2.1. Поняття про бойові отруйні речовини та хімічну зброю.

Хімічна зброя — це зброя масового ураження, дія якої грунтується на токсичних властивостях бойових отруйних речовин, які є хімічними сполуками, що застосовуються для спорядження хімічних боєприпасів.

!	До БОР можуть бути віднесені лише ті хімічні сполуки, які за структурою, високою біологічною активністю та фізико-хімічними властивостями можуть бути використані для зараження атмосфери, місцевості, водойм і продуктів харчування з метою порушення життєдіяльності організму людини чи тварини.

Iз визначення випливає, що далеко не всі токсичні сполуки можна назвати БОР, а тільки ті, які здатні викликати ураження людей або тварин в певних умовах, зокрема бойових.

До нашого часу досить дискутабельним є питання, чи токсини, що виробляються деякими мікроорганізмами (наприклад ботулінічний токсин, стафілококові ентеротоксини) і використовуються як засіб масового ураження можна відносити до хімічної зброї. Проте, поскільки технологія виробництва та характеристики цих засобів ураження подібні технології виробництва та характеристик біологічної зброї, ми вважаємо, що їх треба розглядати як біологічні уражаючі агенти.

Досвід використання хімічної зброї під час першої світової війни і в повоєнний період дозволив чітко сформулювати основні її відмінності від стрілецької, артилерійської та інших.

Для хімічної зброї є характерним:

— раптовість і можливість одночасного застосування на відносно широких ділянках фронту;

— масовість уражень особового складу військ та цивільного населення в поєднанні з високим відсотком їх важких форм;

— глибина поширення зараженої хмари за напрямком руху вітру (збереження уражаючої дії БОР на значній віддалі від місця застосування — до 300 км.);

— здатність уражати живу силу противника на великій площі;

— об’ємність уражаючої дії (здатність заражати не тільки певну площу земної поверхні, але і прилеглий до неї шар атмосфери);

— здатність уражати живу силу противника в сховищах, бойовій техніці, які не мають відповідного спеціального протихімічного обладнання;

— вибірковість ураження живої сили без руйнування об'єктів і матеріальних цінностей (доріг, мостів, складів, аеродромів, споруд, техніки, інфраструктури населених пунктів);

— тривалість уражаючої дії БОР (виникає в момент застосування і зберігається протягом годин, діб, тижнів, місяців);

— здатність БОР викликати ураження навіть при короткочасному перебуванні в зараженій атмосфері без засобів захисту;

— рiзноманiтнiсть клiнічних проявів і перебігу отруєння, що ускладнює дiагностику уражень;

— здатнiсть проникати в органiзм рiзними шляхами;

— труднощi своєчасного виявлення факту застосування БОР;

— необхiднiсть застосування спецiальних засобiв захисту при проведенні рятувальних робіт, зокрема лікувально-евакуаційних заходів у вогнищі хімічного ураження;

— сильна морально-психологiчна дiя на особовий склад.

Для ураження людей, військ, зараження місцевості та різних об'єктів ОР повинні бути доставлені до цілі, приведені в бойовий стан (тобто перетворені в певний агрегатний стан у вигляді газу, пару, туману, аерозолю чи крапель і розсіяні на якомога більшій території) і застосовані, утворивши вогнища хімічного ураження. З цією метою використовуються різні бойові і технічні засоби хімічного нападу:

— авіаційні хімічні бомби і виливні авіаційні прилади, генератори аерозолів;

— артилерійські хімічні снаряди, міни, реактивні хімічні снаряди;

— хімічні керовані і некеровані літаки-снаряди, ракети касетного облад-нання;

— наземні засоби : хімічні фугаси, машини для зараження місцевості ;

8. ручні хімічні гранати, шашки.

Ефективність хімічної зброї залежить від фізико-хімічних і токсикологічних властивостей ОР, способів і умов, в яких вони застосовуються, та особливостей засобів їх доставки до наміченої цілі. На бойову ефективність хімічної зброї впливає також рівень підготовки як військовослужбовців і населення, так і військових служб, зокрема медичної, в момент хімічного нападу противника. Нижче подаються основні фактори, характеризуючі бойову ефективність хімічної зброї.