактеричному синдромі, підвищенні нервово-м'язового збудження (судомах), спазмофілії, ларинго-спазмі.

Кардіофіт застосовується при ішемічній хворобі, кардіосклерозі, не­врозах серця, вегето-судинній дистонії, пароксизмальній тахікардії, гіперто­нії.

Побічна дія

До особливостей седативних засобів відноситься нормальне сприй­няття та відсутність серйозних побічних ефектів, що дозволяє широко ви­користовувати їх в амбулаторній практиці, особливо при лікуванні хворих похилого віку.

В окремих випадках при застосуванні корвалолу, валокорміду вдень спостерігається сонливість, легке запаморочення, загальна в'ялість.

При тривалому вживанні бромідів можливе хронічне отруєння -бромізм. Основними ознаками цього отруєння є загальна загальмованість, послаблення пам'яті, апатія, слюзотеча, кашель, запальні явища слизових оболонок ротової порожнини, бронхів. Характерною ознакою бромізму вважають появу короподібних або скарлатинозних висипів на шкірі; мож­ливі кон'юнктивіт, риніт, бронхіт, гастроентероколіт, багатоформна ерите­ма. Лікування в цих випадках полягає у терміновному припиненні прий­мання препаратів, введенні великої кількості кухонної солі (до 10-20 г) і рідини.

Протипоказання

Протипоказаннями до застосування седативних засобів є індивіду­альне несприйняття компонентів препарату, гіпотонія, міостенія, вираже­ний атеросклероз, серцево-судинна недостатність, захворювання нирок, анемія, екзантематозний і бульозний висип на шкірі. Екстракт кава-кава не призначають при ендогенних депресіях, у період лактації та вагітності.

Фармакобезпека

Седативні засоби несумісні з інгібіторами МАО, а- та (3-адреноміметиками, гормонами кори надниркових залоз, антиаритмічними засобами (типу хінідину), препаратами, які пригнічують ЦНС (екстракт ка­ва-кава).

Калію бромід на відміну від натрію броміду не можна вводити у ве­ну через пригнічувальну дію калію на провідність і збудженість міокарда.

Седасен форте не рекомендується використовувати у дітей до 12 років.

Седасен форте потенцює дію снодійних, седативних, гіпотензив­них, спазмолітичних засобів, алкоголю.

Перед їдою вживають натрію бромід, корвалол, настойку трави соба­чої кропиви; після їди приймають ново-пасит.

-63-

Порівняльна характеристика препаратів

Броміди являють собою солі бромистоводневої кислоти. Практичне значення мають броміди натрію і калію. Солі брому добре всмоктуються слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту. Розподіляючись у тка­нинах і рідких середовищах організму, броміди сприяють виділенню хло­ридів з сечею, і, навпаки, - збільшення надходження хлоридів в організм значно прискорює виведення препаратів брому. Таким чином, кількість брому в організмі можна легко регулювати не лише дозою введеного пре­парату, але і кількістю хлоридів, що надійшли в організм.

Виділяються броміди здебільш нирками, але сліди їх знайдено в сли­ні та екскрементах. Виводяться вони повільно, протягом 1-2 місяців. Препа­рати брому здатні кумулювати, незважаючи на велику широту терапевтич­ної дії. Хворі зі слабим типом нервової системи більш вразливі, а хворі з си­льним (збудливим) типом, навпаки, менш вразливі до препаратів брому. Тому питання дозування їх повинно вирішуватися індивідуально.

Препарати з коріння валеріани (настої, настойки, екстракти, краплі камфорно-валеріанові). Викликають помірний спазмолітичний ефект. За­вдяки цьому комбіновані препарати валеріани (валокормід, корвалол, вало­кордин) застосовують при захворюваннях серцево-судинної системи (спазм коронарних судин).

Седасен форте — комбінований седативний препарат, що містить ек­стракт велеріани, м'яти та меліси. Ефективний при неврозах, легких формах розладу сна, зниженні пам'яті, втомленні, неуважності, ВСД, гіпертонічній хворобі (І ст.), алергодерматозах, дискінезії ШКТ та ін. Препарат розши­рює коронарні судини, зменшує тремор, стимулює секрецію травних залоз. Седасен форте не викликає залежності, не пригнічує психомоторну функ­цію, не погіршує працездатність.

Настойка собачої кропиви за характером дії схожа на валеріану.

