Словникова робота.
а) Вправа на миттєве сприймання слів.
– На картках-блискавках групи слів, які часто трапляються у тексті: із лісу, ваша мама, ну й, не така, ясне сонечко, ми не проти, і почав він.
б) Тлумачення незрозумілих слів і виразів.
Щодуху – швидко;
підібгав – підібрав, засовав;
бебехнеться – впаде.
Повторне читання казки вголос «ланцюжком».
Аналіз змісту.
– Де жили козенята з мамою? Що вона їм носила з лісу? Прочитайте її пісеньку. Хто жив з сім’єю кози?
Прочитайте пісеньку, яку співав вовк. Чи така вона, як у кози? Як козенята дізналися про злі наміри вовка?
Як вони провчили вовка? Прочитайте, що сказала їм коза. Чого вчить ця казка?
З якою інтонацією слід читати слова кози, вовка, козенят? Яка дійова особа не має слів?
Читання казки в особах.
V. Опрацювання твору м. Підгірянки «Безконечні казочки». Безкінечні казочки
Скажу, діти, вам казку:
Приніс зайчик дров в’язку,
Поколов їх дрібненько,
Зварив юшку швиденько.
Юшка була солодка –
Моя казка коротка.
Скажу, діти, і другу:
Прибіг котик із лугу
Ліг собі серед печі,
Муркотів дивні речі.
Дасте бубликів в’язку –
Докажу вам ту казку.
Ще б і третю сказала:
Мушка в хаті літала,
У сметанку влетіла,
Вийти звідти не вміла.
Далі – далі не можна,
Бо це казка тривожна.
Ба, ще знаю четверту:
Був горобчик упертий,
Дзьобав скирту він спритно:
– Змолочу усе жито!
Чи змолотить – не знати,
Доведеться чекати.
Ще послухайте й п’яту:
Вбіг хлопчина в кімнату,
У болоті по вуха,
Бо він мами не слуха.
А що далі – не знаю,
Хіба маму спитаю.
Скажу шосту вам завтра,
Сьому й восьму позавтра,
У суботу дев’яту,
А в неділю десяту.
Певно, будете раді
Казочок цих громаді.
Марійка Підгірянка
Прочитайте текст мовчки. Скільки казочок розповіла поетеса?
Про що перша казочка? Друга? Третя? Четверта? П’ята?
Прочитайте, чому поетеса не доказала жодну казку.
Чи почули ви ще казки? Чому? Яка казка сподобалась найбільше? До яких віршів можна віднести цей трієр? (Вірші-безконечники).
Спробуйте придумати свою маленьку казку.
VI. Підсумок уроку.
Мета. Удосконалювати навички читання віршових творів, формувати уміння працювати над текстом, вникати у його зміст; збагачувати активний словник учнів; розвивати увагу; виховувати спостереження.
Обладнання. Таблиця для розчитування.
Хід уроку
І. Мовна розминка.
Гра «Утвори нове слово».
Учитель називає слово, а діти утворюють нове, змінивши тільки один звук.
Лиска (миска, луска, ласка, липка …);
кіска (кізка, кішка …);
голос (колос, волос, голод …);
вуха (муха, вуса ..).
Розчитування.
а) За таблицею «Гра в м’яч».
а а
о о
у у
и и
і і
е е
є є
я я
ю ю
У кишеньку, що посередині, учитель почергово вставляє букви, що позначають: ен, дж, зб, гл, стр.
Учитель веде указку від голосних і ліворуч до букв, що позначають приголосні (закриті склади) і навпаки (відкриті склади).
б) Читання вірша з дошки.
– Послухайте віршик. Чи нічого не переплутав автор?
Цуцики занявкали: – Няв! Няв! Няв!
Киценьки загавкали: – Гав! Гав! Гав!
Качечки заквакали: – Ква! Ква! Ква!
Курочки закрякали: – Кря! Кря! Кря!
(К. Чуковський)
– Прочитайте вірш (з дошки) і скажіть, хто який голос подає.
Яка домашня птиця
Промовляє: «Ко-ко-ко»?
Хто на лузі: «Му-у» гукає?
Хто «трьох-трьох» співа в садку?
Хто так сонце зустрічає:
«Ку-ку-рі-ку? Ку-ку-рі-ку?»
Хто «Ців-ців» щебече в стрісі?
Хто «жу-жу» в квітках співа?
(Л. Колос)
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
– Кожен в природі має свій голос. Що ж може трапитися, коли взяти чужий голос, дізнаємось з віршованої казки Валентини Каменчук «Як Лисичка голосок собі кувала».
ІІІ. Опрацювання казки В. Каменчук «Як Лисичка голосок собі кувала».