Напрямки маркетингового дослідження ринку

1. Вивчення товару:

1. Новизна та конкурентоспроможність;

2. відповідність міжнародним стандартам і законодавству щодо експортно-імпортних поставок;

3. здатність товару задовольнити потреби споживачів сьогодні й у майбутньому;

4. можливість удосконалення виходячи з вимог споживачів та урядових постанов.

1. Дослідження ринку:

   1. Географічне положення;

   2. сегменти ринку за галузевими та функціональними ознаками, а також за напрямками використання товару;

   3. місткість товарного ринку певного виробу в межах країни, місткість окремого сегмента;

   4. питома вага імпортних поставок у місткості ринку певного товару;

   5. товарна та фірмова структура ринку;

   6. рівень конкуренції;

   7. частка ринку щодо певного товару підприємства;

   8. кон’юнктура ринку та її прогноз на найближчі один0два роки;

   9. тенденції розвитку ринку на 5 – 10 років.

2. Вивчення споживачів:

   1. Дослідження основних характеристик потенційних споживачів;

   2. умови та режим використання виробу споживачами;

   3. мотиви придбання споживачами товару;

   4. чинники, що формують переваги споживачів;

   5. диференціація споживачів за видами потреб, особливостями експлуатації товару, напрямками використання;

   6. оцінювання чисельності споживачів та їхньої потужності в кожному сегменті цільового ринку;

   7. традиційний спосіб придбання споживачами виробу в різних сегментах ринку;

   8. незадоволення споживачів властивостями товару та конкуруючого аналога;

   9. вплив НТП на розвиток потреб існуючих та потенційних споживачів.

3. Дослідження конкурентів:

   1. Основні конкуренти, які мають найбільшу частку ринку;

   2. потенційні конкуренти, які динамічно розвивають діяльність;

   3. товарні марки виробів конкурентів;

   4. переваги виробів конкурентів;

   5. особливості дизайну та упаковка виробів конкурентів;

   6. аналіз результатів інноваційної діяльності конкурентів, прогнозування розвитку;

   7. зміна структури і обсяги виробництва продукції конкурентів;

   8. форми та методи збутової діяльності конкурентів.

4. Визначення правових аспектів діяльності на ринку:

   1. Норми і правила комерційної діяльності на внутрішньому ринку;

   2. правила державного регулювання ринків у країнах-імпортерах, причина можливого обмеження ввезення товарів;

   3. офіційні видання та матеріали Комітету із захисту прав споживачів та виробників.

5. Визначення ділової логіки галузі:

   1. Сформувати уявлення про ключові чинники успішної діяльності підприємства в певній галузі;

   2. зрозуміти, від яких факторів насамперед залежить рентабельність тієї чи іншої галузі;

   3. надати підприємству можливість подальшого вибору напрямків розвитку виробничої діяльності, розробки ділової стратегії.

Процес маркетингового дослідження складається з декількох етапів:

1. Визначення проблеми і формулювання цілей дослідження;

2. Збирання і аналіз вторинної інформації;

3. Складання плану збирання первинної інформації;

4. Збирання і аналіз первинної інформації;

5. Підготовка та подання звіту.

Цілі повинні бути чітко окреслені й реальні.

Цілі дослідження бувають:

• пошуковими – передбачення збору певних попередніх даних, на підставі яких можна виробити гіпотезу;

• описовими – передбачати опис певної проблеми;

• експериментальними – передбачати перевірку гіпотези про певний причинно-наслідковий зв’язок між досліджуваними явищами

Маркетингова інформація, що її збирають у процесі дослідження, буває двох видів:

вторинна – вже була зібрана раніше для іншої мети;

первинна – збирається вперше для досягнення конкретної мети даного дослідження.

Дослідження прийнято починати із збору вторинної інформації. Цей етап називають “кабінетними” дослідженнями. Вторинну інформацію збирають із внутрішніх та зовнішніх джерел.

Джерела внутрішньої інформації:

• фінансова і статистична звітність підприємства;

• дані про збут щодо товарів і ринків;

• рахунки клієнтів;

• дані попередніх досліджень.

Джерела зовнішньої вторинної інформації:

• видання державних установ, зокрема довідники, статистичні огляди

• періодика, книжки;

• комерційна інформація, яку продають комерційні дослідницькі фірми.

Так, в Україні можна отримати вторинну інформацію з наступних джерел:

• статистичні довідники “Україна в цифрах” та “Статистичний щорічник України”;

• серії “Деловая Украина”, “Західна Україна ділова”;

• серія “Золоті сторінки України”;

• періодичні видання “Бізнес”, “Посередник”, “Галицькі контракти”, “Маркетинг в Україні”, “Новий маркетинг”;

• довідково-інфорамційний фонд Торгово-промислової палати України;

• система “Інтернет”.

Вторинна інформація має свої переваги й недоліки. Переваги:

1. низька ціна;

2. доступність;

3. оперативність одержання;

4. можливість порівняти дані з різних джерел;

5. наявність даних, які іноді не можна отримати самостійно.

Недоліки:

1. неповнота даних;

2. негарантована надійність інформації з деяких джерел;

3. можлива наявність застарілих даних;

4. можлива суперечливість даних із різних джерел;

5. методологія збору і оброблення даних часто невідома.

З огляду на все вищевказане, після збирання та оброблення вторинної інформації слід перейти до збирання первинних даних.

Первинну інформацію ще називають “польовими” дослідженнями.

Переваги первинної інформації:

1. збирається для конкретних цілей даного дослідження;

2. дані не застарілі;

3. методологію збирання даних контролює підприємство;

4. доступ до результатів досліджень обмежений для конкурентів.

Недоліки:

1. збирання даних потребує багато часу;

2. потрібні значні витрати;

3. не всю інформацію можна збирати в такий спосіб;

4. у разі недостатнього рівня кваліфікації дослідників інформація може бути неточна.

Велика трудомісткість збирання первинних даних потребує реальної підготовки.

План збирання первинної інформації повинен визначати:

• метод дослідження;

• принцип формування вибірки;

• знаряддя дослідження;

• спосіб зв’язку з аудиторією.