Санасон вміщує екстракт кореня валеріани та шишок хмелю. Сприяє засинанню і покращенню сну.

Персен складається з екстрактів кореня валеріани, м'яти перцевої, меліси. Фармакологічна дія подібна санасону. ^/

Ново-Пасит, крім седативного, володіє анксіолітичним і спазмолі­тичним ефектами.

Белой) вміщує ерготоксин, алкалоїди беладони та барбітурову кисло­ту. Нормалізує сон, справляє спазмолітичну дію, зменшує вираженість веге­тативних порушень.

Екстракт кава-кава. Для препарату характерна помірна снодійна, анксіолітична, знеболююча, протимікробна (у відношенні збудників киш­кових інфекцій), спазмолітична дії.

Настойка півонії володіє м^чякою седативною дією, сприяє нормалі­зації природного сну. Може використовуватись у комплексній терапії за­хворювань ЦНС разом з засобами специфічної терапії.

Кардіофіт - спиртова композиція з 14 лікарських трав (трава гориц­віту весняного, квітки глоду, листя та квітки конвалії, кореневища з кореня­ми валеріани, трава собачої кропиви та інші), виявляє кардіотонічну, проти-аритмічну, седативну та гіпотензивну дію. Використовується в моно- та комплексній терапії серцево-судинних захворювань.

-64-

Перелік препаратів

ТРАНКВІЛІЗАТОРИ (МАЛІ ТРАНКВІЛІЗАТОРИ, АТАРАК-ТИКИ, АНКСІОЛІТИКИ, АНТИФОБІЧНІ)

Транквілізуючі засоби - лікарські препарати, що використовують го­ловним чином при неврозах, станах психічного напруження, неспокою, тривоги, патологічного страху.

Назва "транквілізатори" походить від латинського tranquillare - роби­ти спокійним, безтурботним.

Класифікація та препарати

З 2-ій - 65 -

Фармакомаркетинг

Механізм дії

Механізм дії транквілізаторів з'ясований недостатньо. Вони зменшу­ють збудливість підкоркових ділянок мозку (лімбічної системи, таламуса, ретикулярної формації, гіпоталамуса), відповідальних за здійснення емо­ційних реакцій та їх зв'язку з корою головного мозку. Бензодіазепіни поси­люють гальмування в нервових синапсах головного мозку, де нейромедіа-тором є гамма-аміномасляна кислота (ГАМК), дію цієї сполуки пов'язують зі специфічними для неї (бензодіазепіновими) рецепторами.

Вони полегшують ГАМК-ергічну передачу внаслідок утворення комплексу з гамма-субодиницею ГАМКд-рецептора, поліпшуючи його афінність до ГАМК, що полегшує відкриття хлорних каналів, викликає гі-перполяризацію постсинаптичної мембрани та гальмування нейрональної активності. Викликають слабку серотонінергічну, дофамінергічну і норад-реналінергічну дію.

Суттєво відрізняється за механізмом дії похідне дифенілметану - бе-нактизин. Седативна дія його пов'язана з гальмуванням М-холінорецеп-торів ретикулярної формації головного мозку ("центральний холінолітик"). Виявляє також помірну периферичну М-холіноблокуючу дію.

Фармако динаміка

Транквілізатори мають своєрідний вплив на психічну сферу. Не по­рушуючи вищої нервової діяльності і гостроти реакції на зовнішні подраз­ники, вони вибірково пригнічують почуття тривоги та страху (анксіолітична дія), невпевненості, зменшують психічну напругу і емоційне збудження, тобто мають психоседативну дію.

Препарати виявляють поряд з транквілізуючим (анксіолітичним) ефектом виражену в різній мірі центральну міорелаксантну, потенціюваль-ну (нейролептики, седативні, алкоголь, анальгетики, снодійні) і протисудо-мну дію, а у великих дозах снодійний ефект, не порушуючи при цьому фазу парадоксального сну.

