3.3. Відповідальність особи за порушення законодавства про працю.

Відповідальність за порушення законодавства про працю настає за порушення правових норм, що регулюють трудові правовідносини, зокрема норми: Кодексу законів про працю України, Законів України “Про оплату праці”, “Про колективні договори і угоди”, “Про зайнятість населення”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, “Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, локальних нормативно-правових актів підприємства: Колективного договору, Правил внутрішнього трудового розпорядку та ін.

За порушення законодавства про працю винних осіб може бути притягнуто до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

До дисциплінарної відповідальності можуть бути притягнені посадові особи, винні у порушенні законодавства про працю. За такі порушення може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Зазвичай це керівник підприємства.

Але, на думку автора статті, варто розрізняти дисциплінарну відповідальність працівників за порушення трудового законодавства і за порушення внутрішніх нормативно правових актів підприємства.

Так на підприємстві не кожного працівника може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудового законодавства, а лише осіб відповідальних за дотримання відповідних вимог.

Отже, дисциплінарна відповідальність за порушення трудового законодавства може бути застосована лише в межах посадових обов’язків конкретного працівника, який відповідає за дотримання вимог трудового законодавства. Обов’язковою умовою застосування такої відповідальності є перебування особи, що притягується до дисциплінарної відповідальності у трудових відносинах з підприємством. Контроль за дотриманням здійснює роботодавець, або уповноважений ним орган. Жодних фінансових санкцій не передбачає.

Ззовні, від імені Держави нагляд за дотриманням законодавства про працю покладено на Державну інспекцію України з питань праці (Інспекція), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України – Міністра соціальної політики України. Повноваження Інспекція здійснює на підставі Положення про Державну інспекцію України з питань праці.

Саме органи Інспекції уповноважені притягувати до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю. Уповноважені посадові особи органів Інспекції, відповідно до ст. 255 КУпАП, можуть складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 статті 41, статтями 411 – 413 КУпАП , а також накладати адміністративні стягнення за правопорушення, передбачені статтею 1886 КУпАП.

Справи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 статті 41, статтями 411 – 413 КУпАП розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Справи про адміністративне правопорушення передбачене 1886 КУпАП розглядають органи Інспекції.

Від імені органів Інспекції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: державні інспектори праці територіальних органів – штраф до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Головний державний інспектор праці України, його заступники; головні державні інспектори праці територіальних органів, їх заступники; державні інспектори праці спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю - штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з боку держави нагляд за дотриманням законодавства про працю здійснює Інспекція з праці. До відповідальності можуть бути притягнені посадові особи (посадова особа - особлива категорія службовців державних і громадських органів, установ, організацій, підприємств, які займають постійно або тимчасово, за призначенням, вибором чи в іншому встановленому порядку передбачені штатним розписом посади і правомочні здійснювати юридично значимі дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин. Зміст і обсяг таких дій різні і визначаються займаною посадою.), а також фізичні особи підприємці, які використовують найману працю. Розмір штрафу на сьогоднішній день становить від трьох до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51,00 грн. до 1700,00 грн.).

1 Мартиненко П., Україна: конституційне право на працю в порівняльній перспективі // Вісник Конституційного Суду України.-№5.-2002 р.- ст.72

2 Рабінович П. М. ,Основи державної теорії права та держави.- К., 1994.- С. 7.

3 Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник.-К.:Вікар, 2003 р. – с. 304-305

4 Мокрицька Н. / Про сутність проголошеного у Конституції України права на працю // Вісник Львівського університету. Серія юрид.- 2010 р. –Вип 51.- с. 245-246

5Чанишева Г.І./Реалізація прав людиниу сфері праці та соціального забезпечення проблеми теорії та практики// Наукові праці ОНЮА.- Одеса.- 2010 р.-136-138

6 Вишновецька С. В./ Право на працю як одне з основних прав людини.// Актуальні проблеми політики.-2002.- вип. 13-14.-с. 44-45

7 Права людини в Україні: Щорічник. 1993.- К., 1995.- С. 77-85.

8 Дуюнова О.М./Право на працю та його реалізація в умовах ринкової економіки// Вісник юрид. наук.-Одеса.-2000р. – с.38

9 Рабінович Л. М., Права людини та їх юридичне забезпечення.- К., 1992.- С. 5.

10 Мельник А.С./ Реалізація права на працю в Україні в умовах ринкової економіки// Науковий потенціал на шляху до Європейської інтеграції.-с. 184-185

11 Прокопчук Ю./ Міжнародні стандарти захисту права людини на працю в актах ООН// Право України.- 2011 р.- №10.- с. 297-298

12Грицишина Л./ Міжнародні гарантії права на працю в умовах ринкової економіки// Вісник Львівського Університету. Серія юрид.- 2006 р.- Вип. 43.- с. 56-57

13 Лось В./Право на працю: погляд з урахуванням норм міжнародного права // Довідник кадровика.-2010.- с. 18-28

14 Вишновецька С.В./Міжнародні аспекти захисту прав людини у сфері праці// Наукові записки. Сер. «Право».-2002 р.- с.318-319

15 Гордецький О./ На захисті прав громадян// Вісник прокуратури.-2009.-№3.-с. 6-10

16 Єрьоменко В./Правові форми реалізації громадянами права на працю//Право України.-2000 р.-№1.-с. 16-17

17 Чанишева Г. І. Колективні договори й угоди як форми соціального партнерства // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2001. — № 1. — С. 19-26.

18 Бойко М.Д., Трудове право: Навчальний посібник.- Вид. 2-ге, - К.: Атіка, 2008 р.- ст 23