Екзаменаційний білет № 12 з української мови (за професійним спрямуванням)

1. Складноскорочені слова, абревіатури, графічні скорочення.

2. Синтаксичні особливості професійних текстів.

Відповідь:

Складноскорочені слова та графічні скорочення : дотримуючись вимог лаконіч­ного стислого письма, під час укладання документів користуються загальноприйня­тою системою стандартних скорочень. Розрізняють два види скорочень:

• Лексичні (абревіатури) – це складноскорочені слова, утворені шля­хом вилучення частини літер, що входять до їхнього складу, або з ча­стин слів: ДАІ, Донбас, мопед, заввідділом, завгар, МБТ тощо;

• Графічні, які використовуються на письмі для скороченого позна­чення слів.

Абревіатури функціонують як самостійні слова, графічні ж скорочення не є сло­вами, використовуються тільки на письмі. На відміну від абревіатур грофічні скорочення завжди вимовля­ються повністю.

Розрізняють декілька типів лексичних скорочень:

• Буквені – ЖБК, МБК;

• Звукові – БАМ, Ту-154;

• Звуко-буквені - ЖЕК;

• Складові скорочення – завгар;

• Часткові скорочення – Донвугілля;

• Усічення – зам., зав.;

• Телескопічні скорочення (початок і кінець слів) – мопед (мото­ризований велосипед), військкомат (військовий комі­саріат);

• Мішаного типу – НДІторгмаш.

Написання складних і складноскорочених слів та абревіатур

Основоскладання:

Це поєднання кількох основ слів за допомогою інтерфіксів о, е (доброзичливий, працездатний) або без них (триповерховий, всюдихід). Результатом основоскладання є складні слова, або композити

Словоскладання:

Це поєднання кількох слів або словоформ в одному складному слові (хата-лабораторія, салон-перукарня)

Абревіація:

Відрізняється від осново- і словоскладання тим, що для творення слів використовуються усічені основи, наприклад: АЕС (атомна електростанція), УНР (Українська народна республіка), УРП (Українська республіканська партія)

Розрізняють декілька типів графічних скорочень:

• Крапкові – ст., див.;

• Дефісні – гр-н, р-н;

• Скіснолінійні – п/в, а/с;

• Комбіновані – пів.-зах.

У документах допускається лише нормативне скорочення. Існує довідник скоро­чень, лексичних і графічних. Слід пам’ятати, що не можна скорочувати на голо­сну, м’який знак, не можна перевантажувати текст скороченнями. А взагалі-то, скорочують до наступного голосного.

Не можна скорочувати:

• Імена та імена по батькові (крім ініціалів);

• Псевдоніми (не П. Мирний, а Панас Мирний);

• Подвійні прізвища (не Р. – Корсаков, а Римський-Корсаков).

3. Синтаксичні особливості професійних текстів.

• Слід правильно і у певній послідовності розміщувати реквізити.

• Текст викладати від третьої особи. Наприклад: комісія ухвалила, інсти­тут просить, ректорат клопочеться. Від першої особи викладаються заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, скарги, накази.

• Не вживати образних висловів і емоційно забарвлених слів, синтаксичних конструкцій.

• Уживати стійкі сполучення типу: доводимо до Вашого відома; нагадуємо Вам; відповідно до попередньої домовленості...

• Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: враховуючи..., бе­ручи до уваги...

• Вживати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови: брати участь, а не приймати участь, провели захід, а не провели міроприємство, наступні групи, а не слідуючі групи.

• Перевагу надавати прямому порядку слів у реченні.

• Щоб не виявляти гостроти стосунків із партнером, слід замінити активну форму дієслова на пасивну. Наприклад: Ви не відповіли на лист-запит...

А бажано писати: Вами ще не дана відповідь на лист-запит.

• Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію, затвердити пропози­цію.

• Використовувати складноскорочені слова і графічні скорочення за

загальноприйнятими правилами: р-н, напр., а/с, під.-зах.

• Надавати перевагу простим реченням.

• Використовувати форми ввічливості.

• Уникати вживання багатозначних слів, а наявні пояснювати в кон­тексті.

• Не переобтяжувати текст іншомовними словами.

• Уникати немилозвучності.