Таким чином, транквілізатори викликають ефекти:

- анксіолітичний (всі препарати);

• потенціювальний (діазепам, хлордіазепоксид, лоразепам, феназе-пам, бенактизин, мепробамат, бензоклідину г/х, мебікар);

• міорелаксантний (діазепам, хлордіазепоксид, алпразолам, оксазе-пам, бромазепам, дикалій клоразепат, лоразепам, феназепам, мепробамат);

• помірний снодійний (діазепам, хлордіазепоксид, алпразолам, окса-зепам, бромазепам, дикалій клоразепат, лоразепам, феназепам);

• протисудомний (похідні бензодіазепіну, мепробамат);

• седативний (похідні бензодіазепіну, крім мезапаму, гідазепаму, та мепробамат і гідроксизин);

• вегетостабілізуючий (оксазепам, мезапам, дикалій клоразепат, меп­робамат)

Показання до застосування та взаємозамінність

Основними показаннями для застосування транквілізаторів є:

Неврози (всі препарати);

Легкі психози (перехідні стани) - (діазепам, хлордіазепоксид, алпра­золам, оксазепам, бромазепам, дикалій клоразепат, лоразепам, феназепам, мепробамат);

Нейрогенні захворювання (гіпертонічна хвороба, стенокардія, вираз-

-66-

кова хвороба шлунка) - (похідні бензодіазепіну, бенактизин, мепробамат, бензоклідину г/х);

Премедикація (діазепам, хлордіазепоксид, феназепам, бенактизин, мепробамат);

Спастичні стани (діазепам, хлордіазепоксид, бенактизин, мепроба­мат);

Порушення сну, пов'язане з негативними емоціями (похідні бензоді­азепіну);

Депресивні стани (алпразолам, оксазепам, бромазепам, дикалій кло-разепат, бенактизин, бензоклідину г/х);

Синдром абстиненції при алкоголізмі та наркоманії (діазепам, хлор­діазепоксид, гідазепам, феназепам, гідроксизин);

Нейродерміти (бенактизин, гідроксизин);

Паркінсонізм (бенактизин);

Клімактеричний період (оксазепам, мезапам, дикалій клоразепат, ме­пробамат);

Епілептичний статус (діазепам, лоразепам).

Найбільш обгрунтованим є призначення транквілізаторів при невро­зах, а також при тих захворюваннях, у генезі яких нервово-психічному ком­поненту належить важливе місце (стенокардія і перенесений інфаркт міока­рда, виразкова і гіпертонічна хвороби, клімактеричні розлади та ін.). Засто­совують транквілізатори як м'які снодійні, а також для премедикації.

Похідні бензодіазепіну широко застосовують в анестезіології й реа­німатології, в період підготовки до операцій і в післяопераційний період. Вони входять до складу деяких літичних сумішей.

Широко використовуються транквілізатори в амбулаторній практиці. Слід підкреслити, що, незважаючи на невелику токсичність, вони повинні застосовуватись при наявності відповідних показань і під лікарським нагля­дом.

Побічна дія

Необгрунтоване і безконтрольне приймання препаратів може при­звести до побічних явищ, психічної залежності та інших небажаних ефектів.

1. Сонливість, втомленість, запаморочення, послаблення пам'яті, пору­шення концентрації уваги, головний біль, нервозність, дискоординація рухів, пристрасть (більшість похідних бензодіазепіну).

2. Синдром "відміни", звикання, пристрасть (мепробамат), ейфорія (бе­нактизин, мепробамат).

3. Сухість у роті, артеріальна гіпертензія, нудота, алергічні реакції, тахі­кардія, мідріаз, запор. При значному передозуванні рухове та психічне збудження, гнів, розлад сну, марення, судоми (бенактизин, гідроксизин).

Протипоказання

Похідні бензодіазепіну протипоказані при гострих захворюваннях печінки та нирок, гострій легеневій недостатності, підвищеній чутливості до препаратів, міастенії, вагітності (особливо перші 3 місяці), лактації, дітям віком до 3-х років. При тяжких розладах кровообігу зі значним зниженням артеріального тиску, глаукомі, виражених формах гіпертрофії передміхуро­вої залози.

Похідні дифенілметану - при закритовугловій глаукомі, вагітності, лактації.

З*

-67-

Бензоклідину г/х - при вираженій гіпотензії та порушенні функції нирок.

Фармакобезпека

Транквілиатори не можна призначати для приймання до і під час роботи водіям машин і людям інших професій, яким необхідна швидка психічна і рухова реакція.

ТранквтЬатори не можна приймати сумісно з інгібіторами МАО, нейролептиками, з алкоголем та іншими препаратами, що пригнічують ЦНС.

Розчин діазепаму не слід поєднувати в одному шприці з будь-якими іншими препаратами.

Діазепам несумісний з адреналіну г/х, ізадрином, преднізолоном, ме-затоном.

Для уникнення синдрому відміни дозу транквілізаторів треба змен­шувати поступово.

