Олександр олесь

(Олександр Кандиба)

Один з кращих українських поетів і найвизначніший майстер символістської драматургії.

Дебютна книжка – «З журбою радість обнялась» (1906)

З окупацією України більшовицькою Росією емігрував, видав кілька збірок різних жанрів, помер 1944 р. у Празі й похований на Ольшанському цвинтарі. Одним із перших драмою "Земля обітована" (1935) розповів про масові репресії у радянській Україні.

"Замовкніть всі: великий час прийшов": "На теренах життя і смерті ми, і хтось один з них переваже. Коли життя – гриміть, громи! За волю кожний з нас поляже".

«Чари ночі» (1904)

«Айстри» (1905)Наскрізним є неоромантичний мотив передчасного квітування.

"О слово рідне, орле скутий" (1907)

"будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, осяй мій край і розлетися дощами судними над ним".

"Чари ночі": "Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, Гори! Життя – єдина мить. Для смерті ж – вічність ціла".

Володимир винниченко

(1880-1951)

Письменник і політик. Народився в Єлисаветграді (Кіровоград) у родині наймита-чабана. Помер на своїй віллі у французькому містечку Мужен під Альпами (Франція), там і похований.

1917-1919- заступник Голови Центральної Ради, голова її уряду. Очолив Директорію. Після перемоги Рад.влади виїхав за кордон, невдовзі повернувся і став членом ЦК КП(б)У і наркомом закордонних справ.

Драми: "Чорна Пантера і Білий Ведмідь", "Закон", фантастичний роман "Сонячна машина" (1924).

Дебют у літературі - "Краса і сила" (1902). "Kpaй міста на горі стоїть маленька хатинка. Спитайте кого хочете в Сонгороді, чия то хата, і кожний вам скаже, що Ілька Чубатого". "На самому дні яру стояла хата Марка Чумарченка, батька Мотриного, гіркого п'яниці, приятеля Ількового і Андрієвого".

Андрій . "Середнього зросту пару6ок років тридцяти, в клітчастих, вузьких, навипуск штанах, у такім же картузі, які носять ляшки-прикажчики по економіях, і в черевиках на таких рипах, що їх було чуть ще тоді, як самого хазяїна ще в вічі не видати". Через голу6а билися Андрій та Ілько. За Андрія вийшла заміж Мотря.

Ілько – уособлення краси, мав славу "першого злодія".

Максим рильський

(1895-1964)

Народився у Києві, закінчив гімназію Науменка. Батько – з поміщиків, мати – селянка. Навчався на медичному, згодом – на філологічному ф-ті Університету Св. Володимира.

Перша книга поезій – «На білих островах» (1910), автору було 15 років, друга – «Під осінніми зорями» (1918).

Збірку «Синя далечінь» (1922) називають книгою зрілих поезій.

Офіційна радянська критика картала поета, вказуючи йому на втечу від сучасності, називали «трубадуром буржуазної культури», «буржуазним націоналістом».

У 1928 р. переклав поему М.Міцкевича «Пан Тадеуш», його ж збірку «Кримські сонети». Перекладний том «Французькі класики XVІІ ст», переклад творів Пушкіна, Шекспіра.

Був заарештований у 1931 р., надалі оспівує сучасність, здобуває дві Сталінських премії.

Молюсь і вірю. Вітер грає

І п’яно віє навкруги,

І голубів тремтячі зграї

Черкають неба береги.

І ти смієшся, й даль ясніє,

І серце б’ється, як в огні,

І вид пречистої надії

Стоїть у синій глибині.

Клянусь тобі, веселий світе,

Клянусь тобі, моє дитя,

Що буду жити, поки жити

Мені дозволить дух життя!

Ходім! Шумлять щасливі води,

І грає вітер навкруги,

І голуби ясної вроди

Черкають неба береги. (Зб. «Під осінніми зорями»)