Після іди вживають бенактизин, мепробамат, триметозин.

Порівняльна характеристика препаратів

Похідні бепзодіазепіну

Залежно від дози похідні бензодіазепіну мають заспокійливо-снодійну та слабку антидепресивну дію; у великих дозах - антипсихотичну дію. Майже всі похідні бензодіазепіну викликають міорелаксацію за раху­нок центральної дії.

Діазепам - основний представник бензодіазепінів; в терапевтичних дозах він не впливає на активність кори головного мозку, дихального центру та вегетативної нервової системи, не викликає екстрапірамідних по­рушень.

Хлордіазепоксид за фармакологічною дією та показаннями до засто­ сування не відрізняється від діазепаму. ^f

Феназепам сильніший за анксіолітичною та снодійною дією за діа­зепам, за снодійним ефектом поступається нітразепаму.

Оксазепам слабкіший і менш токсичний за хлордіазепоксид, діазе­пам. Міорелаксантний та протисудомний ефекти мало виражені.

Мезапам - "денний" транквілізатор, слабкіший за інші.

Гідазепам наділений активуючим ефектом, не має снодійних влас­тивостей.

Дикалій клоразепат має пролонговану дію, йому притаманна вира­жена седативна, анксіолітична, протисудомна та центральна міорелаксантна ДІЇ.

Алпразолам на відміну від діазепаму має антидепресивний ефект. Потенціююча дія відсутня.

Лоразепам має виражену транквілізуючу дією. У порівнянні з діазе-памом має менші міорелаксантні та протисудомні властивості, краще пере­носиться.

Похідні пропандіолу

Мепробамат є одним з перших транквілізаторів, має сильну міоре-лаксантну дію. Подібно до барбітуратів викликає індукцію мікросомальних ферментів печінки. Може викликати ейфорію, лікарську залежність.

Похідні дифенілметану

Бенактизин є центральним холінолітиком, має периферичну холі­нолітичну дію, усуває кашель, спазми непосмугованих м'язів, також має анестезуючий, антигістамінний, протисудомний ефект. Застосовується при

-68-

невротичних станах, пов'язаних з екстрапірамідними порушеннями. Ви­кликає ейфорію. Пригнічує кашльовий центр, моторну і секреторну функції органів.

Похідні інших хімічних груп

Гідроксизин наділений анксіолітичною, антигістамінною, спазмолі­тичною та помірною протиблювотною дією. Застосовується при неврозах, які супроводжуються руховим збудженням, у хворих похилого віку та у ді­тей.

Триметозин - "денний" транквілізатор помірної дії, наділений ти-молептичним ефектом. Пристрасть до нього не розвивається. Препарат не має міорелаксантної дії і майже не погіршує працездатності.

Бензоклідину г/х малотоксичний. Через седативну і гіпотензивну дії застосовується при гіпертонічній хворобі і навіть гіпертонічних кризах.

Мебікар має помірну транквілізуючу дію, не порушує рухової акти­вності, не викликає снодійного ефекту.

Таким чином, транквілізатори слабше пригнічують ЦНС, ніж нейро­лептики. На відміну від останніх, до деяких транквілізаторів розвивається пристрасть. Вони широко застосовуються як легкі снодійні.

Перелік препаратів

-69-

НЕЙРОЛЕПТИКИ

Нейролептики (великі транквілізатори, антипсихотичні) - лікарські препарати, здатні чинити депримуючий (пригнічуючий) вплив на ЦНС (не порушуючи свідомості), знімати галюцинації, міражі, рухове та мовне збу­дження.

Фармакомаркетинг

Класифікація і препарати

Механізм дії нейролептиків складний і різний для окремих сторін їх фармакодинаміки. Тому розберемо його впродовж знайомства з фармако­логічними властивостями нейролептиків.

Сульпірид (сультоприд) блокує передачу нервового імпульсу в голо­вному мозку, що здійснюється за допомогою рецепторів допаміну.

Фармакодинаміка

Фармакодинаміка нейролептиків різноманітна. Вони виявляють ан-типсихотичну, потенціюючу, протиблювотну, гіпотермічну, адренолітичну, холінолітичну, протигістамінну дію, послаблюють тонус м'язів; мають ка-талептогенну дію.

Зупинимося на особливостях кожної з цих властивостей і механіз­мах, що їх обумовлюють.

Антипсихотична дія - це своєрідна заспокійлива дія (здатність усу­вати марення, галюцинації, емоційну напруженість, ініціативу, агресив­ність, рухову активність, реакцію на подразнюючі фактори навколишнього середовища). При цьому не порушується пам'ять, свідомість, немає ейфорії.

Механізм антипсихотичної дії пов'язаний з пригніченням функції ре­тикулярної формації і усування її активуючої дії на кору великих півкуль.

-70-

Нейролептики блокують медіаторну функцію дофаміну, особливо в дофа-мінергічних Дг-рецепторах мезолімбічної і мезокортикальної системи, що призводить не тільки до розвитку антипсихотичного ефекту, але й до вини­кнення екстрапірамідних розладів, схожих з паркінсонізмом.

Седативний ефект пов'язаний з блокуванням центральних а-адренергічних рецепторів у ретикулярній формації та пригніченням Н_ггістамінових рецепторів. Заспокійлива дія нейролептиків - пригнічення реакцій на зовнішні стимули, ослаблення психомоторного збудження і при­глушення відчуття страху, зниження агресивності.

Потенціююча дія нейролептиків пов'язана з їх впливом на стовбур­ний відділ мозку. Вони потенціюють ефекти наркозних, анальгетиків, сно­дійних, місцевих анестетиків. При одночасному їх введенні продовжується дія останніх.

Протиблювотна дія нейролептиків має велике практичне значення. Ці речовини попереджують блювання, яке з'являється внаслідок подраз­нення рецепторів тригер-зони, розташованих на дні четвертого шлуночка. Подібного роду подразниками можуть бути: продукти порушеного обміну речовин (токсикоз вагітності, азотемія, променева хвороба), деякі фармако­логічні агенти (апоморфін та ін). Похідні фенотіазину ефективні також при блюванні, що виникає під час і після загальної анестезії. Однак, вони мало активні при блюванні, пов'язаному з подразненням вестибулярного апарату і рецепторів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Похідні фено­тіазину, крім того, здатні пригнічувати гикавку.

Механізм гіпотермічної дії нейролептиків пояснюється збільшен­ням тепловіддачі у зв'язку з розширенням теплопродукції за рахунок змен­шення м'язового тонусу і центральної регуляції обміну речовин. Пригнічен­ня функції гіпоталамуса, внаслідок чого гальмується продукція гормонів гі­пофіза, та різке зниження процесів обміну.

У людини гіпотермічний ефект не виявляється, якщо додатково не використовується фізичне охолодження чи загальні анестетики.

Зниження м 'язового тонусу і ослаблення рухової активності зумо­влені пригніченням функції низхідної системи стовбура мозку. Однак, вони не є істинними протисудомними засобами. Більш того, вони підвищують смертність тварин, отруєних стрихніном.

Важливою властивістю нейролептиків є їх блокуючий вплив на центральні а-адрено- і дофамінорецептори, що призводить до судино­розширювальної дії, зниження артеріального тиску.

Нейролептична дія. Останнім часом вважають за потрібне змінити назву "нейролептики" на "антипсихотичні засоби", оскільки саме нейролеп­тичний синдром (розлад функції екстрапірамідної системи - явища паркін­сонізму) є тяжким побічним ефектом дії цих засобів.

Багатьом нейролептикам властива холіноблокуюча, протигістамінна і антисеротонінова активність.

Таким чином, для нейролептиків характерні ефекти:

• антипсихотичний (всі нейролептики);

• седативний (хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, хлорпро-тиксен, клозапін);

• потенціювальний (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левоме­промазин, перфеназину г/х, трифлуоперазин, дроперидол, трифлуперидол, клозапін, карбідин);

• гіпотермічний (хлорпромазин, левомепромазин);

- протиблювотний (галоперидол (галоприл), сульпірид (еглоніл),

-71 -

хлорпромазин, левомепромазин, перфеназину г/х, трифлуоперазин, тіопро-перазин, хлорпротиксен, сультоприд);

-а-адренолітичний (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левоме­промазин, тіоридазин, флуфеназин, хлорпротиксен, клозапін, рисперидон, дикарбіну г/х)

- холінолітичний (хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, хлор­ протиксен, клозапін).

Крім того, нейролептики мають ефекти:

- антидепресивний (сульпірид (еглоніл), дикарбіну г/х);

- каталептогенний (перфеназину г/х, трифлуоперазин, флуфеназин, трифлуперидол);

- анальгетичний (сульпірид (еглоніл)).

Седативний ефект настає через 15 хв. після внутрішньом^чязового введення нейролептиків. Антипсихотична дія їх виявляється, як правило, через 1-2 тижні після початку лікування.

Показання до застосування та взаємозамінність

- Психози (усі нейролептики).

-Анестезія, премедикація (галоперидол, сульпірид (еглоніл), хлор­промазин, левомепромазин, перфеназину г/х, дроперидол).

-Невгамовне блювання (галоперидол, хлорпромазин, перфеназину г/х, трифлуоперазин, тіопроперазин, трифлуперидол, хлорпротиксен, суль­топрид).

• Гіпертонічні кризи (хлорпромазин, левомепромазин, дроперидол).

• Нейродерматози (хлопромазин, левомепромазин, перфеназину г/х, хлорпротиксен).

• Гіпертермія, стійка до антипіретиків (хлорпромазин).

• Нейролептанальгезія (галоперидол, дроперидол).

• Шок (дроперидол).

• Мігрень, запаморочення (сульпірид (еглоніл)).

Побічні ефекти

При застосуванні нейролептиків може виникати безсоння, підвище­на збудливість і неспокій, страх, головний біль. Можлива втомленість, за­паморочення, розлад уваги, нудота, запор, болі в животі, риніт, висип на шкірі.

При тривалому прийманні препаратів можуть виникнути:

-екстрапірамідні розлади (паркінсонізм) (пенфеназину г/х, трифлуо­перазин, флуфеназин, тіопроперазин, дроперидол, галоперидол, трифлупе­ридол);

-ортостатична гіпотонія, рефлекторна тахікардія (хлорпромазин, ле-вомепромазинліоридазин, хлорпротиксен, клозапін);

-сухість у роті, затримка сечі, атонія кишечника (хлорпромазин, ле­вомепромазин, тіоридазин, хлорпротиксен);

-ендокринні розлади - (всі, особливо хлорпромазин, левомепрома­зин, тіоридазин, хлорпротиксен, клозапін);

-гіперпролактемія, що виявляється у вигляді галактореї, дісменореї.

У період лікування може збільшуватись маса тіла, спостерігатися на­бряки, які викликані гіперсекрецією антидіуретичного гормона.

При потраплянні розчинів хлорпромазину на шкіру, слизові оболон­ки, під шкіру можливе подразнення тканин; введення хлорпромазину в

-72-

м^чязи часто супроводжується появою болючих інфільтратів; при введенні у вену можливе ушкодження ендотелію.

Найчастішим наслідком тривалого (1,5-2 роки) застосування похід­них фенотіазину є психічні порушення: зниження інтелекту, емоційна не­стійкість, спалахи тривожного збудження (нейролептичний синдром).

Протипоказання

Похідні фенотіазину протипоказані при виражених порушеннях фу­нкції печінки, нирок або кровоутворюючих органів, закритокутовій глау­комі, коматозних станах, прогресуючих системних захворюваннях головно­го та спинного мозку, доброякісній гіперплазії передміхурової залози, де­пресіях, вагітності та лактації; при вираженому атеросклерозі черепно-мозкових судин, феохромоцитомі, епілепсії, тяжких соматичних виснажен­нях.

Похідні бутирофенону - при екстрапірамідних порушеннях, важкій депресії, коматозних станах, у дитячому віці до 3-х років, вагітності, лакта­ції.

Фармакобезпека

Нейролептики несумісні з інгібіторами холінестерази, інгібіторами МАО, холіноміметиками, адреноміметиками, гіпотензивними засобами, що пригнічують ЦНС.

Хворим на просту форму шизофренії призначати хлорпромазин не­доцільно: посилює апатичний стан.

Фенотіазини несумісні з трициклічними антидепресантами.

Хлорпромазин несумісний з адреналіну г/х, кофеїном, морфіном, ві­таміном В і2, серцевими глікозидами.

Галоперидол (галоприл) несумісний з адреналіну г/х, сомбревіном; зменшує ефекти непрямих антикоагулянтів. Маючи седативний вплив, га­лоперидол потенціює дію снодійних, особливо анальгетиків.

Перед їдою призначають пімозид, хлорпротиксен, після їди - хлорп­ромазин, перфеназину г/х, трифлуоперазин, тіопроперазин, галоперидол, трифлуперидол, клозапін, дикарбіну г/х.

Порівняльна характеристика препаратів